Подвійні стандарти у Церкві стали звичайною практикою у РПЦ
Скажите друзьям и соседям,
С одной стороны, мы дома сидим,
С другой стороны, мы едем!
пісня «Повний Вперед»
Саме ці слова були б прекрасним акомпанементом черговій ілюстрації орвеллівської традиції, що вкоренилася у Московському Патріархаті у ставленні до людей, слів і документів, у т.ч.власних.
Нагадаю, що 13 лютого 2019 р. керуючий справами УПЦ (МП) митр. Бориспільський Антоній (Паканич) і заступник голови ВЗЦЗ УПЦ (МП) прот. Микола Данилевич взяли участь в урочистостях, пов’язаних з 50-річчям митр. Варненського Іоанна, що проходили у болгарському місті Варна. Окрім архієреїв Болгарської Православної Церкви, в урочистостях взяли участь і ієрархи Константинопольського Патріархату так званих «Нових територій», митрополит Едеський Іоіль та митрополит Еласонський Харитон. Болгарський сайт «Двері Православ’я» уточнює, що митр. Едеський Іоіль є екзархом Вселенської Патріархії у Центральній Македонії, а митр. Еласонський Харитон є Патріаршим Екзархом Олімпу.
Ще більш однозначно свідчать про приналежність двох ієрархів подробиці богослужіння: «Під час спільного богослужіння єпископи пом'янули імена предстоятелів своїх помісних Церков, а саме, Бориспільський митр. Антоній – московського і всієї Русі Кирила і Київського і всієї України Онуфрія. Архієпископ Авель – польського митрополита Саву, єпископ Мефодій – сербського патріарха Іринея. Ім'я Вселенського Патріарха звучало двічі; його поминали, як свого предстоятеля митрополити Іоіль і Харитон, що очолюють єпархії у північній Греції (під омофором Вселенського Патріархату)».
Все б нічого, і можна було б лише порадіти спільному богослужінню, та тільки представники УПЦ (МП) порушили Синодальне рішення власної Церкви. Нагадаю, що 15 жовтня 2018 р. Священний Синод РПЦ прийняв рішення про заборону співслужіння своїх священнослужителів з ієрархами і кліриками Константинопольського Патріархату: «Відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів РПЦ неможливе співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви. [...] Вступ з останніми в євхаристичне спілкування є канонічним злочином і тягне за собою відповідні заборони». Священний Синод УПЦ (МП) 13 листопада продублював рішення з Москви: «клірикам УПЦ призупинити євхаристичне спілкування зі священнослужителями Константинопольського Патріархату».
За іронією саме митр. Антоній (Паканич) склав, підписав і розіслав лист, що забороняє священнослужителям УПЦ (МП) служіння з кліриками Константинопольського Патріархату: «для всіх священнослужителів Української Православної Церкви співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви [...] є неможливим». Таким чином, митр.Антоній не тільки «грубо порушив» рішення Священних Синодів УПЦ (МП) і РПЦ, а й порушив своє власне ж розпорядження.
Те, що співслужіння з кліриками Константинопольського Патріархату «тягне за собою відповідні заборони» прекрасно ілюструють укази про заборону у священнослужінні кліриків УПЦ, що співслужили з кліриками Константинопольського Патріархату.
Так, наприклад, був виданий указ про «заборону у священнослужінні без права причастя Святих Христових Таїн» прот. Петра Зуєва, багаторічного керівника відділу інформації та зв’язків з громадськістю Київської єпархії УПЦ (МП), члена Синодальної комісії по діалогу з УАПЦ та УПЦ-КП. Заборонено саме «за грубе порушення рішень Священного Синоду УПЦ від 13 листопада 2018 року», а синодальна довідка конкретизує причину заборони: «співслужіння з “екзархом” Константинопольського Патріархату». Подібні укази (з ідентичними або схожими формулюваннями) були адресовані і іншим клірикам УПЦ (МП), включаючи і прот. Георгія Коваленка, багаторічного прес-секретаря покійного предстоятеля УПЦ (МП) митр. Володимира (Сабодана). І справа навіть не у канонічній безграмотності і нікчемності подібних указів, адже канонічне право Православної Церкви знає лише дві міри покарання священнослужителів – заборона у священнослужінні і виверження з сану, але аж ніяк не відлучення від причастя. Справа у тому, що причиною подібних заборон стало саме співслужіння з кліриками Константинопольського патріархату.
Але ось цілий керуючий справами УПЦ (МП) і фактичний голова ВЗЦЗ УПЦ (МП) співслужать з кліриками Константинопольського Патріархату, патріаршими екзархами, що поминали на літургії свого предстоятеля, Константинопольського Патріарха Варфоломія, але ніяких заборон «За грубе порушення рішень Священного Синоду» не отримують – все прекрасно і повне «благорастворение воздухов». Коли ж віруючі звернули увагу на цю непослідовність священноначалля УПЦ (МП), ВЗЦЗ довелося скласти офіційний коментар, з яким корисно буде ознайомитися.Суть аргументів зводиться до того, що, по-перше, кафедри екзархів знаходяться на території Греції.По-друге, є якесь внутрішнє (секретне? Усне? Заднім числом?) розпорядження Патріарха Московського Кирила про те, що дозволяється співслужіння з ієрархами Константинопольського Патріархату, якщо вони представляють не Константинопольський Патріархат, а Елладську Церкву.По-третє, за Літургією також співслужив представник РПЦ, архім.Вассіан (Змєєв), а значить все нормально (хоча цей факт лише підкреслює лицемірство).
Що ж, як було вже сказано раніше, екзархи Константинопольського Патріарха під час Літургії поминали саме Патріарха Варфоломія, як свого предстоятеля. Але, як виявилося, і це нічого не змінює. Як пояснив прот. Микола Данилевич, головне зовсім не те, ким є клірики, кого вони поминають як свого предстоятеля, а як їх сприймають ті, хто з ними співслужить: «Ми сприймаємо двох грецьких митрополитів ієрархами Елладської Православної Церкви.Саме тому й служимо. Їхній зв’язок з Константинополем це зовсім інша справа і це їхні внутрішні питання».
Так, звісно, це чергова ілюстрація двоєдумства РПЦ, що так добре описане в Орвелла в «1984»:
«Двоєдумство – душа партії. Говорити явну брехню і одночасно в неї вірити, забути будь-який факт, що став незручним, і витягти його з забуття, як тільки він знову знадобився, заперечувати існування об'єктивної дійсності і враховувати дійсність, яку заперечуєш, — все це абсолютно необхідно. Відносно опонентів ключовим словом є біло-чорний. У застосуванні до опонента, воно означає звичку безсоромно стверджувати, що чорне — це біле, всупереч очевидним фактам. Застосоване щодо члена Партії, воно означає цілковито віддану готовність сказати що чорне є білим, коли того вимагає партійна дисципліна».
Вельми символічно, що ця ілюстрація з'явилася у Неділю про митаря і фарисея, притча про яких завершується словами Христа «Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, а хто принижує себе піднесеться» (Лк. 18: 9-14). Дуже шкода, що митр. Антоній (Паканич) забув ці слова.
Як би там не було, а висновок з цієї історії виходить оптимістичний.
По-перше, це прекрасна індульгенція всім священнослужителям Московського Патріархату на співслужіння з кліриками Константинопольського патріархату.Достатньо сказати: «я сприймаю цього клірика не як представника Константинопольського Патріархату, а, як, скажімо, клірика УПЦ в США або представника місцевої громади, або випускника чи представника якоїсь богословської школи, або ж як представника Православної Церкви (що трапляється у міжнародних організаціях). А їхній зв’язок з Константинополем зовсім інша справа і це їхнє внутрішнє питання».Це офіційне формула для співслужіння, що вже перевірена керуючим справами УПЦ (МП).
По-друге, запропонованою аргументацією УПЦ (МП) фактично анулює всі попередні рішення про заборону кліриків. Адже ніхто не питав у кліриків УПЦ (МП), що співслужили, як саме вони сприймали кліриків Константинопольського Патріархату. Напевно вони співслужили, сприймаючи зв’язок з Константинополем саме так, як і митр. Антоній, тобто «внутрішньою справою» самих константинопольських кліриків. До речі, громада прот. Георгія Коваленка заявила про це прямо, вказавши, що поминали, як патріарха Варфоломія (а пізніше митр. Епіфанія), так і митрополита Онуфрія.
Цілком можливо, що священноначалля УПЦ (МП) вирішило у такий нелінійний спосіб зберегти власне обличчя, з одного боку, анулювавши власні укази про заборони, усвідомивши їх абсурдність.З іншого – надавши своїм клірикам повну свободу і запропонувавши їм офіційну формулу для співслужіння з кліриками Константинопольського Патріархату й можливо ПЦУ.