Рідкісна ікона з подвійним зображенням Ісуса Христа та Богоматері в експозиції Національного заповідника "Чернігів стародавній"

В експозиції народної ікони в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» представлена рідкісна за технікою виготовлення ікона.

Олена ЛЕВЧЕНКО, старший науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». — "Чернігів стародавній", 8 вересня 2009 року

Вона з лицевого боку має незвичну, не гладеньку, а ребристу поверхню. Завдяки такій обробці дошки ікони на ній можна побачити, під кутом 90 градусів одне до одного, два різних, виконаних олією, зображення — Ісуса Христа та Богоматері. Виготовлена ікона, вірогідно, в XIX ст. Походить вона з Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У грудні 1984 року її подарував заповіднику чернігівський колекціонер, збирач ікон Попов В.Г. Відреставрована в 1996-1997 рр. художником-реставратором заповідника Поліщуком В.І., з грудня 2004 року ця незвичайна ікона знаходиться в експозиції в Колегіумі.

Стоячи перед іконою зліва, ми бачимо на звернених в цей бік гранях ребристої поверхні однофігурну композицію — «Несення хреста». Ісус Христос зображений в багряниці, з терновим вінцем на голові, на тлі краєвиду — на верхівці гори Голгофи, у променях згасаючого сонця. Це — остання зупинка на його Хресному шляху. Ставши навколішки, Ісус ще тримає на лівому плечі хреста — знаряддя його мученицької смерті і майбутньої слави. Створено цей трагічний образ Спасителя талановитим народним майстром, не без певного західноєвропейського впливу.

Інший сюжет можна побачити на гранях ребристої поверхні ікони, звернених на правий бік. Це — теж однофігурна композиція — поясне зображення Богоматері (без немовляти ) в овалі, на темному тлі. Вбрана Марія в стилі європейських Мадонн: світлу туніку з накинутим на плечі зеленкувато-блакитним плащем, голова покрита білим платом, з під-якого видно каштанового кольору волосся. Навколо голови Богоматері — висвітлення фону, що має позначати німб. Обома руками вона немовби прикриває лезо меча, який згори пронизує їй груди.
Меч, що вражає Марію в серце (або сім мечів — як на іконах Богородиці «Семистрільна», «Пом’якшення злих сердець», «Симеонове проречення») — це символічне зображення того материнського сердечного болю і печалі, що передрік їй Симеон Богоприїмець в Єрусалимському храмі, приймаючи з її рук Богонемовля і провидячи його смерть в майбутньому, як спокуту за гріхи всього людства. За іконографією (з деякими відмінностями) ця ікона близька до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Васильківської», явленої в середині XV cт., поблизу містечка Васильків, у двох верстах від Білостока (на заході сучасної Білорусії). В книзі про чудотворні ікони Богоматері Єфима Поселянина описано цю подію.

На високому пагорбі, над річкою Супрасль, заблукалий у лісових хащах і покинутий дочкою сліпий жебрак Василій уві сні побачив лик Богоматері. Вона звернулася до нещасного зі словами втіхи і наказала розгорнути листя на місці, де він лежить, розкопати пісок, промити знайденою водою хворі очі, і з вірою він зцілиться. Коли ж, виконавши це, Василій прозрів, то побачив перед собою ікону із точним зображенням його Небесної Рятувальниці. Тут же він викопав колодязь, звів над ним і явленою іконою намет. Після свого прозріння Василій все своє наступне життя присвятив служінню Цариці Небесній. У 1719 р. на цьому місці було збудовано дерев’яну церкву за назвою «Свята вода», а 1864 року турботами генерал-губернатора Північно-Західного краю Муравйова М.М. зведено новий, мурований храм.

В західно-європейському мистецтві теж були поширені подібні зображення Марії з мечем у грудях. Це — «Матір Скорботна» (Mater Dolorosa) та «Самотність» (« La Soledad»). Проте, на відміну від них, в даній іконі образ Марії відтворює суто слов’янський тип, і, скоріше, український — м’які риси повновидого обличчя, округлі брови, лагідний, задумливий погляд — вдалечінь, в себе, в майбутнє?
Стоячи ж прямо по центру перед цією унікальною ребристою іконою, можна одночасно бачити обидва зображення, тісно пов’язані між собою і змістом, і символічно, і емоційно. Викликає вона глибокі почуття співпереживання скорботі і стражданням Матері та Сина, а також захоплення дивовижною майстерністю виконання автором (чи ж одним?) — невідомим українським художником і різьбярем.

Незвичайна техніка виготовлення ікони — це навіть не різьблення, а особлива техніка профілювання, — можливо, не має аналогів.

Сподіваємось на відгуки тих, хто зустрічав подібні ікони, — чи то в діючих храмах, або ж в музеях.