Революціонер, що прийшов до Ватикану – єпископ РКЦ про Папу Франциска
Новий Папа Римський досі вражає своїми першими кроками на такій високій посаді. Його можуть любити або не завжди розуміти, однак ніхто не лишається байдужим. Саме про цю цікаву та, безумовно, історичну постать розповів римо-католицький єпископ Станіслав Широкорадюк на зустрічі з науковцями-релігієзнавцями у вівторок, 4 лютого, в Інституті філософії НАНУ.
«Революціонер, що прийшов до Ватикану» — такою лаконічною фразою владика характеризує нового Папу. При цьому додає, що відтепер духовенство поділилось на дві групи: на тих, хто панічно сміється (від захоплення), та на тих, хто панічно плаче (від остраху). Все це пов’язано не лише з його революційними промовами, а й тією політикою, яка стала центральною на початку його правління.
Від самого початку Папа Франциск сконцентрувався на старому постулаті «бідна Церква для бідних», підкреслює єпископ Широкорадюк. За його словами, саме тому він відбирав тих, хто займався благодійністю, а не «професуру», що займається лише «теорією».
Особливим є те, що новий керманич Ватикану став символічним поєднанням єзуїтів та францисканців, взявши таке ім’я. Про це особливо люблять згадувати у Римі, як і старий радянський анекдот про те, що коли Папа привітається «доброго дня» замість «слава Ісусу Христу», тоді й наблизиться кінець світу.
При цьому єпископ Станіслав вважає, що особливих радикальних реформ від Папи чекати не варто, оскільки про це свідчить його діяльність в Аргентині. Однак ключові зміни відбулись одразу після його обрання, коли він «почав зі своїх». В результаті багатьох єпископів чи кардиналів було відправлено на пенсію або взагалі позбавлено сану за зловживання, що є безперечним оновленням та тим самим реформаторством для Католицької Церкви.
Владика окреслив і проблему духовної кризи, підкресливши, що про це люблять говорити стосовно католиків, але наразі увесь християнський світ переживає її. На цьому фоні особливо активно розвиваються мусульмани, чому сприяє їхня чітка та структурована система виховання нового покоління.
«Це не криза окремо католиків, це криза всього християнства. Християнство частково втрачає свої позиції через лояльність, однак ніхто не каже, що треба повернутись до жорсткості, яка панувала у минулому. Проте, визнаймо, що спрощення довело до секуляризації», — підкреслив владика Станіслав Широкорадюк.
