Релігійне співтовариство України підтримує донорство органів, але засуджує комерціалізацію цього процесу
«Церкви і релігійні організації в абсолютній більшості позитивно ставляться до донорства органів. Це розглядається як спосіб благодійності, жертовності з боку донора стосовно тієї людини, яка може отримати цю допомогу. Однак абсолютно не прийнятною для Церкви є торгівля органами.
Мова повинна йти лише про дарування, а не про продаж», – про це заявив відповідальний за соціальне служіння в УГКЦ о. Андрій Нагірняк, голова Громадської ради із співпраці МОЗ та ВРЦіРО.
«Також ми виступаємо за те, щоб це було свідоме й добровільне рішення людини», – наголосив представник Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, коментуючи законопроект, що обговорювався 24 березня на круглому столі в Міністерстві охорони здоров'я України, згідно з яким кожен українець зможе стати донором органів після своєї смерті, якщо за життя юридично не оформить відмови. «Тільки добровільне рішення є моральним. Ми виступаємо за «презумпцію свободи волі», адже людина наділена Богом Творцем свободою вибору, а концепція так званої «презумпції згоди» позбавляє її права вибору. На прикладі США, в яких діє «презумпція незгоди» і які є лідером з пересадки органів, видно, що «презумпція незгоди» дієва. А якщо вона виявилася недієвою в нас, це ще не означає, що її потрібно змінювати».
Впровадження такого положення закону зараз в Україні може бути передчасним і з іншої причини: «Рівень правосвідомості та законності в нашому суспільстві, на жаль, нині ще далекий до того, яким мав би бути. Тому потрібно звернути увагу, чи не викличе введення презумпції згоди, коли всі, хто не напише відмови, погоджуються на трансплантацію своїх органів, якихось зловживань через відсутність законності в нашому суспільстві. У нас з цього приводу існують деякі побоювання».
Як наголосив о. Андрій, Церква виступає проти комерціалізації процесу донорства. Це є морально неприйнятним, оскільки тіло стає предметом купівлі-продажу: таким чином принижується гідність людини. А ось безкорисливе дарування цілком можливе, і Церква прихильно до цього ставиться.
Крім того, за словами священика, є ще один момент, який Церква вважає важливим, – це те, що цей процес поширення трансплантації, а тим більше введення презумпції згоди, мав би починатися та супроводжуватися різноманітними інформаційно-просвітницькими заходами: роз'ясненням широкому колу громадськості, у чому, власне, полягає донорство органів, яка його важливість та моральна цінність.
«Воднораз у нас є певні побоювання щодо того, наскільки суспільство готове до введення такого закону. Спершу належить провести масштабну попередню роботу з людьми. Необхідно говорити про те, що є таке поняття, як презумпція згоди. Люди повинні бути інформовані про те, як це все відбувається. І знову ж, зважаючи на теперішній стан нашого суспільства, ми запитуємо, наскільки це буде зроблено і чи не варто було саме з цього починати? Але замість того, щоб починати з просвітницької підготовки, відразу пропонується приймати закон. Важливо, щоб перед затвердженням цього закону тривалий час, може впродовж року або декількох років, була проведена серйозна підготовча робота в суспільстві», – переконує представник Церкви.
Як один із позитивних прикладів ролі Церкви в роз’яснювальній роботі з громадськістю в питанні трансплантології він називає Іспанію. «В Іспанії за допомогою Католицької Церкви вдалося змінити ставлення суспільства до трансплантології і з'явилося дуже позитивне мислення щодо цього. Але там до цього поставилися дуже відповідально. Була проведена інформаційна кампанія, спрямована на виховання позитивного ставлення в суспільстві до цього процесу і на обізнаність кожної людини», – розповідає о. Андрій. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
