Як Роберт Амстердам прирівняв УПЦ до євреїв часів Другої світової війни, визнав інструменталізацію РПЦ та присвоїв собі лаври боротьбіста з Законом про афіліацію, ким виявився Артем Дмитрук, та як почувається УПЦ в «найбільш корумпованій країні Європи».
Джерело: Релігія в Україні
Перша частина тут
Продовжуємо аналіз інтерв’ю лобіста УПЦ Роберта Амстердама Такеру Карлсону. Дісклеймер до цієї частини: авторка вважає, що нижчеописані події та їх оцінки є наслідками недолугої, амбітної, двоєдушної та підступної політики проводу УПЦ, заручниками якої стала вся церковна структура незалежно від ступеню залученості окремих її представників в деструктивну діяльність на боці Росії.
Ну і як в «нацистській» країні без расистських законів? Визначивши Україну як нацистську країну, та будучи євреєм, Амстердам не втримався від бруднющих аналогій з переслідуванням його сородичів: «Є закон 3894 (Закон про афіліацію – авт.) про знищення Української православної церкви. Такого закону не приймали у Європі з часів Другої світової війни проти євреїв». Вочевидь, він має на увазі т.зв. Нюрнберзькі расові закони – «Закон про громадянина Рейху» та «Закон про охорону німецької крові та німецької честі». Достатньо ознайомитись зі змістом цих законів, щоб зробити висновок про неадекватність і аморальність такого порівняння. Існує таке когнітивне спотворення, коли минулі події якісно оцінюють з точки зору сучасності (наприклад, смертну кару, рабство). Але пан Амстердам вирішив піти ще далі і шукати аналогії в глибині історії майже столітньої давнини. Закон про афіліацію дуже недолугий, але останнє, з чим його можна було б порівнювати – це расові закони нацистської Німеччини. Втім, Росія теж досі воює з привидом фашизму на території України, в цьому Амстердам – прекрасний імітатор.
Є такий афоризм: генерали завжди готуються до минулих війн. Застрягання в минулому – взагалі родзинка православних церков, а для пострадянських, які пройшли і Другу Світову, і репресії безбожної влади – тим більше. Але в цю історію вляпався і американець Роберт Амстердам. Добре, тоді, мабуть, США є еталоном, як треба діяти під час війни? І перше, що приходить в голову – Надзвичайний наказ № 9066, підписаний Рузвельтом в 1942 році, який застосовував інтернування в табори американських громадян японського, італійського та німецького походження. Наказ було скасовано лише в 1976 році, а компенсаційні виплати разом з вибаченнями постраждалі від інтернування отримали лише в 1990-1998 рр. Під час війни, як відомо, будь-де рівень захисту прав і свобод радикально падає. Це не виправдовує Закон про афіліацію, але аргументи Амстердама проти нього просто жалюгідні.
Щодо «такого ніколи не було в Європі», то Амстердам теж явно поспішив: 9 квітня в Естонії було прийнято поправки до «Закону про церкви та парафії», які вимагають розірвати канонічні стосунки з РПЦ – церквою, яка підтримує військову агресію. В протилежному випадку пов'язані з РПЦ релігійні оргіназації чекає зняття з реєстрації та націоналізація майна. А от в Болгарії – інша ситуація: там взагалі не можна реєструватися будь-яким церквам, в назві яких є позначка «православна», тому що православною там вважається тільки одна інституція – Болгарська патріархія. Так що Європа – вона різна.
Втім, якраз в контексті естонського прецеденту Амстердам визнає, що РПЦ інструменталізувала релігію: «В Естонії намагаються знищити Російську православну церкву. Ці балтійські країни, які є оплотом свободи та демократії, теж переслідують церкви. І хоча ці церкви не є відокремленими від Росії, і я це визнаю...і так, Російська православна церква була інструменталізована, погоджуюсь...». Як боротися з інструменталізацією релігії, Амстердам не дав відповіді.
Одна з небагатьох думок Амстердама, з якою можна погодитись: «на етапі верховенства права ви переслідуєте тих людей, які вчиняють правопорушення. Ви не забороняєте церкву». Але якщо поєднати цю думку з попередньою – про інструменталізацію РПЦ, яка є структурним підрозділом кремлівської вертикалі і надихає «священну війну» проти України, то це дуже змінює коридор для правового маневру. Крім того, давайте подивимось, як ставиться УПЦ (а з її подачі – і Амстердам) до випадків, коли відповідні безпекові органи починають розслідування проти представників УПЦ за конкретні злочини: сходу відмітаються всі звинувачення як «фальшиві», «несправедливі», «політично ангажовані», а сам початок розслідувань прирівнюється до репресій та гонінь. Як керівництво УПЦ реагує на судові вироки своїм священникам, яких спіймали на колабораціонізмі з ворогом, коригуванні ворожого вогню, шпигунстві тощо? А ніяк. Чого не розуміє Роберт Амстердам про свого клієнта: УПЦ вважає себе сакральною структурою, на якій беззаперечно лежить Божа благодать, що дає їй «право» вважати себе відокремленою від суспільства та непідсудною «судам земним». Крім того, як вже казалось, провід УПЦ вважає, що лише ця церква представляє собою всю повноту християнства і православного віросповідання.
До речі, виявляється, пан Амстердам щиро впевнений, що це саме він відстрочив прийняття Закону про афіліацію завдяки першому інтерв'ю Такеру Карлсону: «Та перша співбесіда змінила і врятувала, і відстрочила ухвалення цього закону до теперішнього часу. І я назавжди буду у боргу перед вами за це». Воістину, це називається «ми орали – я і трактор». Правда полягає в тому, що всі дії Амстердама тільки розпалювали азарт авторів найодіознішої версії Закону і заважали громадськості – представникам церков, релігієзнавцям, активістам – вести предметну дискусію про зміст та форму цього катастрофічно некомпетентного нормативного акту.
Правда полягає в тому, що метушливе прийняття Закону навесні 2024 року було зірвано саме через спротив української громадськості, а не завдяки скандалам та погрозам Амстердама, які в нашому випадку не тільки не спрацювали, але ще й мали радикально негативні наслідки саме для УПЦ. Її тепер пов'язують з затягуванням голосування в Конгресі військової допомоги Україні. В тій історії з Законом про афіліацію Амстердам діяв в своїй традиційній агресивній манері, не думаючи про те, які наслідки для своїх клієнтів спричинить. Але ж визнавати, що в Україні є своя внутрішня дискусія по цьому Закону – це втратити всі присвоєні собі лаври переможця над «гонителями віри».
Що бачимо вже після прийняття Закону? Представники УПЦ раптом почали коментувати, що Закон про афіліацію не стосується УПЦ. Наприклад, ось що говорить ректор Київської духовної академії архієпископ Сильвестр (Стойчев): «Одразу треба чітко наголосити, що закон № 3894 не є «законом про заборону УПЦ». Українська Православна Церква в тексті закону навіть жодного разу не згадується. Закон чітко говорить про заборону в Україні Російської Православної Церкви (РПЦ), під якою розуміється іноземна релігійна організація, яка діє на території Російської Федерації та очолюється московським патріархом. Закон забороняє діяльність РПЦ на території України з причини прямої підтримки цією конфесією російської військової агресій проти України та ідейного виправлення цієї агресії. Пряма участь керівництва, значної кількості єпископату та духовенства РПЦ у збройній агресії проти України не викликає сумнівів». Що ж стосується заборони діяльності афілійованих з РПЦ структур, то УПЦ не має жодних зв'язків з РПЦ і не є її складовою.
Йому вторить ігуменя Серафима (Шевчик) з Одеської єпархії УПЦ: «Щодо цього закону, то він прописаний, виходячи з високих стандартів демократії. Я його уважно вивчила. Можливо, хтось думає застосувати його проти УПЦ, але вважаю, що наша церква виграє у судах усі справи, відстоїть свої права та збережеться. Після правок голови Верховної Ради Руслана Стефанчука цей закон набув цивілізованих демократичних рис. Саме ця демократична спрямованість закону дозволяє дуже легко вирішити усі питання».
Нарешті, висловився і «сірий кардинал» УПЦ, керуючий справами митрополит Бориспільський Антоній (Паканич): «Ніхто не може заборонити нам здійснювати Літургію, ніхто не може заборонити нам здійснювати Таїнства, ніхто не може заборонити нам боротися з гріхом, каятися та любити ближнього». Тобто, по факту, мова не йде про заборону релігійного культу як такого.
Так що, як бачимо, в самій УПЦ є з приводу Закону різні позиції (в тому числі кон'юнктурні), і Амстердам представляє саме «яструбине крило» цієї церкви, в чиє завдання входить створення конфліктогенних ситуацій на рівному місці, щоб інструменталізувати «гоніння» та підтримувати суспільну агресію на максимально високому рівні. В якості жертв цієї технології опиняються прості віруючі УПЦ, які не відчувають за собою вини «московської церкви». Їх використовують фактично в якості живої приманки задля досягнення поставленої мети.
Пропоную пану Амстердаму задати своїм клієнтам прості питання: що вони зробили для захисту своїх проукраїнських священників на окупованих Росією територіях (наприклад, Костянтина Максимова з Токмака, якого окупанти посадили на 14 років)? Про їхню долю тепер розповідає саме українська держава на правозахисних майданчиках, а не функціонери УПЦ. Як вони допомагають своїм мобілізованим священникам (спойлер: «це ваші особисті проблеми»)? Чи подають вони звіти і скарги на РФ в міжнародні інституції на руйнування їхніх храмів російськими ракетами? Ні – це робить знову-таки українська держава та українські правозахисники. Роберт Амстердам має знати, що існує лише одна лінія правозахисної активності УПЦ, і вона не стосується великої кількості проблем, з якими стикаються віруючі і священники, у яких немає протекції серед церковних важковиків або чиновників.
Але питання висить в повітрі: чи будуть насправді проблеми у УПЦ після того, як почне діяти право державних органів подавати до суду позови про припинення діяльності громад, афілійованих з РПЦ (кінець травня – червень)? На рівні органів управління та окремих громад – скоріш за все, справа таки дійде до суду. Чи буде заборонено УПЦ як структуру? В цьому сумніваються всі, хто вивчав Закон і розуміє, як функціонує українська бюрократія. І вже хто-то, а керівництво УПЦ вміє користуватись цими особливостями – але про це трохи нижче.
Окремо захопливо виглядає презентація Амстердамом своїх офіційних клієнтів, яких у нього тепер два – окрім Вадима Новинського, з лобістом тепер контактує Артем Дмитрук, пауерліфтер, колишній керівник федерації професійного боксу Одеси та області, колишній нардеп Верховної Ради, та диякон УПЦ за сумісництвом, який втік до Великобританії – «через переслідування за віру». Жаліслива історія.
«Є особа в Лондоні, яка втекла з країни, тому що Зеленський буквально послав людей, щоб, по суті, я не хочу використовувати слово «його ліквідувати», але йому довелося фактично бігти через кордон. Це депутат Ради, у якого Єрмак забрав охорону. Йому довелося втекти через кордон, щоб врятувати своє життя, і його злочином було виступити проти закону, щоб знищити його церкву».
Виникає питання: чи розуміє Амстердам, яким чином Дмитрук зміг втекти з України – при закритих кордонах? Спойлер: у Амстердама є відповідь, але він не бачить причинно-наслідкового зв'язку.
Насправді, Артем Дмитрук під час своєї депутатської каденції наривався як міг: бійки у Одеській міськраді, Верховній Раді, побиття цивільних, правоохоронців та військових, не говорячи вже про здійснення різних проросійських провокацій. У цього бодібілдера очевидно є проблеми з управлінням гнівом та рівнем тестостерону. Про таких людей говорять «він постійно шукає пригоди на свою дупу». Щоб уникнути відповідальності за свою фізіологічну нестриманість, Дмитрук перефарбувався в священники, мабуть, вважаючи, що ряса є універсальною індульгенцією за всі правопорушення. Чомусь провід УПЦ полюбляє на свій захист залучати людей з вираженою «токсичною маскулінністю», історично товаришуючи з бодібідерами, кікбоксерами, боксерами та іншими представниками силових видів спорту (але це вже інша історія).
Але вишенька на торті в тому, ким же за своєю філософією виявився Дмитрук. 27 березня клієнт Амстердама взяв участь у московській конференції так званого «Клубу народної єдності» – організації, яка декларує своєю метою «підтримку традиційних російських духовно-моральних цінностей, зміцнення миру, дружби та злагоди між народами», а також популяризацію ідей «російського світу та історичної правди». На цьому заході зібрались росіяни, прихильники «СВО» та українські політики-втікачі часів Віктора Януковича, які обговорювали, як росіянам «миритись» з українцями після закінчення війни.
Той факт, що на цьому заході з’явився Дмитрук, говорить багато про самого Дмитрука. Подивимось на те, хто виступав на конференції. Один з учасників – колишній киянин, вірне колись чадо УПЦ Олексій Селіванов, який поїхав на Луганщину воювати проти України, просто заявив, що ідея української нації – штучна, існування українства треба припиняти за допомогою російских військ, а хто не хоче це прийняти – загине або вимушений буде виїхати з рідного краю:
«Ми не можемо приходити до людей і говорити, що ви залишаєтеся українцями. Ми повинні рерусифікувати цю територію. Нам треба зняти цю штучну ідею української нації і говорити, що ми всі росіяни. Українізація зворотна. Якщо українська нація – це політичний конструкт, вона може бути зворотною назад шляхом виховання.
Так, зараз в Україні нам не дадуть це зробити, за жодних підписаних договорів. Але нам Бог дає шанс. Шанс кривавий, шанс тяжкий. Називається він – спеціальна військова операція. Туди, куди приходять російські війська, українство припиняє існувати не насильницьким та природним шляхом.
Якщо там є українська нація, то вона є лише в особі ждунів та диверсантів, які підривають наших поліцейських. Більше там української нації нема. І так буде й у інших звільнених регіонах. Ті, хто не хоче припиняти існування української нації, вони загинуть чи поїдуть».
Серед доповідачів був засновник клубу, військовий експерт Костянтин Сивков, який запропонував провести санацію окупованих територій від українців, яких він назвав «нацистами»: «Коли ми говоримо про денацифікацію, ми повинні розуміти, що там є ... ідейні нацисти. Цих нацистів марно денацифікувати. Від них треба санувати територію України разом із нащадками та родинами. Санувати – це не означає розстрілювати та вішати. Ні, крові не потрібно, ні в якому разі. Аж до того, що давати підйомний капітал та висилати на Захід. Головне, щоб їх не було у нашій країні».
Ось в якій компанії виступав клієнт Роберта Амстердама Артем Дмитрук. Це схоже на обговорення расових законів нацистської Німеччини? Набагато більше, аніж історія з Законом про афіліацію. Те, як діє Росія на окупованих територіях, підтверджує, що репресії та депортації – звичайна справа по відношенню до українців, але саме на боці Росії виступає Дмитрук.
Амстердам може сказати: Дмитрук не знав, хто там виступатиме, він не поділяє ці погляди. Але Дмитрук з’явився на зв’язку вже після промови нациста Селіванова, і нічого його не засмутило. Крім того, є свідчення людей, які особисто знають Дмитрука: «Ви прочитайте, будь ласка, самі, про що розмовляли основні спікери клубу. Спойлер: про знищення українців через геноцид і стертя України з лиця землі. Саме ці цінності поділяє Артем Дмитрук. І саме ці цінності поділяють ті, хто безкінечно з ним фоткався. Скажу вам так: своє фашистське нутро Дмитрук ніколи і не приховував. Всі архієреї і священники, які хотіли наблизитися до Дмитрука, знали про його погляди». Всі відеовиступи Дмитрука в ютубі та інтерв’ю росЗМІ на кшталт «Russia Today» свідчать про його ментальну єдність з учасниками «Клубу народної єдності». До речі, одним з засновників АНО «Клуб народної єдності» є Ігор Гончаренко, він же – засновник благодійного фонду «СВОЇМ», який займається підтримкою учасників «СВО» (інші засновники такі ж). Це вже трошки змінює оптику, за що так не полюбили Дмитрука українські спецслужби.
Сам Дмитрук теж наговорив багато цікавого. Наприклад, повідомив, що багато з представників УПЦ, які очікують судового вердикту за «політичними статтями» (так він називає ст.111 ККУ «Державна зрада»), єдиним виходом для себе бачать «обмін між двома країнами». Що це означає? Пояснюю для Роберта Амстердама: це обмін військовополоненими. Тобто, клірики УПЦ, яким висунуто звинувачення у державній зраді, чудово розуміли, що роблять, і готові заради обміну в Росію до того, що їх визнають комбатантами, які воювали на стороні Росії. За такою програмою до Росії було передано протоієрея Андрія Павленка з Северодонецької єпархії УПЦ, який передавав російським збройним силам відомості про чисельність, дислокацію та озброєння українських частин, вдаючи з себе українського патріота, а ще намагався замовити вбивство свого конкурента з ПЦУ (пропоную пану Амстердаму поцікавитись подальшою активністю цього священника в Росії та на окупованих територіях), та митрополита Тульчинського Іонафана – абсолютно щирого москвофіла, який на своїй справжній батьківщині вже готує до видання збірку російських патріотичних гімнів на кшталт «О, великая Россия, отчий дом, любимый край, пусть орёл твой ввысь взлетает, Боже крепость ему дай!» або «Светом веры православной всех, Господь, Ты просвети, и дух мужества в дни брани в сердце русское вдохни» (справедливості заради, його іноді торкає і ностальгія за Украною: «Люблю, Україно, твої ясні зорі...»).
Ось, до речі, канонічне роз'яснення митрополита Іонафана про статус УПЦ після Феофаніївського собору – спеціально для неправославного Роберта Амстердама:
«Допоки відсутнє визнання автокефалії УПЦ (МП) повнотою Архієрейського собору і Помісного Собору РПЦ, остання канонічно продовжує перебувати у складі Московського Патріарха, користуючись дарованими правами широкої внутрішньої автономії. Самочинне проголошення «автокефалії» УПЦ зведе її в стан гріховної схизми, - тобто безблагодатного розколу».
У зверненні до «Клубу народної єдності» Дмитрук згадав одного такого фігуранта на обмін – клірика Вінницької єпархії Євгенія Кошельника, якого СБУ посадила на 5 років начебто «за публікацію в телеграмі». Дмитрук тільки не повідомив, за що посадили Кошельника: за підтримку «СВО» та глорифікацію російської агресії. Отже, якщо Дмитрук вважає його покарання несправедливим, це значить лише одне: він не вважає російську агресію в Україну чимось поганим, а її підтримку не вважає злочином. В формулюваннях Дмитрука, всі ці люди переслідуються «за своє життя в канонічній церкві». Тобто, глорифікація російської агресії входить в пакет «життя канонічної української церкви»?
Якщо подивитись відео, випущені Артемом Дмитруком в ютубі, то стає зрозумілим його кредо: українці та росіяни – один народ, Росія, Україна, Білорусь – Свята Русь, Зеленський – бандит і терорист, з Росією треба миритись, тощо. Тепер зрозуміло, звідки у Амстердама цей лексикон: «Українська православна церква... є церквою більшості в Україні, яку Зеленський та його банда намагалися знищити». Цікаво, чи встиг Дмитрук в Лондоні навчити Амстердама російським матюкам?
Переходимо до основного клієнта, якого рекламує Амстердам Карлсону – бізнесмена, екс-нардепа та протодиякона УПЦ Вадима Новинського. Ось як Амстердам представляє цей кейс: «Я маю честь представляти джентльмена на ім’я Вадим Новинський. Вони забрали його майно, тому що його злочин полягає в підтримці церкви. Його звинувачують у державній зраді, тому що він підтримує історичну церкву України». Ні, йому інкримінують розповсюдження російської пропаганди під прикриттям релігійної риторики. Нагадаю, Амстердам визнає, що Росія інстументалізувала РПЦ. Оце той самий випадок – співучасть в інструменталізації релігії задля виправдання російської військової агресії проти України.
Втім, Амстердам бачить цю історію трошки під іншим кутом:
«Таємна поліція в Україні використовує старі тексти КДБ, щоб ув’язнити моїх священиків. Їм інкримінують психолінгвістичні злочини. Психолінгвістика – це 1984 рік. Новинському інкримінують психолінгвістичні злочини. Все його життя було зламано». Ще раз: Роберт Амстердам, людина з вищою юридичною освітою та 45-річним досвідом, вважає, що психолінгвістична експертиза в криміналістиці («forensic psycholinguistics», а не «психолінгвістичний злочин», як він це викручує) – це винахід КДБ середини 80-х років... Нехай для початку цей пан піде в бібліотеку Департаменту юстиції США та почитає американську літературу по цій темі. Без подібної експертизи неможливо встановити, чи є інфомаційна діяльність людини злочином.
З контексту зрозуміло, що мається на увазі ст.161 ККУ «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками». Причому адвокат скаржиться, що цю статтю застосовують тільки до УПЦ: «Тепер члени ПЦУ чи ті, хто на них працює, зі свастиками на руках, не звинувачуються».
Ну, чого? Представників ПЦУ та противників УПЦ іноді теж звинувачують у розпалюванні релігійної ворожнечі. Ось, наприклад, деякі випадки:
- 6 листопада 2019 року СБУ розпочато розслідування за заявою прихожан Київського Патріархату УПЦ на незаконні дії ряду вищих посадових осіб, які вчинили дії, спрямовані на розпалювання міжрелігійної ворожнечі при створенні ПЦУ (справу закрито в 2020 р.);
- 5 липня 2024 року Досудове бюро розслідувань у Києві за поданням УПЦ внесло до єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом розпалювання релігійної ворожнечі головою фракції «Голос» Олександрою Устіновою.
У адвокатів УПЦ, до речі, є повне право подавати скарги на розпалювання релігійної ворожнечі з боку своїх опонентів. Тим більше що найактивніший адвокат цієї церкви – Микита Чекман – не тільки її клірик, але й колишній слідчий МВС, і знає всі нюанси технології, як це робиться.
Роберту Амстердаму треба поцікавитись, за що ж в більшості випадків в Україні притягують до відповідальності за ст.161 Кримінального кодексу? За оте саме шельмування в стилі «фальшива церква», яке він сам демонструє Такеру Карлсону. Таким чином, куратори Амстердама (яких він по наївності вважає клієнтами), поповнивши його нестримний лівацький лексикон тригерними епітетами, які підпадають під дію ст.161 ККУ, поставили його в дуже незручну позу перед українським законодавством.
Претензія до Новинського та Дмитрука одна – вони «підтримують УПЦ» не саму по собі, а лише як частину «русского мира», як інструмент російського впливу. УПЦ поза Росією та РПЦ їм непотрібна. Те ж саме можна сказати про ще одного мецената УПЦ – власника мережі заправок «БРСМ» Андрія Бібу, який займався фінансуванням протестів проти приїзду в Україну патріарха Варфоломія та створенням осередків токсичної «Партії Шарія». Всі вищезгадані діячі контактують з функціонерами РПЦ, яка оголосила війну проти України «священною».
По ходу інтерв'ю з'ясовується, що Амстердам взагалі не в курсі минулого своїх клієнтів: «Наша церква, безперечно, не висуває жодних вимог щодо заборони будь-кому молитися у будь-який спосіб. Ми просто кажемо: не крадіть наші церкви, не ув’язнюйте наших священиків і не знищуйте релігію». Тут варто нагадати пану лобісту, як ставились до свободи віросповідання його клієнти, коли були монополістами, підтримуваними режимом Віктора Януковича. Саме УПЦ відкрила цю скриньку Пандори. Наприклад, а 2010 році в середовищі УПЦ було піднято питання, що держава може дуже просто вирішити проблему розколу, ліквідувавши реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), попередниці ПЦУ (раніше питання ліквідації УПЦ КП серйозно розглядалось в Генпрокуратурі України). Травень 2004 року, Одеса: прихильники УПЦ блокують кафедральний собор Київського патріархату з метою недопущення там літургії за участі предстоятеля УПЦ КП. В липні 2013 проросійські активісти пікетували освячення собору УПЦ КП в Луганську і всіляко ображали патріарха Філарета. Фактів таких блокувань життєдіяльності «неправильної церкви» з боку УПЦ – сотні. Багаторічне шельмування з боку УПЦ всіх конфесій як безблагодатних, та залякування їхніх вірян пеклом відбувалось абсолютно свідомо і системно. Як відрижку цієї політики бачимо розмірковування Амстердама про «фальшиву церкву».
А ще пан лобіст не в курсі, яку роль зіграв Новинський в спробі усунути з митрополичої кафедри попереднього предстоятеля УПЦ митрополита Володимира Сабодана в 2012 році. Тоді, за словами наближеного до Сабодана митрополита Олександра Драбинка, Новинський отримав пораду одного афонського старця: «Нехай не лізе до церковних справ і не чіпає митрополита Володимира. Бо без штанів залишиться». Як бачимо, так майже і сталося. Ще Новинському не можуть пробачити його реакцію на спробу розгону водометами протестуючих на Майдані: «Давіть їх, гадів!». В 2016 році було встановлено, що Новинський ухилився від декларування прибутку на 1,3 млрд. дол. А вже як вмів пан протодиякон користуватись корупційними схемами, застосовуючи державний ресурс (як це, наприклад, сталось з Чорноморським суднобудівним заводом, власник якого не хотів його продавати Новинському, і у його постачальників раптом при обшуку знайшли наркотики...). Новинського називають «могильником українського суднобудування» за те, що свідомо банкрутував та ліквідував отримані завдяки протекції Віктора Януковича суднобудівні заводи. За всі ці подвиги ще 2016 році у Новинського пропонували відібрати українське громадянство – петиція набрала необхідні 25 тисяч підписів. Але тодішній президент Петро Порошенко не став чіпати Вадима Владиславовича.
Правда, щось мені підказує, що чим брудніший бек-граунд у клієнта, чим більш огидна та нечистоплотна його бізнес-історія, тим цей клієнт цікавіший Амстердаму. Нагадаю, як він підбирає співробітників на місцях: «Я хочу старого кримінального адвоката. Я часто кажу своїм клієнтам, якщо у нього повний набір зубів, я його не хочу».
До речі, нещодавно Ілон Маск заявив, що якщо накласти санкції на 10 найбільших олігархів в Україні, війна закінчиться. Вадим Новинський за станом на 2024 рік займав 5 рядок в цій десятці. І якби його вплив на українську релігійну ситуацію вдалось нейтралізувати, сама ситуація з великою долею ймовірності продемонструвала б ознаки нормалізації.
«Фактично, багато церков, які вони вкрали, вони перетворили на музеї», - так каже Амстердам про храми, які з самого початку є власністю держави та музейними комплексами або пам'ятками архітектури. Але навіщо лобісту вивчати історію та правовий статус спірного культового майна своїх клієнтів?
До речі, виявляється, Амстердама погнали «на власні» перевірити, скільки вірян в кожній церкві: «Патріарх (митрополит Онуфрій – прим. авт.) нашої церкви наполіг, щоб я відвідував церкви, тому що хотів, щоб я бачив різницю між нашою та іншою церквами. Тож я пішов. Я ходив від церкви до церкви. Наші церкви були повні. Наші священики були схожі на транспорт у годину пік у неділю. Я маю на увазі, що ми проводимо кілька служб, тому що зараз так мало церков, тому що інша церква їх краде. Отже, коли ви йдете до іншої церкви, вони практично порожні». Правда полягає в тому, що Амстердам в Києві рухався дуже обмеженим маршрутом, і відомо, коли і що він відвідував. Так от, з усіх храмів ПЦУ він подивився лише Михайлівський золотоверхий собор, в який заскочив на 5 хвилин в період між службами, коли там дійсно мало людей. Порожні храми, відібрані у УПЦ, дійсно є, але в межах власного експерименту Амстердам цього виявити аж ніяк не міг.
Нарешті, підходимо до найвразливішого в контексті захисту УПЦ аргументу, яким Амстердам намагається знецінити нашу державу – «Україна – найбільш корумпована країна в Європі».
В жодному випадку не заперечуючи наявність в Україні корупції, необхідно одразу поставити крапку над «і»: це одна з основних «скрєп» українського суспільства, а не просто бізнесу чи політикуму. Україна відноситься до пострадянських гібридних демократій, в яких, на жаль, досі не досягнуто нульової толерантності до корупції. Цим «іструментом» користуються всі – і клієнти Амстердама ледь не в першу чергу. Вище я повісила в повітрі питання про те, яким же чином Артем Дмитрук опинився в Великобританії. Відповідь проста: домовився на кордоні, заздалегідь скориставшись своїми якимись зв'язками. Абсолютно корупційна історія.
Але з формальної точки зору: яка ж саме країна в Європі є найкорумпованішою? Будь-який адвокат з амбіціями «всезнайки» має бути в курсі, що існують індекси, які фіксують рівень сприйняття корупції експертами та підприємцями. За шкалою Transparency International в 2024 р. країною з найвищим рейтингом сприйняття корупції в Європі є Боснія і Герцеговина. Україна знаходиться на тому ж рівні (105 місце), що і Сербія – проросійська держава, чию корупцію чомусь ніхто не помічає. Росія – на 154 місці зі 180. За рейтингами World Justice Project Україна займає 88 місце зі 142, гірше неї Албанія, Сербія, Білорусь та Росія (113 місце). Власне, визвольна бортьба проти Росії – спроба українців вирватись з зони «русского мира», найпершою ознакою якого є корупція.
А як же історично ставились до корупції та кумівства в УПЦ? Невже також гучно засуджували ці суспільні вади, як і Амстердам? Та ні! Життя довело, що функціонери УПЦ в цій «екосистемі» почуваються як риба в воді. Практично всі лобісти УПЦ у владі були причетні або до перевищення службових обов’язківі, або до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом (відмивання коштів), або до корпоративного рейдерства (вище я писала про подвиги Вадима Новинського у суднобудівній галузі), або до виборчих фальсифікацій.
Особливу любов меценатів УПЦ отримали кіпрські офшори. От, наприклад, вугільний магнат Віктор Вишневецький, уроженець Макіївки Донецької області, за підтримки якого створено найбільш впізнаваний медіаресурс УПЦ – «Союз православних журналістів». Цей бізнесмен є засновником ще двох відомих активів УПЦ – громадської спілки «Миряни» та благодійного фонду «Фавор». Вишневецький – власник української компанії «Coal Energy», яка афілійована з кіпрським офшором «Nertera Investments Limited» та його ж «Coal Energy Trading Limited», зареєстрованим на Британських Віргінських островах. Обидва офшора згадуються в так званих «Panama Papers» як клієнти панамської юридичної фірми «Mossack Fonseca».
Але й самі безпосередні клієнти Роберта Амстердама не гребують різного роду оборудками. З найсвіжішого – викриття СБУ оборудки з храмовими приміщеннями архімандрита Бориспільської єпархії Феогноста Юраша, наближеного до митрополита Антонія Паканича. Священник банально привласнив храм загальною вартістю 7 млн. грн. та площею майже 500 м², який належав місцевій громаді. «Архімандрит спочатку "пожертвував" церковні будівлі своїй сестрі. Після набуття прав на це майно родичка клірика передала їх до благодійного фонду, який контролював настоятель храму», — йдеться у повідомленні СБУ. І оскільки дозвіл на таку оборудку давав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній Паканич, то слідчі завітали і до нього. Після цього Паканич записав відео, в якому, з одного боку, визнав, що слідчі поводились коректно, з іншого боку, нагадав, що УПЦ як церква Христова йде до Воскресіння Христового через Голгофу. Дуже специфічне ставлення до розслідування оборудки по привласненню чужого майна, але воно пояснюється дуже просто: провід УПЦ вважає себе вищим за всі земні суди, і жодні свої дії не вважає злочином за замовчуванням.
Замість висновку. Обрана Робертом Амстердамом риторика та тактика лобіювання інтересів УПЦ призводить лише до того, що суспільство знов і знов піднімає архіви життєдіяльності УПЦ часів Януковича і раніше – як би сама УПЦ не хотіла позбавитись того клейма і примусити всіх забути, як вона стала ментальним полігоном для вторгнення Росії.
Закінчення буде.