"УГКЦ солідаризується з тими зусиллями з боку православних Церков, які спрямовані на утвердження власної помісності"

У гостях: Ігор ШАБАН, голова Комісії Української Греко-Католицької Церкви зі сприяння єдності між християнами

Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі

13. Запитання від редакції

1. Пане Ігоре, Ви нещодавно призначені на посаду голови комісії. Що очікує від Вас УГКЦ, які завдання перед Вами поставлені?

Перш за все, як для кожної молодої структури, очікується максимально якісна розбудова Комісії на місцях, щоб у кожній єпархії були відповідно освічені та приготовлені представники.

2. В яких напрямках Ви плануєте роботу своєї комісії? Що має бути найпершим?

Одним з перших кроків праці Комісії, буде організація семінарів та тренінгів для священиків та мирян УГКЦ, з метою більшої поінформованості про Комісію та визначення майбутніх планів Комісії на місцях, у різних єпархіях. Плануємо також тематичні конференції, на які обов’язково будуть запрошені усі українські конфесії.

3. Чи були у Вас вже як голови комісії зустрічі з компетентними представниками інших Церков? Чи плануються такі?

Осіння пора року, це надзвичайно сприятливий для проведення зустрічей час, особливо на конференціях та круглих столах, які організовуються різними християнськими організаціями та конфесіями. Сьогоднішня ситуація в Україні, з огляду на дострокові вибори, дещо змінили ці плани, однак зустрічі голови Комісії з компетентними представниками інших Церков плануються і Комісія обов’язково буде проводити такі зустрічі з метою кращої співпраці з представниками різних конфесій українського християнства.

4. Як Ви ставитеся до діяльності організації "За Помісну Україну" і як Ви бачите вирішення проблеми розколу Православ'я в Україні?

Ідея створення єдиної помісної Української Церкви є надзвичайно важливою. Тому УГКЦ солідаризується з тими зусиллями з боку православних Церков, які спрямовані на утвердження власної помісності. Це свого роду важливий процес, характерний для усіх гілок Київської Церкви, які діють на території України. Що ж до вирішення проблеми розколу Православ'я в Україні, то це справа виключно внутрішньо православна.

Дуже дякуємо за участь у веб-конференції та запрошуємо до подальшої плідної співпраці з РІСУ!

Дуже дякую редакції РІСУ за надану можливість взяти участь у вашій веб-конференції. Надіюсь, що наша дискусія з читачами допомогла краще зрозуміти мету та завдання Комісії Української Греко-Католицької Церкви зі сприяння єдності між християнами та дозволить налагодити більш тісний контакт з зацікавленими особами. Ще раз дякую за цікаву розмову та запрошую до подальшої ефективної співпраці з Комісією! Ігор Шабан

12. Игорь

— Господин Шабан, не кажется ли Вам, что организация и деятельность Вашей комиссии православными могут быть восприняты как следующая униатская прозелитическая уловка? И вообще, о каком сближении может идти речь, если этого никто реально не хочет? Разве не понятно, что каждый из глав церквей хочет под себя других подмять?

— Благодарю за вопрос. Возможно мысль, что организация и деятельность Комиссии может быть восприняты, как следующая униатская прозелитическая уловка, существует среди некоторых представителей других конфессий. Но это совсем не означает, что эта мысль правдива. Целью нашей Комиссии есть и будет работа для добра украинского народа и украинского христианства. Мы априори отбросили все возможные элементы, которые касаются прозелитизма или каких-то подобных вещей. Идея братских (сестринских) взаимоотношений остается для нас ведущей. Лишь в сотрудничестве с другими конфессиями мы можем возродить единство когда-то единой Киевской Церкви. Без сомнения нужно еще много усилий, молитвы и личного примера, чтобы эта идея смогла воплотиться в жизнь.

11. Тетяна Шпайхер, [email protected]

— Слава Ісусу Христу! Пане Ігоре, екуменічна діяльність крім загально церковних ініціатив потребує інціатив в окремих єпархій. Скажіть будь ласка наскільки в нас розвинений екуменізм на парохіяльному рівні? Ваша комісія є загально церковною чи є необхідність сьогодні створювати також віповідні комісії в кожній єпархії?

— Одним з ключових моментів праці Комісії буде організація формації, вишколів, семінарів та тренінгів для священиків та мирян УГКЦ, що допоможе створити мережу представників Комісії на місцях, якщо не у кожній парафії, то принаймні у кожній єпархії. Думаю, що найближчим часом Комісія зможе більш інтенсивніше працювати на місцевому рівні та конкретно втілювати у життя заповідь Господа нашого Ісуса Христа: щоб усі були одно.

Пане Ігоре, у конгресі богословів УГКЦ брали участь деякі представники також інших українських Церков і планувалося скликати міжконфесійний конгрес. Чи представники українського Православ'я вже відгукнулися на цю пропозицію?

— На жаль я не володію цією інформацією вповні. Думаю, що відповідь на ваше запитання міг би дати голова організаційного комітету конгресу богословів УГКЦ, о. Михайло Димид, адресу якого можна знайти на Інтернет-сайті Інституту Церковного Права.

10. Святослав Варення, мирянський рух за єдність Церков в Україні, [email protected]

— Пане Ігор, чи планується якась системна робота по ознайомленню вірних Православних Церов в Україні з "Висновками і пропозиціями" конгресу богословів УГКЦ з питання відновлення євхаристійного сопричастя між нашими Церквами?

— Ваше запитання надзвичайно важливе та актуальне, особливо у світлі міжконфесійних відносин в Україні. Я особисто брав участь у Конгресі богословів УГКЦ «Євхаристійне Сопричастя – виклик традиції та сучасності для традиційних Церков», скликаному Українським Науковим Богословським Товариством у Львові 2-4 січня 2007 р. Це була надзвичайна подія для усього українського християнства, де були поставлені нелегкі запитання, на які вже сьогодні потрібно шукати відповіді. Наскільки мені відомо організаційний комітет розмістив усі потрібні матеріали в електронному вигляді на сайті Інституту Церковного Права (директор о. Михайло Димид), де ви можете ознайомитись вже зараз з висновками та пропозиціями конгресу: www.icl.org.ua/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=46&Itemid=81; www.icl.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=233&Itemid=81

Думаю що незабаром повинні з’явитись друковані матеріали, які зможуть використовувати ширше коло мирян наших Церков.

9. Олександр Доброєр, Одеське богословське товариство, [email protected]

— Шановний Пане Ігоре! Яке на Вашу думку місце займає Римсько-Католицька Церква на релігійній мапі сучасної незалежної України? У контексті співпраці зі сприяння єдності між християнами України чього очікує УГКЦ і інші церкви Київської традиції від РКЦ в Україні?

— Католицька Церква в Україні, як Римо-Католицька так і Греко-Католицька, у своїй різноманітності обрядів та історичних традицій намагається спільно свідчити Євангеліє єдиного Ісуса Христа та провадити свою паству до спасіння. Звичайно, як і в кожній родині? існують різні погляди на деякі речі, однак це не перешкоджає в основному зміцнювати співпрацю для добра українського християнства. Про це також минулого тижня говорив єпископам латинського обряду та греко-католицьким єпископам Папа Римський під час спільної їхньої зустрічі у Римі та просив їхню “пасторальну й апостольську діяльність скерувати на постійне свідчення церковної єдності, яка є необхідною умовою для екуменічного діалогу з нашими православними братами і з іншими Церквами”.

8. Ігор Скленар

— Слава Ісусу Христу, шановний пане Ігоре, Ви можете назвати якісь конкретні приклади зближення на парафіяльному чи єпархіальному рівнях між греко-католиками і представниками інших конфесій? Дякую.

— Дякую за запитання. Зустрічі та зближення між Церквами відбуваються. Звичайно вони не є частими, як би цього нам хотілось, та все ж можу навести декілька прикладів такої співпраці. Остання — це участь у міжцерковній та міжрелігійній спільній молитві у м. Прип’ять, під час Генеральної Асамблеї Європейської Конференції комісій „Справедливість і мир”, де поруч себе молились УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, Єврейська та Татарська спільноти. Ще один приклад, який хочу навести з життя київських парафій, це спільна міжконфесійна молитва за єдність Церкви в Україні, яка відбувається кожного 13 числа біля воріт Святої Софії Київської, де участь беруть миряни та священики УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ. Також в УГКЦ вже довший час існує традиція спільно з сестринськими православними церквами служити так звані паралітургічні служби, такі як: панахида, парастас, молебні та акафісти до Ісуса Христа, Богородиці та святих.

7. Олена, Нова Каховка, Херсонщина

— 1. Яку позицію займає Комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами у відношенні протестантських конфесій в Україні?

— Комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами має добрі відносини з нашими братами християнами з протестантських Церков. Особливу співпрацю ми розпочали ще минулого року під час Тижня молитов за єдність християн (18–25 січня 2007 року). Протягом року ми також проводимо зустрічі та консультації з представниками протестантських спільнот щодо різних соціальних та освітніх питань.

2. Чому представники протестантських церков не взяли участі у спільній молитві за Україну під час проведення в Києві генеральної асамблеї Європейської Конференції комісій „Справедливість і мир”, адже, було повідомлено, що до участі у заході були запрошені члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Протестанти просто знехтували цим запрошенням чи їх не дуже то й запрошували?

— Організаційний комітет, який приготовляв генеральну асамблею Європейської Конференції комісій „Справедливість і мир” під час засідання секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій у липні 2007 року представив програму Асамблеї та запросив усіх членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій взяти участь у спільній молитві за Мирну Європу, яка мала відбутись у м. Прип’ять у неділю 23 вересня. Молитва мала відбутись у повній тишині, так щоб кожен з присутніх, з огляду на різноманітність традицій та релігій, міг взяти у ній участь. До участі у молитві зголосились УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, Єврейська та Татарська спільноти.

3. Як працює комісія чи її представники на Сході України, і взагалі яке ваше бачення для розвитку міжконфесійних відносин у цих регіонах, адже тут зовсім інша ментальність і релігійна традиція (або навіть відсутність традиції як такої). До того ж, у цих регіонах УГКЦ не має більшості на релігійній мапі, а отже, має докладати більших зусиль для активної участі у міжконфесійному русі.

— Завданням Комісії є розвивати свою мережу усюди там, де є поділені християни, щоб допомогти їм краще зрозуміти один одного, знайти ту спільну основу для кожного християнина та допровадити до повної єдності усе ще поділені між собою Церкви. Щодо представництва Комісії, то доброю річчю було б мати своїх представників у кожній єпархії УГКЦ, як в цілій Україні, так і поза її межами. Це наступний крок у розвитку Комісії.

Ми готові також до співпраці з особами, які не належать до УГКЦ, з усіма, хто має подібні погляди та прагне єдності християн, особливо тих, які колись належали до єдиної Київської Церкви Володимирового хрещення.

6. Леся

— Пане докторе, 1) що означає поняття "єдність" у назві Комісії, що Ви очолюєте? 2) як можна порівняти діалог між християнськими Церквами в Україні та у наших сусідів: в Польщі та Росії? 3) які плани щодо наступного екуменічного тижня?

1. Християнство, яке вже досить довго є поділеним, без сумніву є спраглим єдності. Лише на початку ХХ століття між християнами розпочався діалог. Християни почали взаємно прислухатись одні до одних та розмовляти мовою Христової любові. Сьогодні все частіше зауважуємо чудо взаємної відкритості та приязні. Усе це відбувається за допомогою Божої Ласки та під впливом Духа Святого, що приносить для нас людей надію, надію на спрагнену єдність. Тому саме поняття „єдність” у назві Комісії вказує передовсім на надію, надію на нову модель взаємних відносин, взаємного довір’я.

2. Бачите, пані Лесю, у кожній країні є свої, місцеві передумови, своя історична атмосфера та власна ментальність. З огляду на це, по-різному буде розвиватись діалог між християнськими Церквами у різних країнах. Те, на що потрібно звернути особливу увагу, так це на добрий досвід наших сусідніх країн. Так, зокрема, наша Комісія вже зуміла нав’язати добрі взаємовідносини з єп. Тадеуш Пікусем, який є відповідальний за міжконфесійні відносини від імені Польської Конференції Єпископату Римо-Католицької Церкви та з о. Славоміром Павловським, який є генеральним секретарем цього відділу. Перші кроки співпраці вдалось також нав’язати з нашими братами з Росії, з якими ми зустрілись у м. Сібію (Румунія) під час Третьої Європейської Екуменічної Асамблеї у вересні цього року.

3. Неможливе існування міжцерковного діалогу без його практичного виміру. Тому у другій половині ХХ століття розпочалась систематична співпраця Католицької Церкви та Світової Ради Церков (до неї належать 323 Церкви християнських віровизнань із 120 країн світу) у напрямку опрацювань тем для Тижня молитов за єдність християн, який відбувається щороку 18–25 січня. Без сумніву така щорічна екуменічна зустріч допомагає зрозуміти й осмислити, що вже зроблено для єдності християн, допомагає усвідомити ще існуючі проблеми та впевнитись у необхідності спільної молитви не тільки в богословському її значенні, але і в практичному аспекті. Важливим елементом є те, що під час цього Тижня молитов за єдність християн у всьому світі разом молитимуться католики, православні, протестанти та інші християнські спільноти. Тому, говорячи про плани щодо наступного екуменічного тижня, хочеться вірити, що для участі у ньому відгукнеться більша кількість українських Церков ніж минулого року.

5. Михайло Шелудько

— Доброго дня! 1. Пане Ігоре, трохи дивно, але в одночас і позитивно те, що таку стратегічно важливу комісію очолює саме мирянин - не єпископ, не священик. Чи комфортно вам працювати на цій посаді як мирянину? Чи не відчуваєте ви якоїсь незручності, перебуваючи серед єпископів та священства?

— Дякую за запитання. Миряни в Українській Греко-Католицькій Церкві виконують багато різних завдань, які їм довіряє Церква. Можу лише ствердити, що у моїй практиці, єпископи та священики намагаються максимально допомогти мирянам своїм практичним досвідом та підтримати своєю батьківською любов’ю у вирішенні часом нелегких справ.

2. Як поєднати візію Вселенської (себто Католицької) Церкви як єдиної видимої організації з єпископом Рима на чолі з екуменічною діяльністю? Чи правильно погодитись в цьому сенсі з православними, які екуменічну діяльність вважають середником свідчення про Православ'я, а її цілью - навернення схизматиків до єдиної апостольської Церкви?

— Католицька Церква у жодному випадку не використовує свою екуменічну діяльність з метою навернення християн до своєї Церкви. Католицька Церква відкинула прозелітизм, як незгідний з наукою Христа. Єдиною метою екуменічної діяльності у Католицькій Церкві є прагнення єдності між християнами, щоб наше спільне свідчення Христового Євангелія було правдивим знаком нашої спільної віри в Бога.

4. Киянин

— Пане Ігоре. УГКЦ сьогодні має свій адміністративний центр в Києві, проте абсолютна більшість віруючих є в Галичині. Чи не здається Вам, що і керівник Церкви має бути там, де його паства?

— Ваше запитання надзвичайно важливе, однак на мою думку воно адресоване більше до глави УГКЦ, Блаженнішого Любомира. Частково він уже подав письмову відповідь на ваше запитання у своєму пастирському слові Один Божий Народ у Краї на Київських Горах, яке він написав з нагоди повернення глави Церкви до Києва, історичного осідку митрополитів Київської Церкви.

Як Ви можете охарактеризувати відносини УГКЦ з УПЦ? Чи відбуваються зустрічі єпископату? З якими церквами в УГКЦ склалися найкращі відносини?
Дякую!

— Як я вже говорив раніше, Українська Греко-Католицька Церква є відкритою на діалог та співпрацю з іншими конфесіями та деномінаціями. Як це не сумно, але не всі конфесії в Україні мають подібні погляди щодо співпраці. Так зокрема Українська Православна Церква (в єдності з Московським Патріархатом), відповідно до нещодавно прийнятих постанов Синодом УПЦ, не бере участі у спільних зустрічах та молитовних зібраннях з іншими конфесіями в Україні. Також не відбувається жодних зустрічей між єпископатом Церков, принаймні в Україні. У вересні цього року, коли наші делегації перебували у Румунії на Третій Європейській Екуменічній Асамблеї, ми мали спільну зустріч, де власне прозвучала думка, що нам легше зустрітись на нейтральній території, ніж запланувати та провести нашу спільну зустріч у себе на батьківщині.

3. свящ. Миколай

— Слава Ісусу Христу! Історичні Церкви (Католицька та Православна) є досить консервативні у свому вченні та устрої. Особливо це проявляється у питаннях спадковості та благодатності єрархіїї Церкви. Зясуйте як Католицька Церква ставиться до єрархів УАПЦ та УПЦ КП (визнає за ними апостольське приємство та благодатність) й окресліть максимальні межі молитовного єднання їз вище перерахованими релігійними організаціями.

— Дякую за запитання. Важко провадити діалог та розмови з іншими конфесіями, коли у лоні православних деномінацій кожна з них зберігає лише за собою право на існування, на благодать та апостольське приємство і заперечує ці елементи правдивої еклезіальної спільноти у іншій деномінації. Ми не можемо відкидати тих українських громадян, православних за своєю конфесійністю, лише через те, що три гілки колись однієї Київської Церкви не можуть між собою дійти згоди та об’єднатись. Українська Греко-Католицька Церква не може бути заручницею внутрішньо православних непорозумінь та чвар. Єдиним нашим бажанням є знайти таке можливе рішення для українського християнства, щоб колись єдина Київська Церква знову втішалась цією єдністю та зайняла своє почесне місце у родині Христових Церков.

2. Олег Кисельов, к.філос.н., Молодіжна асоціація релігієзнавців

— Вітаю, п.Ігорю! В мене кілька питання, щодо екуменічної діяльності УГКЦ.

Я розцінюю створення комісії для сприяння єдності між християнами як ще один з багатьох аргументів (поряд із посланням І.Любачівського "Про єдність святих Церков", "Екуменічної концепцією УГКЦ, заснування Інституту екуменічних студій в УКУ та проведення екуменічних конференцій), що УГКЦ є екуменічно орієнтованою Церквою. Проте чи готові інші українські церкви та деномінації до екуменічних ініціатив, до богословського діалогу (адже поряд із офіційного діалогу на міжнародному рівні церкви часто ведуть діалог на регіональному на національному рівнях)? З якими українськими церквами ви готові вже сьогодні працювати і які з них, відповідно, готові працювати із вами?

— Українська Греко-Католицька Церква вже від довшого часу намагається бути відкритою на діалог та співпрацю з іншими конфесіями та деномінаціями. Про це свідчать, як перераховані вами вище документи та звернення, так і інші ініціативи на які потрібно звернути увагу. З останніх екуменічних документів на особливу увагу заслуговує “Концепція екуменічної позиції Української греко-католицької Церкви” та цьогорічний документ міжнародного Велеградського Ювілейного З’їзду, який відбувся з благословення Блаженнішого Любомира, глави УГКЦ у червні 2007 року. Без перебільшення можу сказати, що з усіма українськими церквами ми вже сьогодні співпрацюємо у різних напрямках: освітньому, соціальному та на рівні ВРЦ. Хочеться вірити, що діалог та більш поглиблена богословська співпраця очікує нас у майбутньому.

Друге питання. В чому вбачалася необхідність створення вищезгаданої комісії? Її мета координувати чи організовувати екуменічні заходи?

— З розвитком Української держави розвиваються і Українські Церкви. Це дозволяє і нашій Церкві вийти на більш якісний рівень співпраці з іншими конфесіями, особливо з нашими братами православними. Тому існування комісії для сприяння єдності між християнами у цій ситуації є надзвичайно потрібною та необхідною справою. Головними напрямками діяльності Комісії мають стати формування та підтримка екуменічних та міжцерковних ініціатив УГКЦ, зокрема душпастирської, інформаційної, координаційної та консультаційної діяльностей, а також співпраця з відповідальними особами за екуменічне служіння УГКЦ, як в Україні, так і за кордоном, співпраця з відповідними органами інших Церков в Україні та з органами державної влади усіх рівнів щодо розвитку програм, які стосуються екуменічної та міжцерковної діяльності.

І третє, які конкретні екуменічні заходи плануються провести у ближчий час і чи існує стратегічна концепція чи програма розвитку екуменічних ініціатив на ближню перспективу? Якщо існує, то в чому її суть?

— Сьогодні надзвичайно важливо бути спільно з іншими конфесіями свідками Христа, своєю працею та практичними кроками показувати реальні можливості спільної праці, спільного свідоцтва. Щодо завдань комісії слід звернути особливу увагу на: Приготування та проведення Тижня молитов за єдність християн (18-25 січня); Організація та проведення зустрічей з іншими конфесіями; Видання спеціальної екуменічної літератури, призначеної як для мирян, так і для священнослужителів.

1. Іван Верстюк (богослов УПЦ, публіцист, м. Київ)

— Пане докторе, хотів би поділитися з вами одним своїм нещодавнім євангельським порівнянням: єдність християн схожа на найціннішу перлину, що схована в грунті, і господар продає всі землі, котрі має, йде й купує ту, де захована перлина - бо ж її воліє мати понад усе. Єдність Христової Церкви є метою, вищою за багато інших речей. В зв'язку з цим питання: як ви оцінюєте готовність УГКЦ йти на поступки заради екуменічної ідеї?

— Ісус Христос дав нам завдання: щоб усі були одно, тому Єдність Христової Церкви, це мета, яка повинна стати наріжним каменем для усіх християн. Заради цієї ідеї ми зустрічаємось, діалогуємо, але це зовсім не означає що усю цю нашу спільну працю ми можемо порівняти до світських подібних заходів, де політики чи представники різних ідеологій можуть пожертвувати своїми (людськими) переконаннями заради спільної ідеї. У справах Церкви поступки, які ми часом розуміємо чисто по-людськи є неможливими. Адже уся правда, яку нам передав Господь є одною. Те що ми можемо зробити, і намагаємось робити, це за допомогою міжконфесійного діалогу віднаходити цю правду, спільно її шукати, а знайшовши дякувати Богові, що відкрив нам очі і ми побачили що ця істина є однією та спільною для кожного християнина.