Норвезька правозахисна ініціатива “Форум 18” нещодавно випустила звіт про масштабне блокування на Росії сайтів релігійних організацій, медій та веб-ресурсів громадських організацій та активістів. Серед них і портал РІСУ.
Ця неприбуткова організація займається висвітленням порушень прав людини на релігійну свободу. Зокрема, вона забезпечує правдивий, оригінальний, детальний і точний моніторинг і аналіз порушень свободи думки, совісті та переконань у Росії, Білорусі, Центральній Азії та на Південному Кавказі, Україні, а також на окупованих Росією територіях України. “Форум 18” є партнером Норвезької Гельсінської спілки і бере свою назву від статті 18 Загальної декларації прав людини, яка проголошує, що “кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію чи переконання, а також свободу одноосібно чи спільно з іншими, публічно чи приватно сповідувати свою релігію чи переконання у навчанні, обряді, поклонінні та обрядах”.
Згідно із даними цього дослідження, Роскомнагляд заблокував широкий спектр веб-ресурсів, які заходять у суперечність з російською пропагандою. Серед них:
Деякі з них були заблоковані ще від 2014 року. Далі ця тенденція тільки наростала, а вже з початком повномасштабного вторгнення цензури стали зазнавати і ті організації та публічні особи, які висловили свій протест щодо брутальної агресії режиму Путіна, а також українські сайти, які на думку російської влади шкідливі для російської аудиторії.
Причини блокування – це начебто “екстремістський” контент, критика “СВО” з релігійної точки зору та за матеріали, які суперечать “традиційним цінностям”. Також піддаються репресіям будь-які конфесії, які не пішли на співпрацю з російською диктатурою. Всі інші релігійні групи сприймаються РПЦ і режимом як загроза, особливо якщо ці спільноти є пацифістськими загалом або виступають конкретно проти вторгнення в Україну.
Як зауважують дослідники, інтернет-санкції та прямі переслідування змушують багатьох до самоцензури, що ще більше звужує простір для дискусії. Це стосується і незаконно окупованих Росією територій України. Там самоцензура є способом виживання, оскільки окупаційні адміністрації не довіряють українцям, і вони регулярно піддаються фільтрації із ретельними оглядами вмісту їхніх девайсів.
Цензура вимагає, щоб навіть іноземні сайти видаляли інформацію, яка начебто загрожує державній безпеці або громадському порядку в Росії, контролює (разом зі службами безпеки) використання соціальних мереж і вивчає можливість використання штучного інтелекту, щоб зробити всі ці процеси більш ефективними. Більшість сайтів, які потрапили під санкції, Роскомнагляд додав до офіційного реєстру ресурсів, доступ до яких місцеві інтернет-провайдери зобов'язані заблокувати. Але деякі з них не внесені до реєстру, та все ж із незрозумілих причин залишаються недоступними. 25 вересня 2024 р. “Форум 18” звернувся до Роскомнагляду із вимогою пояснити, чому заборонені ці сайти і чому деякі з них блокуються неофіційно, але не отримав відповіді.
Блокування іноді призводять до повного зникнення веб-сайтів. У багатьох випадках власники сайтів або видаляли їх, або припиняли платити за хостинг, що призводило до зникнення доменних імен. У таких випадках заблоковані адреси знову виставляються на продаж хостинг-провайдерами і часто переходять до сайтів азартних ігор, знайомств або порнографії.
Ще за кілька років до початку повномасштабної війни проти України, Росія систематично блокувала доступ до зовнішніх ЗМІ, водночас неухильно придушуючи інакомислення всередині країни. Ще від заснування у 2008 році російське відомство «Роскомнагляд», регулятор інтернету та ЗМІ в країні, має завдання блокувати і цензурувати веб-ресурси, які заходять у суперечність із наративами Кремля. Оскільки від 2014 російська агресія проти України носить гібридний характер, то Роскомнагляд спеціально заблокував велику кілька українських сайтів, у тому числі релігійних.
Серед них – і Релігійно-інформаційна служба України. РІСУ потрапила під санкції у перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року. Це свідчить про те, що путінський режим розглядає публікації на risu.ua і редакційну політику як загрозу своїй пропаганді та ідеології.
Першими, хто звернув увагу редакції на це, були американські журналісти. “У Росії вже давно створена інформаційна бульбашка, і за вимогу кремлівської влади російський читач повинен отримувати лише ту інформацію, яка йому потрібна, тобто практично ніякої правди”, — зазначила виданню Our Sunday Visitor Лілія Ковалик-Васюта, головний редактор РІСУ. Інформація з України, яка заперечує російську пропаганду, є особливо небезпечною для цієї бульбашки. Тому цілком логічно, що державні органи Росії заблокували РІСУ портал, як й інші. До слова, до цього блокування читачі РІСУ з Росії були на 2-3 місці за кількістю. А нині вони не входять і до першого десятка, хоча вони таки є і щодня це одна-дві сотні читачів. За майже 24 роки своєї діяльності РІСУ неодноразово ставала жертвою хакерських атак та публічних звинувачень з боку російських пропагандистів, зокрема, й в Україні.
Вже у 2023-2024 році були заблоковані сайт Православної Церкви України, сайт “Іслам в Україні” Духовного управління мусульман України “Умма” (колишній очільник якого шейх Саїд Ісмагілов зараз військовий), сайти Української Лютеранської Церкви, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
Під санкції потрапив і новинно-аналітичний сайт “Релігія в Україні”. Його редакція зазначила: “Генеральній прокуратурі російської федерації дуже не сподобалася наша робота, [і вона] внесла наш домен до списку “русофобів”, які публікують “інформаційні матеріали, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в російській федерації”. Нам “дали шанс реабілітуватися” в очах “російського правосуддя”, видаливши дестабілізуючі матеріали з сайту, але оскільки нам навіть не сказали, що саме їх так сильно стурбувало, ми за замовчуванням будемо вважати, що ВСЕ”.
Як повідомляє “Форум 18”, з середини 2000-х років суди в Росії визнали “екстремістською” літературу, пов'язану зі Свідками Єгови, а також покійним турецьким ісламським богословом Саїдом Нурсі, і внесли її до Федерального списку екстремістських матеріалів Міністерства юстиції. У 2008 році Верховний суд РФ оголосив поза законом “Нурджулар”, об'єднання, засноване на вченні Нурсі, а людей, які збираються для вивчення праць богослова, ув’язнювали за “екстремістську діяльність”. У 2017 році Верховний суд заборонив і наказав ліквідувати Адміністративний центр Свідків Єгови та його дочірні організації. Згодом близько 800 Свідків Єгови також зазнали переслідувань і тюремного ув'язнення за “продовження діяльності забороненої екстремістської організації”. Роскомнагляд заблокував сайти, на яких розміщена література Свідків Єгови і Саїда Нурсі, або які іншим чином пов'язані з ними. Це стосується й інших релігійних спільнот, які зазнали переслідувань на основі звинувачень в “екстремізмі”. Деякі ресурси зазнали санкцій ще у 2014-2015 році, а у 2019-2021 році була ще одна хвиля блокувань, зокрема, онлайн-бібліотеки, що містили “екстремістську” літературу.
Як розповів Мурат Сулейманов, муфтій ДУМУ “Умма”, Саїд Нурсі свого часу був дуже видатним мусульманським богословом, який зумів очистити релігійний світогляд від того, що його не стосується. В Росії він вже давно заборонений. “Любі релігійні діячі, які дають потужне вчення, відразу забороняються в Росії — вони їм не підходять, небезпечні для них”, — зауважує Мурат Сулейманов.
Щодо сайту ДУМУ “Умма”, то муфтій не бачить нічого дивного у цьому: “Ми говоримо про війну як вона є, розповідаємо про наше капеланство, про злочини Росії, що вона робить в Криму та інших окупованих територіях”. За словами адміністраторів сайту “Іслам в Україні”, значна частина читачів їх сайту є з країни колишнього СНД. “І в них виникає багато запитань щодо ситуації в Україні, вони звертаються, надсилають запитання. Тому ми спеціально подаємо інформацію і російською мовою, щоби більша кількість мусульман розуміли ситуацію”, — зазначив муфтій “Умми”.
Також і РІСУ продовжує вести російськомовну версію сайту, щоби бути доступнішим для читачів з постсовєтського простору, які слідкують за подіями в Україні.
З початком повномасштабного вторгнення в Росії почали блокувати ті релігійні сайти, які зайняли чітку позицію проти війни і виразно про це говорили. Серед них — протестантський Мегапортал християнських ресурсів “InVictory”, який в той час опублікував звернення до російських християн українського баптистського пастора та дві статті про смерті та затримання протестантів у Маріуполі. Користувачі ресурсу висміювали ідею “богообраності” російського народу як “псевдохристиянську та антихристиянську”, а Росію називали нацистською державою.
Під санкції потрапив “Public Orthodoxy” — публічний науковий форум Центру православних християнських досліджень Фордгемського університету в Нью-Йорку, який опублікував численні статті з критикою схвалення Московським Патріархатом війни в Україні та концепції “русского мира”.
Заблокованими за активну антивоєнну позицію виявились також портал месіанських євреїв, канал на платформі Zen від незалежного російського православного сайту Ахілла.ru, Американський євангельський християнський журнал Christianity Today, антивоєнний проект “Християни проти війни”, Ісламський центр, блог Baznica.info латвійського лютеранського пастора Павла Левушкана і сайт Katolik.life.
Роскомнагляд заблокував також особисті сторінки і блоги у соцмережах осіб, які виступили із засудженням повномасштабного вторгнення. Дехто з цих людей були засуджені і відбували покарання як в’язні сумління. Серед них Анна Чагіна (заблокована сторінка Вконтакте), отець Іоанн Курмояров (який свого часу вів радикальну проросійську пропаганду в Україні, за що не поніс фактично ніякої відповідальності, втік до Росії, а в результаті там отримав реальне покарання за антивоєнні виступи, його блог на Яндекс.Дзен було видалено) та інші. У 2023 році Google виконав більш ніж 50% запитів Роскомнагляду, в основному щодо YouTube; понад 30 000 запитів базувалися на політичних мотивах – Google не вказує у своєму звіті, скільки запитів у цій категорії він задовольнив (інші запити стосувалися порушення авторських прав, шахрайства, самогубства та незаконного обігу наркотиків).
Під санкції потрапила низка громадських організацій та ЗМІ, які займаються протидією війні, критикують російський уряд та/або підпали під закон про “іноземних агентів”, а також серед інших тем охоплювали порушення свободи релігії чи переконань. Серед них — ОВД-Інфо — спостерігає за затриманнями та судовим переслідуванням людей, які критикують російський уряд або є мішенями за свої релігійні переконання, осіб, які виступають проти війни Росії в Україні з релігійних мотивів; надає юридичні консультації та підтримку. І, звичайно ж, це Правозахисний центр “Меморіал”, який бореться з порушенням прав людини на Росії, збирає списки політичних в’язнів, зокрема, вже згаданих переслідуваних релігійних груп; надає інформацію про політичні репресії, як нинішні, так і історичні, поради щодо підтримки політв’язнів, інтерв’ю з їхніми родичами, зокрема, багато репортажів про суди над українськими військовополоненими. Організація піддається систематичним переслідуванням із 2000-х років, багато його членів були ув’язнені, зазнавали тортур, були вбиті. Показовою є історія Юрія Дмітрієва, керівника карельського “Меморіалу”, який розслідував питання масових поховань в урочищі Сандармох, де, зокрема, поховані представники українського “Розстріляного відродження”. За те, що він підняв цю тему, його засудили спочатку до 5, а потім до 15 років колонії строгого режиму у справі про “дитячу порнографію”, яка була шита білими нитками. У відкритому листі на його підтримку підписалося вже понад 400 інтелектуалів зі всього світу, однак це нічим не допомогло. Онлайн-ресурси “Меморіалу” вже неодноразово блокувалися, у 2024 році заблокували новий сайт, сайт міжнародного “Меморіалу” та деяких регіональних філій.
Від редакції: якщо хтось має клопоти з доступом до сайту РІСУ, звертайтеся до свого провайдера — можливо до нього також надходили скарги на наш веб-ресурс. Ми фіксували такі випадки в Україні та країнах ЄС. Не виключаємо, що це є наслідки роботи тих, кому не подобається наша інформаційна діяльність.