Релігійна бюрократія: історія церковних інституцій

"Релігійна бюрократія: історія інститутів Церкви",  - під такою назвою відбулася публічна дискусія між науковцями та релігійними діячами 23 травня в Києві. В столичній галереї «Дукат» на запрошення Вільної академії змін виступили історик Наталя Яковенко та релігієзнавець Віктор Єленський. Разом з ними дискутували релігійні діячі: "колишній церковний бюрократ" прот. Георгій Коваленко та "бюрократ діючий" шейх Саїд Ісмагілов.

В своєму виступі професор Єленський описав 4 типи релігійних інституцій:

1. Історична церква. Це уявлення про Церкву, як про ланцюг пам’яті. Передача традицій і звичок з покоління в покоління. Яскравим прикладом такої моделі є юдейська громада в сучасному Ізраїлі.
2. Національна церква. Це комплекс уявлень про домінуючу і головну церкву певної спільноти, часто моноетнічної. Передбачається, що в цій моделі церква отримує певні юридичні преференції. В якості прикладу можуть слугувати національні православні церкви.
3. Глобальна мережа. Немає єдиного центру, відсутність єрархічної структури. Представляє собою єдине, однак вкрай різноманітне тіло. Така модель поширена у пізніх протестантів.
4. Глобальна організація. Розвинена організаційна структура. Централізовано управління з жорсткою єрархічною системою. Прикладом є Святий Престол.

Звертаючись до цієї схеми, пані Наталя Яковенко внесла певні корективи в загальну характеристику християн та юдеїв. Так, на її думку, якщо юдаїзм це суто сімейна релігія, то християнство стає релігією спільнот, в яких сімейний статус чи положення не відіграють ролі. Саме вільний характер спільноти, на відміну від родинної обов’язковості відіграє велику роль у розвиткові відкритості цієї релігії. В середньовіччі Католицька Церква створює Університет, який в подальшому створить схоластичну теологію. Остання ж породить унікальну ідею про існування «двоїстої істини», тобто, що істини розуму не залежать від релігійних догм і навпаки. Це був перший крок до розвитку секулярного світосприйняття.

Протоєрей Георгій Коваленко розповів про різноманітність в сучасній Церкві. «Єдність, яка не змінює унікальності» – ось гасло релігійного майбутнього в Україні, на думку священика. Він зазначив, що в 90-ті рр. багато людей йшли до церкви гнаних, однак опинилися в церкві гонителів. Сучасні церковні бюрократи закриваються від зовнішніх, створюючи певні гетто. Православ’я замість прозорості навпаки закривається. В роздумах як з цим боротися панотець радить не ламати існуючі структури, а наповнювати їх новим сенсом. А як приклад замість простого виконання треб, активно розвивати церковне соціальне служіння. Хоча, на жаль, требо-виконання наразі цілком і повністю влаштовує як єрархію, так і більшість вірян.

Цікаву думку озвучив шейх Саїд Ісмагілов. Він зазначив, що в Ісламі не існує інституту церкви, а віровчення не поділяється на світську і релігійну сфери. Адже це все цілісний спосіб мусульманського життя. Відповідно все що стосується духовно-моральної сфери – є спільним з християнством. Щодо догматики і ролі релігії в суспільстві, то тут оцінки розходяться. Хоча навіть в середині мусульманського світу немає одноманітності. Відомий поділ на сунітів та шиїтів – лише умовність, за якою стоїть велике різноманіття ісламських груп. Цікаво, що єрархічна структура в цій релігії формується відповідно до місцевої традиції. Так, в Афганістані і Пакистані – це влада кланів, а в Туреччині і країнах колишнього СРСР – централізовані структури, що за зовнішнім виглядом нагадують організацію християнських церков. Це щодо сунітських традицій. В шиїтів же взагалі традиція передавати релігійний титул за спадковістю, а не обирати найбільш гідну кандидатуру. В цьому аспекті суніти більш демократичні за шиїтів.

Повний відео запис публічної лекції незабаром буде доступний на сторінці організаторів у мережі Facebook. 

Дмитро ГОРЄВОЙ