Російський капітал «освоює» українську історію
Бізнесмен із РФ профінансував «пошуки Святого Ігоря» в Чернігові, а також планує встановити йому пам’ятник у місті. А де українські меценати?
У Чернігові тривають розкопки біля одного з найдавніших храмів Східної Європи — Спасо-Преображенського собору, котрий розташований у історичній частині міста — на Валу. Це фактично друга за віком пам’ятка давньоруської архітектури на території України. Розкопувати територію поблизу храму археологи почали ще на початку липня. Учені кажуть, що ці дослідження можна порівняти хіба що з вивченням Десятинної церкви в Києві. Бо тільки залишки її фундаменту — старіші за мури чернігівського собору. Щоправда, не всі науковці одностайні щодо доцільності проведення нинішніх досліджень.
Але для нас більш принциповим є інший аспект.
Основним спонсором розкопок стала російська сторона. Навіть не держава, а бізнес. Цікаво, а де український капітал? Поки ми вагаємося, чи засвоювати власну історію, це активно роблять росіяни, за що українці їм ще й дякують. Таким чином ми фактично підтверджуємо, що посягання Росії на українську історичну спадщину — справедливі. Власне, про це ми писали в «Силі м’якого знака»...
НЕ ВИХОДЯЧИ ЗА МЕЖІ РОЗКОПОК 1920-х РОКІВ
На розкопках у Чернігові працює інтернаціональна бригада науковців — представники Інституту історії Чернігівського національного педагогічного університету, науковці з Державного музею в Санкт-Петербурзі «Ермітаж». Археологів також консультують експерти ЮНЕСКО. Дослідження проводяться на двох ділянках — з північної та південної сторін храму. Саме там археологи планували знайти поховання староруських князів династії Рюриковичів. Учені пояснюють: у стародавні часи видатних осіб ховали не в самому храмі, а зовні, в прибудованих галереях або капличках. Це перші глобальні розкопки під стінами храму за 90 років. Останній раз археологи тут масштабно працювали 1923 року під керівництвом видатного вченого Миколи Макаренка.
«Ми не виходимо за межі розкопу Макаренка, і робимо це свідомо, адже тут ще в XIX сторіччі було діюче кладовище. Навіщо без особливої потреби турбувати прах померлих?» — пояснила своє рішення керівник археологічної експедиції, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. Лазаревського Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка Олена ЧЕРНЕНКО.
Самим розкопкам передувала ѓрунтовна дослідницька робота вчених та спеціалістів із модерною пошуковою апаратурою. Так, у грудні минулого року представники однієї з фірм відсканували майже дві тисячі квадратних метрів території довкола Спасо-Преображенського собору. Робили вони це на замовлення «Балтійської будівельної компанії» (Російська Федерація), керівник якої Ігор Найвальт будує в Передєлкіно під Москвою храм на честь святого Ігоря Чернігівського.
По дозвіл на проведення сканування геолокатором території на Валу Ігор Найвальт приїздив до Чернігова. Заручившись підтримкою голови облдержадміністрації, він найняв фірму з Мелітополя.
Інтерес російського бізнесмена зводився до можливості отримати частину мощей православного чернігівського князя для перевезення їх до Росії. З цією надією Найвальт звернувся до свого земляка, відомого дослідника князівської доби, публіциста, автора книжки «Великий князь» — Юрія Сбітнєва, котрий ще до початку розкопок був твердо переконаний в тому, що мощі князя Ігоря — саме під стінами Спаського собору.
«Спаський собор пов’язаний з Ігорем Чернігівським, котрий похований тут, у Чернігові. Мощі його досі не знайдено, але вони — десь близько від нас з вами, я в цьому впевнений, — говорить Юрій Сбітнєв. — Загинув князь у Києві. Через три роки його було перевезено сюди. Про це є свідчення літописів, — продовжує дослідник. — Ігор був одним із перших руських князів, канонізованих народом, навіть до своєї мученицької смерті. Він був третім святим князем на всьому просторі Давньої Русі — першим та другим були Борис і Гліб».
Як пояснив «Дню» доктор історичних наук Сергій ЛЕП’ЯВКО, виникла плутанина між Ігорем Святим середини ХІІ сторіччя і князем Ігорем, героєм «Слова о полку Ігоревім». «Це різні особи. Святого Ігоря Ольговича кияни убили 1147 року з політичних причин, але оскільки на той час він уже постригся в монахи, то потім був визнаний святим. Одразу його поховали в Києві, а потім нібито перепоховали в Спаському соборі Чернігова. А Ігоря — героя «Слова о полку Ігоревім» — справді поховано в Спаському соборі. Тому якби виявили мощі, то як з’ясувати, кому вони належать, якщо з ними не відбулось якихось чудес? Тобто це апріорі вже була б певна фальсифікація», — зауважив Сергій Анатолійович.
«НА ВАЛУ ПРАЦЮВАЛИ ВИХІДЦІ З МАЛОЇ АЗІЇ АБО КАВКАЗУ»
Працювати археологам доводиться дуже обережно. Для цього є цілий набір інструментів — від лопат до щіточок. Утім, за словами археологів, найскладніше було на початку розкопок.
У оригіналі собор мав дещо інший вигляд — з обох боків були погребні каплички. На місці розкопок були погребні споруди. Саме тут могли поховати високоповажну особу. За словами науковців, прибудову-каплицю було практично зруйновано під час реконструкції на початку ХVII століття, швидше за все, 1620 року. Тоді храм належав Уніатській церкві, адже володарювала на цих теренах Річ Посполита. Центральну частину прибудови тоді було знесено, зате споруджено підземний поховальний поверх — крипту. Саму ж каплицю повністю реконструювали. Далі, після пожежі 1650 року, майже знищену каплицю розібрали до рівня тогочасної поверхні.
«Річ у тім, що одночасно з самим собором, як ми вже однозначно з’ясували, було закладено й прибудову — поблизу північної апсиди храму. І ця прибудова, як простежується на багатьох прикладах з історії православного світу, призначалася для поховань представників місцевої правлячої династії, — пояснює Олена Черненко. — Судячи з усього, тут мав знайти вічний спочинок, насамперед, Мстислав Хоробрий, володар не просто Чернігово-Сіверського князівства, а всієї Лівобережної України — якщо вживати сучасний термін».
Під час розкопок науковці так і не знайшли жодних останків. Справді, за однією із версій, у одній із погребалень мали поховати князя Мстислава Володимировича (Хороброго), в іншій — Святослава Ярославовича. Проте дещо цікаве в науковому плані дослідникам все-таки вдалося з’ясувати...
«Каплицю складено в досить нетрадиційному для Київської Русі стилі. Із широким використанням тесаного каміння, — говорить куратор розкопок. — У Десятинної церкви зовсім інша техніка мурування. У Софії Київської — а це найближчі за хронологією зведення храми — технологія теж відрізняється. Там будували майстри з Візантії, з Балкан. Коли ми все розкопали — з’ясувалася зовсім несподівана річ. Нині ми чітко бачимо, що на Валу працювали вихідці з Малої Азії або Кавказу, де на той час теж було доволі поширене християнство».
ТОЧНА ФІКСАЦІЯ ПОБАЧЕНОГО
Подальша робота науковців має вирішити одразу кілька проблем: облаштувати фундамент Спасо-Преображенського собору і територію навколо храму, поповнити колекцію заповідника «Чернігів стародавній» і навіть... позолотити куполи! Росіяни також збираються побудувати в Чернігові пам’ятник князю Ігореві.
Як зазначають експерти, через будівельне сміття собор міг опинитися під загрозою руйнації. У порожнини під стінами споруди потрапляла вода, від чого руйнувався фундамент. Зараз головне завдання археологів — ѓрунтовне обстеження та точна фіксація побаченого, особливо того, що пройшло поза увагу Макаренка. Згодом буде створено 3D-модель будівлі, на якій можна буде розглянути всі її елементи з точністю до одного сантиметра. Олена ЧЕРНЕНКО розповідає: «Сучасні технології, які використовуються під час фіксації, використання електронної апаратури, коригування фотозйомки дозволяють створити об’ємну модель. Якщо модель буде зроблена, бо є ще суто технічні проблеми, пов’язані зі збереженням пам’ятки, то вона буде представлена впродовж найближчого року».
Питання ж, яке до цього часу турбувало місцеву громаду — чи будуть знахідки вивезено в Москву, зважаючи на те, що ініціатором і основним спонсором пошукових робіт на території Спаса виступила російська сторона, відпало автоматично. Генеральний директор історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» Андрій КУРДАНОВ зауважує: «Під час розкопок ми хочемо зняти всю стару бруківку біля Спасо-Преображенського собору. Її стан уже не витримує критики. Друге завдання — виведення назовні залишків старих фундаментів. Наші плани збігаються з планами «Балтійської компанії». Ключовим є бажання Сбітнєва зробити жест Чернігову, щоб вшанувати пам’ять князя Ігоря. Головне — що місце буде облаштоване, й пам’ятник князю Ігорю буде встановлено. Таким чином ми знову, на жаль, свої історичні постаті згадаємо за сприяння когось іншого».
А от Благочинний чернігівського храму Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП отець Євген (Орда) коментує ситуацію з можливим перенесенням останків князів так: «Якби мощі святого князя Ігоря було знайдено, то передача навіть частинки мощей на територію Російської Федерації була б неможливою. Відповідно до українського законодавства, мощі святого — це історична спадщина, а передача історичної спадщини за межі нашої території — карний злочин».
КОМЕНТАР
Сергій ЛЕП’ЯВКО, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії слов’ян Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка:
— Князів у соборі справді ховали, й їхні останки можуть бути, але в самому соборі. Нинішні розкопки ведуться по розкопу 1920-х років, які робив Микола Макаренко, тобто апріорі там нічого знайти не могли. Щоправда, Макаренко в одному місці не докопав, і там знайшли залишки каплички ХVII століття, що не потрапило у звіт Макаренка. Розкопки «пробито» Сбітнєвим, гроші давав російський бізнесмен, наші фахівці не дуже хотіли копати, але довелося. До честі чернігівських археологів, вони, по-перше, спочатку не погоджувались на участь у цьому й не вбачали в цьому особливого сенсу, а коли їх фактично примусили це зробити, то вони розкопки організували дуже професійно. Крім того, запросили спеціалістів — істориків архітектури з Києва, Москви й Петербурга. Це дозволило досягти певного позитивного наукового результату .
Оскільки копають безпосередньо біля Спаського собору, то це становить для нього потенційну небезпеку. Тим паче, що він має тріщини. Це може загрожувати порушенням фундаментів собору. І хоча археологи намагалися від цього вберегтися, все одно потенційна небезпека є. Князів, очевидно, поховано в підземеллі самого собору. Мусується ідея (не знаю, наскільки вона серйозна) про те, щоб копати й у самому соборі. А коли в ньому розбивати підлогу та склепіння, то від цього собор точно може завалитися.
Відповідно до законодавства, археологічні знахідки не можуть вивозитися за межі України, оскільки вони є власністю держави, й за Законом «Про археологічну спадщину» люди, які вели розкопки, мають право на першу публікацію, але все, що вони знайшли, належить державі. На мою думку, ідея знайти мощі святого Ігоря — це безглуздя. Навіть якщо теоретично там знайдуть кілька поховань, то як визначити, що це саме тіло святого?
Віталій НАЗАРЕНКО, Чернігів
