Рецензія на перший номер журналу «Християнин і світ»
Журнал «Християнин і світ» – це нове явище в українській християнській культурі. Звичайно релігійні часописи створюються в жанрі популярному, і богословська думка в таких журналах змушена бути дещо спрощеною, пристосованою до смаків пересічного читача.
Журнал «Християнин і світ» є перш за все є видання богословське, а вже потім популярне. Редакція журналу явно вирішила досягнути раніше неможливого в українській християнській періодиці: замість того, щоб спускатися із висот богослов'я, спробувати підняти на ці висоти свого читача. При цьому шлях сходження вгору зроблено максимально комфортним. Але все-таки таке сходження є певним зусиллям. А тому читання журналу стає цікавим інтелектуальним та духовним співробітництвом із богословами, які цей журнал створили. Відчуття спільної справи не залишає читача від першої сторінки до останньої, і це значний здобуток редакції.
Темою для першого номеру стала проблематика християнського ставлення до світу економіки. В часи кризи тема «Християнин і світ економіки» актуальна як ніколи раніше.
Структура номеру задана логікою богословського дискурсу. Згідно із католицьким вченням, Божественна Істина, відома християнам, сповіщається трьома способами: через Писання, через Передання, через Вчительство Церкви. Відповідно до цієї методології в журналі знаходимо розділи: «Біблія про економіку», «Передання про економіку», «Церква про економіку». Якби ми жили в часи до Другого Ватиканського собору, цим розділам передував би загальний вступ із викладом як нормативного вчення про економіку св. Томи Аквіната і неотомістів. В наші часи, коли імпульс «повернення до джерел» визначає характер католицької думки, закономірним є пряме звертання до Писання і творів святих Отців.
В розділі «Біблія про економіку» опубліковано статтю Марії Хоми «Біблійне розуміння багатства, або Як християнам ставитися до матеріальних благ?». Цей великий огляд біблійних місць, дотичних до теми економіки, є добрим прикладом того, як спеціалісти із християнського соціального вчення уважно читають Біблію, знаходячи корисні для сьогодення висловлювання і життєві приклади. Стаття дозволяє сформувати вичерпне уявлення про біблійне вчення щодо економічних питань.
В розділі «Передання про економіку» знаходимо цікаву інтригу. В своїй статті «християнський соціаліст» Ніколай Сомін (Москва) доводить, що святі отці IV-V століть вважали приватну власність наслідком гріха і закликали позбутися її. Згідно із численними цитатами, які наводить Н. Сомін, такі святі Отці як Василь Кесарійський та Іоанн Золотоустий, закликали багатих християн виконати заповідь любові до інших, роздаючи власне майно тим, хто потребує допомоги. Натомість в статті Луїджі Падовезе дана більш поміркована (і традиційна) інтерпретація цього святоотцівського вчення. Італійський дослідник застерігає від розуміння моральних роздумів того ж таки Іоанна Золотоустого як вчення про принципи соціальної та економічної діяльності. Таке застереження видається нам цілком слушним.
Нажаль, на сторінках журналу не представлено вчення середньовічної схоластики про економіку, а також не прослідковано того, як змінювалось вчення про економічну діяльність в Католицькій Церкві від Льва XIII до Бенедикта XVI. Єдина причина такої прогалини на нашу думку така: неможливо в межах журналу охопити все і відразу.
Третій розділ «Церква про економіку» містить вибрані місця із соціальних документів Римо-Католицької Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, Російської Православної Церкви. Але презентація вибраних місць із документів видається нам недостатньою для розуміння сучасного соціального вчення. Здається, що не менш важливим і цікавим був би дослідницький аналіз сучасного соціального вчення Католицької і Православної Церков. Крім того, вчення Православної Церкви про економіку некоректно розглядати лише на прикладі РПЦ. Соціальне вчення цієї помісної Церкви є більш консервативним, ніж вчення Константинопольського патріархату та більшості помісних православних Церков. А тому вчення про економіку РПЦ не відображає того спектру думок, які існують в Православній Церкві сьогодні. А це означає, що серед презентацій соціального вчення Церков природно виглядали б уривки із документів Константинопольського чи Румунського патріархатів.
Наступний розділ названо «З життя». В межах цього розділу успішні банкіри та бізнесмени, які є християнами різних напрямків, розповідають про власний досвід взаємодоповнюваності духовного та економічного аспектів своєї життєдіяльності. Цей досвід наочно доводить, що надбання багатства може бути особливим дарунком Бога конкретній особі. І цей дарунок вимагатиме від особи високоморальної поведінки, свідомого благодіяння щодо інших осіб.
Так само і уривки із творів Володимира Соловйова і Макса Вебера в розділі «З історії думки» дозволяють зрозуміти, що християнство вимагає в якості суспільного устрою не чистого ліберального капіталізму, але і не якогось соціалізму. І лібералізм, і соціалізм (і як ідеали, і як реальність) за вдалим висловом В. Соловйова є занадто матеріалістичними з християнської точки зору. Християнський ідеал – це суспільство, яке керується принципами солідарності та субсидарності. Тобто таке суспільство, в якому існує і взаємодопомога всіх (солідарність), і спеціальна допомога особливо того потребуючим (субсідарність). Ці принципи народжуються не лише із розуміння норм євангельського закону, але також із усвідомлення положень природного закону. Організоване на засадах моралі, ідеальне християнське суспільство має піднятися над протилежностями ліберального капіталізму та колективістського соціалізму саме завдяки висоті християнського морального вчення. А це моральне вчення – частина загального ідеалу духовного життя. Православне розуміння останнього змальована в статті о. Петра Біланюка «Східнохристиянська духовність», яка опублікована в розділі «З історії духу». Автор статті глибоко любив православну духовність. Через це своє захоплення він навіть приписував святоотцівські погляди всім християнським духовним письменникам (наприклад, так він вчинив в статті «Sheptyts'kyi’s Theological Thought», що була опублікована в збірці «Morality and Reality: The Life and Times of Metropolitan Andrei Sheptyts'kyi. Ed. Paul R. Magocsi with the assistance of Andrij Krawchuk. Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1989»). Стаття «Східнохристиянська духовність» має програмний характер та може бути корисною для сучасної православної та католицької теології. Особливо привертає увагу думка о. Петра Біланюка про те, що східнохристиянська духовність включає в себе не тільки ортодоксію, але ще три елементи – ортопраксис, ортоестетику, ортомістицизм. «Ортодоксія (з грецького ortho – правильна, doxa – слава) або православ’я – це правильне і законне почитання Триєдиного Бога, як теж правильне і законне сповідання правдивої віри. Ортопраксис (praxis – дія), або право-дійствіє, - це правильне, моральне і святе існування та діяння віруючої людської істоти. Ортоестетика – це правильне і законне сприйняття і творення краси у підпорядкованні ортодоксії і ортопраксису, тобто згідно із усіма догматичними і моральними приписами Божої Церкви. Врешті, ортомістицизм – здоровий, правдивий і всеобіймаючий містицизм, не обтяжений негативними проявами, що веде містика до Пресвятої Трійці як до найвищої істоти, джерела святості, а тим самим до безконечних, найвищих й абсолютних істини, добра і краси». Такого роду архітектоніка теології є аналогічною до проекту Г.У. фон Бальтазара і має значний евристичний потенціал.
Не останнім достоїнством журналу є його високохудожнє оформлення, яке уникає спокуси «церковного гламуру». В цілому журнал відрізняє гармонія високого наукового рівня богословських роздумів та якісного художнього оформлення.
Журнал «Християнин і світ» - взірець для сучасної української богословської думки, приклад того, як можна творчо і вільно формувати богословський дискурс, цікавий і для інтелектуальної еліти, і для політиків, і для народу.
Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ
