РПЦ разом з УПЦ (МП) сформулюють позицію щодо ідентифікаційних кодів

На архиєрейському Соборі Російської Православної церкви, який розпочне свою роботу 2 лютого в Москві і у роботі якого візьмуть участь представники УПЦ (МП), буде сформульовано офіційну позицію Церкви стосовно прийняття православними християнами «індивідуального податкового номеру» (ІПН).

На архиєрейському Соборі Російської Православної церкви, який розпочне свою роботу 2 лютого в Москві і у роботі якого візьмуть участь представники УПЦ (МП), буде сформульовано офіційну позицію Церкви стосовно прийняття православними християнами «індивідуального податкового номеру» (ІПН). Про це УНІАН повідомив джерело в Українській Православній Церкві (МП).

«25 жовтня 2012 року на засіданні Богословської комісії УПЦ були розглянуті питання ідентифікації особи і введення біометричних паспортів. Документ було передано в комісію Міжсоборної присутності РПЦ, яка готує його на розгляд Архієрейського Собору РПЦ», - відзначило джерело.

Копія документу, розглянутого комісією Міжсоборної присутності РПЦ, передана УНІАН.

Зокрема, автори документу відзначають, що «ухвалення індивідуального податкового номера має духовні наслідки для людини. Тих, хто приймає ідентифікаційні коди, не мають розцінювати як відступники від віри, однак така дія не відповідає заповідям Нового заповіту. Ідентифікатор особи не є остаточним зображенням звіра, на яке вказує Одкровення Апостола Іоанна Богослова; а є тільки початковим елементом. Ідентифікатор особи має безперечну типологічну схожість з обмеженням апокаліпсичних часів, зокрема - купівлі-продажу, і може бути перетворений в зображення звіра, про якого попереджає Одкровення».

При цьому в документі наголошується, що «право жити без використання ідентифікатора особи замінено правом вибору ідентифікатора особи: або ІПН, або серія і номер чинного паспорта», але «при цьому збережено раніше існуючі властивості ідентифікатора особи».

Автори документу звертають увагу на те, що держава продовжує використовувати ІПН для ідентифікації людини, замість прізвища імені і по батькові, у фінансово-торгових операціях та інших сферах життя – навіть після відмови людини від ІПН.

«Збережено загальність використання ідентифікатора і довічність ідентифікатора», - відзначають автори документа.

Як доказ наводиться Закон України № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов`язкових платежів», яким визначається, що ІПН закріплюється за людиною довічно.

«Наречення імені - акт духовний, під час якого той, хто добровільно приймає ім`я, яке нарікається йому, погоджується визнати себе рабом господаря імені. Господар же імені стає першому господарем. Так само у Святому Хрещенні, добровільно прийнявши ім`я Господа нашого, Ісуса Христа, ми стали йому рабами - християнами. Тому добровільне прийняття імені у вигляді ідентифікатора особи для потреб фінансової системи є ні чим іншим, як згодою на прийняття імені від «мамони» - ідола золота, багатства і торгівлі. Ісус Христос попереджав: «Ніхто не може служити двом господарям. Богові і мамоні» (Мф. 6,24)», - відзначають богослови.

«Священне Писання попереджає про знамення останнім часом, а саме: «ім`я звіра». Воно може бути нанесене у вигляді зображення. Ідентифікатор особи має типологічну схожість з «ім`ям звіра». Зокрема, ідентифікатор є загальний атрибут, його добровільне прийняття передбачене для всіх громадян без обмеження, ні за віком, ні за соціальною ознакою. Згідно з нормами Податкового кодексу України, така необхідність поширюється на торгові операції. Крім того, ідентифікатор особи може бути записано у вигляді зображення в стандарті штрих-кодування EAN-13», - зазначається в документі.

«В результаті, людина опиниться перед дилемою: або прийняти код, без якого існування людини в суспільстві стане неможливим, або ж відмовитися від нього і, як наслідок, опинитися поза антихристиянським співтовариством і піддатися гонінням - такі майбутні події, які відображені в Одкровенні святого Апостола Іоанна Богослова», - зазначається у документі.

«Індивідуальний податковий номер» (ІПН) - ідентифікатор особи, введений в Україні у 1994 р.

Раніше ідентифікація здійснювалася на прізвище, ім`я та по-батькові.

6 вересня 1999 р. змінами до вищезгаданого закону дано право відмовлятися від прийняття ідентифікатора особи у вигляді ІПН.

Паралельно з використанням терміну «ІПН» підзаконними актами вводиться еквівалентний термін «номер облікової картки платника податків», який позначає той самий ідентифікатор особи, - ІПН.

У Посланні Священного Синоду Української Православної Церкві від 1998 р. наголошується: «Необхідно пам`ятати, що печатка антихриста лише завершить процес відпадання від Бога і благодаті Його, що нині таємно здійснюється у глибині людських сердець. Саме в цьому разі індивідуальний ідентифікаційний номер, який буде привласнено кожній людині і нанесено на неї через якусь «незмивну» технологію, дійсно може стати «печаткою антихриста».