Рамадан в умовах пандемії і карантину: інтерв’ю з муфтієм Саідом Ісмагіловим
Зараз у мусульман світу триває священний місяць Рамадан. Для багатьох, хто не знається на ісламі, цей місяць здається святковим. Насправді він є часом суворого посту, напевно, суворішого, ніж Великий піст у християн.
Цього року для мусульман, як і для інших віруючих, є час випробувань, спричинених пандемією COVID-19 і карантином. Як це вплинуло на релігійне житті мусульман в Україні, розповідає керівник Духовного управління мусульман України “Умма”, шейх Саід Ісмагілов.
— Шановний Саід-хазрат, що для мусульман означає місяць Рамадан? Як виглядає життя мусульман під час цього періоду, які традиції, обов’язкові обряди? Що можна, а що категорично не можна робити?
— Місяць Рамадан — це особливий, сакральний час для мусульман, оскільки саме наприкінці цього місяця в 610 році в печері поблизу Священної Мекки отримав перше Боже одкровення Пророк Мухаммад (мир йому!), перші аяти Священного Корану, і саме з цієї події почалась історія Ісламу.
У Корані Всевишній каже: “Рамадан є місяцем, під час якого було зіслано Коран — прямий шлях для людей, ясні знамення прямого шляху та розрізнення (істини від омани). Коли для когось із вас настане цей місяць, то нехай він проводить його у пості. А якщо він захворіє чи буде в дорозі, то нехай постить таку ж кількість днів у інший час. Аллаг бажає вам полегшення, а не утруднення; доводьте ж до кінця дні посту і звеличуйте Аллага за те, що Він вказав для вас прямий шлях; можливо, ви будете вдячні! (Коран 2:185)
Місяць Рамадан — це зовсім не свято, це тридцять днів суворого посту, який полягає в тому, щоб мусульманин від початку світанку і до повного заходу сонця відмовився від будь-якої їжі, напоїв та подружніх статевих стосунків, а присвятив увесь вільний від роботи час молитвам, читанню Корану та справам благодійності. Тобто в ісламській традиції піст не відбувається окремо від інших духовних практик, він має бути поєднаним з молитвами та добрими справами. Найголовніше в пості — це не голод та спрага, а духовна работа над собою, виправлення помилок, каяття, щедрість, допомога нужденним, читання та пізнання Священного тексту. А голод та спрага — допоміжні практичні аспекти, що забирають людину від їжі, відпочинку та розваг і примушують замислитись над життям.
Зазвичай Рамадану притаманні декілька важливих традицій:
- Спільні іфтари. Іфтар — це вечеря після заходу сонця. Бажано, щоб заможні мусульмани годували одновірців, запрошуючи їх для цього в мечеті, ресторани або навіть до себе додому. За традицією там, де будь-кого пригостять іфтаром, розвішують зелені ліхтарики, які є символом запрошення до столу. Пророк сказав: “Хто нагодує того, хто постить, отримає таку ж винагороду, як і той, хто постить. При цьому нагорода другого не зменшується”.
- Нічні таравіх-намази. Молитва таравіх — це спеціальна спільна нічна молитва, що виконується виключно у Рамадан. Пророк Мухаммад (мир йому!) щоденно молився вночі, прочитуючи протягом цих нічних молитов всі фрагменти Корану, що були зіслані на той час. Тому бажано, щоб віруючий під час щонічної молитви-таравіх за місяць прочитав увесь Коран. Пророк сказав: “Тому, хто з вірою і надією буде вистоювати молитви в Рамадан, будуть пробачені його попередні провини”.
- Благодійність. У Рамадан бажано давати побільше пожертв нужденним. Тому саме в цей час люди роздають продукти харчування, гроші, ліки для нужденних. Багато мусульман саме в цей час виплачують свій закят — обов'язкову пожертву, яку раз на рік заможні мусульмани зобов’язані роздати бідним одновірцям. Наприкінці Рамадану встановлена особлива пожертва — садака аль-Фітр, яку голова родини має роздати за всіх членів родини до настання свята Рамадан-Байрам, оскільки вважається, що ця пожертва є спокутою за помилки під час посту.
- Умра до мекканської мечеті аль-Харам. Умра — це мале паломництво, яке можна здійснити будь-коли протягом року, але найбільша винагорода очікує того, хто здійснить її в Рамадан. Тому саме протягом цього місяця Мекка переповнена прочанами з усього світу, які прибувають до Священного міста щоб поєднати піст, молитву, пожертву та відвідування головної святині ісламу.
- Читання Корану. Оскільки Рамадан є не лише місяцем посту, але і місяцем Корану, то бажано читати та розмірковувати над його текстом. Це вважається дуже богоугодною справою, коли людина міркує над Божим текстом. Зазвичай саме під час Рамадану проводяться міжнародні конкурси знавців Священного Корану, на яких хафізи (знавці Корану напам’ять) змагаються у красі декламації Священного тексту.
Це все я перелічив, що можна робити у Рамадан, а категорично не можна робити гріхи та негідні вчинки, оскільки Пророк Мухаммад попереджав: “Якщо людина під час посту не припинить брехати та робити негідні вчинки, то Аллаг не потребує, щоб така людина відмовлялась від своєї їжі та своїх напоїв”.
— Цьогорічний Рамадан розпочався під час карантину, викликаного пандемією. Як це вплинуло на ваші релігійні практики?
— Цей Рамадан вже увійшов в історію з назвою “Сумний Рамадан”, оскільки через пандемію COVID-19 в більшості мусульман світу нічого з цього немає, ані іфтарів, ані таравіх-намазів в мечетях, ані навіть можливості вийти з дому, тому що в багатьох мусульманських країнах не просто зачинені мечеті, але через жорсткий карантин не можна вийти на вулицю без особливого дозволу. Тож цього року мусульманам доводиться постувати та молитись вдома. Немає ані спілкування, ані дружніх зустрічей, ані спільних молитов.
Вперше за 25 років своєї релігійної практики я бачу такий самотній Рамадан, тому це для віруючих стало часом випробування їх сили віри, адже значно легше все виконувати серед багатьох одновірців, в особливій атмосфері священного місяця, ніж постувати, молитись, духовно насититись вдома наодинці.
Проте цей рік запам'ятається підйомом благодійності, адже через неможливість проводити спільні вечері та годувати одновірців заможні мусульмани роздають свої пожертви нужденним у вигляді харчової та грошової допомоги, доставляючи це безпосередньо людям до дому. Тому в “Сумний Рамадан” благодійність вийшла на перший план, і відчуття любові до ближнього в цьому році особливо відчувається в душах і вчинках людей.
— Як і навчання, так і багато релігійних практик відбуваються зараз онлайн. Чи здійснюються у Вас богослужіння онлайн?
— В ісламі не дозволяється молитись за телевізійною або онлайн-трансляцією. Людина має знаходитись безпосередньо там, де відбувається молитва. Тому трансляції проповідей та молитов існують на багатьох каналах, в тому числі трансляції з мечеті аль-Харам у Мецці, та мечеті Пророка в Медіні, але все це виключно з просвітницькою та інформаційною метою, щоб людина подивилась, послухала, відчула натхнення, підтримку і мудрі настанови імама.
В Україні ми дещо обмежені в ресурсах, у мусульман немає власного телеканалу, тому наші проповіді, уроки, лекції та духовні настанови ми публікуємо на наших інтернет-ресурсах, а також у Фейсбуці. Цього року редакція телеканалу UA:Крим прийняла рішення транслювати у запису п'ятничні проповіді різних Духовних управлінь, тому під час карантину всі бажаючі мають можливість дивитись хутби джума-намазу на цьому телеканалі.
— А чи були звернення від правовірних мусульман, що вони хочуть таких відео-трансляцій повчань чи молитов?
— Було багато звернень. Навіть деякі мусульмани просили зробити онлайн-трансляції нічних таравіх-намазів, щоб вони могли дивитись як проходить молитва в мечеті і долучитись до молитви. Але в ісламській традиції забороняється молитись за телевізійною або інтернет-трансляцією, оскільки людина має сама перебувати на місці виконання молитви, а якщо це неможливо, то молитись самостійно в себе вдома. Тому ми трансляцію молитов не зробили, ще й тому що мечеті зачинені і там ніхто не молиться, навіть імами моляться вдома. А наприклад, проповіді та лекції ми робимо постійно, щоб давати духовні настанови віруючим, мати зв’язок та контакт зі своїми прихожанами.
— Днями Ви мали особистий досвід вебінару. Як враження від такого спілкування? Чи Ви відчували активність аудиторії? І чому виникла ідея такого вебінару?
— Вебінар “Ісламські студії і сучасність” був науковим за напрямком ісламознавчої тематики. Ще до карантину ми планували провести Міжнародну літню школу ісламознавства у Львові, присвячену 120-й річниці від народження відомого в мусульманському світі громадського діяча, письменника, перекладача Корану Мухаммада Асада, що народився саме у місті Лева. Ми маємо надію, що влітку карантинні обмеження будуть зняті, й ми матимемо можливість провести цю наукову ісламознавчу школу саме в славетному українському місті, яке подарувало ісламському світові таку непересічну особистість як Мухаммад Асад.
Повертаючись до вебінару, хочу зазначити, що це суто наукове спілкування з вченими з різних міст України, аудиторія була зацікавлена та активна, ставились питання. І це наш перший досвід спілкування в такому форматі, адже раніше влаштовувались Круглі столи, де ми мали можливість обмінюватись думками офлайн.
— Щодо майбутньої школи, хто найбільше виявляє до неї інтерес? Яке загалом зацікавлення ісламом серед немусульман?
— Школа ісламознавства — це науковий майданчик, що стартував у 2011 році, і щорічно збирає науковців, які презентують свої дослідження в галузі ісламознавства, дискутують, представляють нові наукові видання. Найбільший інтерес до школи ісламознавства виявляють науковці не мусульмани: релігієзнавці, історики, соціологи, журналісти, культурологи. Перші три школі ісламознавства відбулись у Криму, і науковці відвідали Бахчисарайський історико-культурний заповідник, були присутні на п’ятничному джума-намазі у Великій Ханській мечеті, відвідали Зінджирли-Медресе, Текіє дервішів, Євпаторійську мечеть Хан-Джамі та інші видатні пам’ятки ісламу в Україні. Після окупації Криму школи проводились в Києві, Одесі, Острозі, а цього року ми дуже б хотіли зібрати науковців у Львові, якщо нам це дозволить карантинно-епідеміологічна ситуація в країні.
Серед не мусульман масової зацікавленості ісламом не спостерігається. Передусім феноменом ісламу цікавляться науковці, а також ті люди, яких через особистий духовний пошук приваблює іслам та культура мусульманського сходу.
— Ви зазначили, що під час Рамадану прийнято робити різні пожертви, як це виглядає в умовах карантину?
— В умовах карантину пожертви надходять двома шляхами: бізнесмени, що в минулі роки проводили за свій кошт іфтари та годували віруючих після завершення дня посту, зараз свою благодійність виявляють через роздачу продуктів харчування малозабезпеченим мусульманам; інша частина мусульман перераховує свої пожертви нужденним електронними розрахунками. Рамадан в нових реаліях виявив і нові форми благодійності. Якщо раніше пожертви роздавали безпосередньо людям в руки, то цього року благодійність більше виявляється в режимі онлайн.
— Які ще зміни сталися в житті мусульманської умми через пандемію?
— Мусульмани України живуть в тих самих реаліях, що і всі інші наші співгромадяни, тому зміни в житті у нас спільні. Очікується, що одне з двох найбільших мусульманських свят — Рамадан-Байрам, яке припадає на 24 травня, не відбудеться. Точніше, саме свято відбудеться, але буде відсутній найголовніший атрибут — спільні святкові молитви і проповіді в мечетях країни. У минулі роки тисячі мусульман зранку збирались в кожній мечеті, прославляли Господа та раділи завершенню посту. Навряд чи це можливо цього року, і віряни вже це розуміють. Так само 27 ніч Рамадану традиційно вважається Ніччю Могутності, це особлива ніч, згадана в Священному Корані, коли за молитви та каяття Всевишній Аллаг пробачає провини віруючим:
“Воістину, зіслали Ми його в Ніч Могутності. А звідки тобі знати, що таке Ніч Могутності? Ніч Могутності краща за тисячу місяців! Сходять під час неї ангели й Дух з дозволу Господа їхнього, щоб виконати всі накази. Вона є мирною до настання зорі” (Коран 97:5).
У цю ніч мусульмани збираються в мечетях і моляться до світанку, шукаючи Господньої милості, але цього року доведеться всім молитись вдома до світанку. Це для багатьох, у тому числі й для мене — новий досвід. Іслам — релігія колективу, релігія громади, і раніше ніколи не доводились практикувати весь Рамадан в умовах самоізоляції, коли ти маєш все здійснювати самотужки. Тому очікуються нові богословські дослідження, що мають дати рекомендації та впорядкувати релігійну практику на випадок повторення пандемії. Справа в тому, що відбулись значні зміни, особливо в поховальних обрядах, через пандемію мусульман, померлих від коронавірусу, ховали не звичним обрядом, а так, як вимагали інструкції державних органів різних країн, як-то у спеціальних пакетах, у труні, іноді без омовіння тіла померлого, і майже завжди без прощання з померлим та великої поховальної молитви над померлим. Тому компетентні шаріатські комітети різних країн будуть напрацьовувати рекомендації, як віруючим максимально правильно дотримуватись релігійних обрядів в умовах максимальних заходів безпеки.
— А як цього року буде зі святом Рамадан-Байрам? Як його будуть святкувати у світі?
— Вже точно відомо, що в кожній країні формат святкування свята Рамадан-Байрам буде визначати місцева влада. В деяких країнах, як, наприклад, в Індонезії, мечеті не зачиняли під час пандемії, взявши за основу лише принцип дотримання соціальної дистанції між молільниками у мечеті, тому там свято не відміняється, і святкова молитва відбудеться з урахуванням дотримання заходів безпеки. В інших країнах вже повідомили, що святкових заходів не відбудеться взагалі.
Зараз низка мусульманських країн послаблює карантинні заходи, але при цьому одні, як Іран, планують відкрити мечеті до свята, а інші будуть спостерігати за епідеміологічною ситуацією в країні та реагувати у відповідності до ситуації.
Що стосується України, то ми поки не маємо інформації, які нові вимоги будуть впроваджені державними органами з 22 травня. Нагадаю, що свято Рамадан-Байрам має відбутись 24 травня, і ми будемо дивитись, чи вдасться нам провести якісь заходи, виходячи з рішень Кабінету Міністрів України.
— Сьогодні фіксують нові численні порушення релігійної свободи віруючих різних релігій в окупованому Криму та на сході України. Чи отримуєте Ви інформацію від місцевих мусульман?
— Я постійно отримую інформацію і з Криму, і з мого рідного Донбасу, і розумію причини цих переслідувань і порушень. На жаль, найчастіше за цими переслідуваннями стоять релігійні діячі, яких окупаційна влада призначила “офіційними лідерами”, і вимагає за це не лише лояльності, але вимагає і бруднити руки звинуваченням окремих лідерів, цільових груп, і навіть цілих громад. Таким чином Росія зачищає релігійне поле від нелояльних або непідконтрольних груп віруючих, яких в Росії вважають “неблагонадійними”, або взагалі звинувачують в роботі на Госдеп, на українську розвідку, на екстремістів тощо. Механізм виглядає наступним чином: офіційний релігійний діяч пише листа до ФСБ/МГБ ЛДНР, де вказує на “неблагонадійних”, а силовики, реагуючи на це звернення, проводять каральні дії, ніби не з власного розсуду, а за скаргою “відповідальних громадян”. Все це зовсім не нова практика, таке вже майже двадцять років повсюдно практикується в Росії. Просто така державна політика впроваджується на окупованих територіях, що досі не знали гонінь та переслідувань і жили в умовах релігійної свободи.
— Яким чином можна допомогти цим людям? Чи інформування про їх проблеми допомагає, чи навпаки, ще більше шкодить їм?
— До допомоги людям, що потерпають від переслідувань на релігійному ґрунті, потрібно підходити з урахуванням специфіки кожної конкретної ситуації. Частіше за все в окупованому Криму потрібен максимальний розголос неправомірних з точки зору міжнародного права дій окупантів. Оскільки Росія офіційно включила окупований Крим до своєї відповідальності, то потрібно максимально викривати порушення прав людини та порушення релігійних прав і свобод віруючих, щоб міжнародна спільнота тиснула на Росію, а також щоб всі причетні до цих переслідувань були виявлені і понесли відповідальність за свої злочини.
А ось з окупованою територією Донбасу все складніше, там не існує хоча б видимості дотримання судової процедури, не існує ніякого закону, як і не існує такої держави, як ДНР або ЛНР. Тому там окупаційні адміністрації можуть робити все, що їм заманеться, адже, скоріш за все, не буде відомо, хто влаштував порушення прав та репресії на релігійному ґрунті, і неможливо буде винних притягнути до відповідальності.
Віруючі бояться потрапити “на підвал”, бояться катувань, бояться зникнути без відома, бояться отримати ув'язнення в Ізоляції або інших катівнях. Коли на окупованій території Донбасу закривають громаду, інші громади отримують попередження від так званого МГБ, що і з ними те ж саме може відбутись. Тому віруючим, що потрапили під репресії на Донбасі, на даному етапі можна допомогти хіба що звертаючись до внесення їх до списку на обмін.
— А як за таких умов дотримуватися Рамадану? Як загалом відбувається релігійне життя за умов відсутності свободи совісті або постійної небезпеки для віруючих?
— На окупованих територіях офіційно дозволені лише підконтрольні і лояльні до тамтешньої влади релігійні організації та культові споруди. І єдина можливість безпечно брати участь у релігійних служіннях — це відвідувати дозволені організації та мечеті. Будь-яке підпільне релігійне життя є дуже небезпечним. В таких умовах віруючі або погоджуються на єдино доступний варіант богослужіння, або взагалі вирішують не відвідувати мечеті, заходи та зібрання віруючих, через несприйняття поставлених релігійних діячів і того, що вони проповідують. Зараз і в Криму, і на Донбасі також впроваджений режим карантину, і мечеті так само, як і на підконтрольній території, є зачиненими. Тому Рамадану дотримуються так само, як і в нас, у домашньому режимі. Але на відміну від України, де ми протягом Рамадану розгорнули дуже потужну гуманітарну допомогу нужденним родинам, на окупованих територіях такого не відбувається. А якщо якась незначна допомога і існує, як у Донецьку, то вибіркового характеру, де допомогу надають лояльним до влади мусульманам.
— І на завершення, які, на Вашу думку, мають бути зроблені висновки для життєдіяльності мусульманської умми (і не лише мусульманської) в Україні після пандемії і карантину? Що потрібно змінювати, і чого пандемія нас навчила?
— Дуже б хотілось, щоб такі пандемії більше не повторювались, адже окрім того, що інфекційні хвороби небезпечні для здоров'я та життя будь-якої людини, це ще і позбавляє віруючих повноцінного релігійного життя, оскільки іслам — це релігія для громади, а не для особистості. Пророк Мухаммад сказав: “Іслам є лише в колективі”, маючи на увазі, що повноцінно сповідувати віру можна лише поруч і разом з іншими одновірцями.
Хтось може сказати, що епідемії та пандемії не залежать від нашого бажання. Я з ними не погоджуюсь, — залежать. Господь наказав нам дотримуватись чистоти, мити руки, уважно ставитись до гігієни. Також Господь заборонив нам їсти хижих тварин, нечистих тварин, а також інші заборонені до споживання продукти. Дотримуючись Божих настанов, ми можемо значно убезпечити себе від ризиків отримати нові хвороби або захворіти на вже відомі.
Думаю, саме відповідальності перед своїм життям та життям інших людей нас і навчила ця пандемія.
Світлини від Українського центру ісламознавчих досліджень
Розмовляв Тарас Антошевський
