Після 20 грудня в українських мас-медіа та у стрічках інформагенцій з’явилося словосполучення «католицьке Різдво»
І знову, як уже заведено, після 20 грудня в українських мас-медіа та у стрічках інформагенцій з’явилося словосполучення «католицьке Різдво». Мовляв, зараз народження Спасителя будуть відзначати католики (дехто додавав: «і протестанти», а от 7 січня Різдво відзначатимуть православні.
Автор цих рядків (і не лише він, а ще декілька журналістів й експертів, які вміють користуватися довідковою літературою та не забули вивчене ними у вишах) уже втомився з року в рік повторювати: ніякого «католицького Різдва» (так само, як і «протестантського» чи «православного») не існує й існувати не може. Справа в тому, що наразі «цивільний» світ послуговується Григоріанським календарем, так само, як і переважна більшість Церков (їхній перехід на нього розпочався ще 1582 року), натомість частина християн (не лише православні, а й деякі протестанти у Швейцарії та на островах Океанії) дотримується Юліанського календаря, який не збігається з астрономічним часом. Не випадково: за часів Гая Юлія Цезаря, коли він був запроваджений, точність вимірювання астрономічного («зоряного») часу не була достатньою. Тож сьогодні набігло вже понад 13 діб відставання цього календаря від реального часу. І взагалі, Різдво Христове, яке за рішенням Ефеського собору 431 року стали відзначати 25 грудня, стало «рухомим»: «православне Різдво» у добу Богдана Хмельницького припадало на 4 січня за Григоріанським календарем (тобто за «зоряним» часом), у ХІХ столітті – на 6 січня, а з 2100 року зрушить на 14 січня…
Православні церкви, попри шалений опір консерваторів, не могли не зреагувати на цю абсурдну під усіма оглядами ситуацію (бо ж виходило, що запроваджений язичником календар важить більше, ніж Боже творіння – «зоряний» час). Тож у травні 1923 року у Вселенському Патріархаті відбувся собор православних східних церков, скликаний патріархом Мелетієм IV. На цьому соборі було ухвалено рішення про календарну реформу. Проте, щоб не приймати Григоріанський календар (бо ж він «вихідний від католицького Папи»), було вирішено запровадити Новоюліанський календар, розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Бєлградського університету Мілутіном Миланковичем. Він практично повністю збігається з Григоріанським, і розходження в датах між ними настане тільки після 2800 року. А на це, зрозуміло, можна не дуже зважати.
Зараз Новоюліанський календар використовують Константинопольська православна церква, Олександрійська православна церква, Антіохійська православна церква, Румунська православна церква, Болгарська православна церква, Кіпрська православна церква, Елладська православна церква, Польська православна церква, Албанська православна церква та Православна церква Чеських земель і Словаччини. Фінляндська православна церква, яка є автономною у складі Константинопольської, але з 1980 року працює над отримання автокефалії, використовує Григоріанський календар. Тобто приблизно п’ята частина від загальної чисельності православних християн і більшість православних патріархів, включно із Вселенським, уже відзначили Різдво Христове 25 грудня. Ба більше: і частина вірних РПЦ дотримується цієї норми. Скажімо, Латвійська православна церква Московського патріархату ще з 1920-х років за благословенням патріарха Тихона чинить різдвяні богослужіння щороку 24 і 25 грудня. І не лише вона.
А тепер повернімося до українських різдвяних сюжетів. Цього року маємо позитивні зміни: десь так з 23-24 грудня замість «католицького Різдва» у медіа заговорили про «Різдво за Григоріанським календарем». Утім, все одно «відлученими» від одного з найбільших християнських свят виявилися православні Греції, Румунії, Болгарії, Польщі, Чехії, Латвії, Естонії, Сирії, Лівану, Єгипту та низки інших країн. У переважно православній Болгарії офіційними святами є 24 грудня – Святвечір, 25 і 26 грудня – Різдво Христове. Так само переважно православна Румунія Різдво відзначає 25 і 26 грудня. Православна Греція офіційно відзначає Різдво також 25 грудня. За Новоюліанським календарем, ясна річ…
Але про цей календар, схоже, переважна більшість журналістів України навіть не чула.
У «політичному класі» ситуація не набагато краща. Звісно, сьогодні в ньому відсутні персонажі на рівні Віктора Януковича та його команди, у яких різдвяні вітання тодішнього президента виявилися «очищеними» від греко-католиків і вірян Вірменської апостольської церкви (одна з дев’яти єпархій якої у Європі розташована в Україні, з осідком у Львові). Але все ж речники як влади, так й опозиції примудрилися привітати з Різдвом Христовим лише тих, хто відзначає свято за Григоріанським календарем. А як із християнами, які належать до православних церков, де діє Новоюліанський календар? Як із Вселенським Патріархом? Ба більше: хіба серед тих християн не може бути українців, передусім заробітчан і працівників спільних підприємств на теренах перерахованих вище країн? Негарно якось вийшло, чи не так?
І нарешті. Про перехід Православної церкви України, як й Української греко-католицької церкви на Новоюліанський календар поки що не йдеться. Звичайно, це вже інший сюжет, але так само «різдвяний». Одне зрозуміло: такий перехід має відбутися не революційним, а еволюційним шляхом, як це зробили свого часу, скажімо, у тій же Болгарії, де різдвяні богослужіння досить довго відбувалися і 24-25 грудня, і 6-7 січня. Це посприяло би перетворенню України на нормальну цивілізовану країну.
А згаданим журналістам, експертам і політикам із їхнім «Різдвом за Григоріанським календарем» доведеться вкотре вже нагадати Шевченкові слова: «Якби ви вчились так, як треба…»