У Литві діє фактично одна Віленсько-Литовська єпархія Московського Патріархату, яка сама себе в медіа називає Литовською Православною Церквою. Проте такої церковної структури не існує, а число її вірян є завищене.
Таку інформацію в інтерв’ю РІСУ озвучив о. Володимир Селявко, колишній протоєрей цієї єпархії, який 20 років був у ній секретарем із зовнішніх зв'язків.
У червні 2022 р. суд єпархії позбавив його сану за антивоєнну позицію та критику Патріарха Кирила за його підтримки російської агресії в Україні. Нині він є священнослужителем Екзархату Вселенського Патріархату в Литві.
«Немає такої церковної структури, як Литовська Православна Церква Московського Патріархату. Хоч вони себе так називають у мас-медіа. Є лише звичайна, рядова єпархія МП. Подано прохання до Патріарха Кирила Гундяєва і Священного Синоду про підвищення статусу до т.зв. “малої автономії”, але це не має нічого спільного з незалежністю. Просто буде трохи більше можливостей вирішувати свої внутрішні, поточні питання без узгодження, що й так частково працює. Зміниться лише вивіска. Так єпархіальна рада називатиметься синодом, тобто зміняться лише вивіски і титули. Але це все лише формальність, щоб обдурити литовське суспільство, яке не розбирається в тонкощах канонічного устрою РПЦ», — зазначив він.
Водночас священик наголосив, що деструктивний внесок РПЦ у литовське суспільство є мінімальним. Хоча статистика припускає що на 2,8 млн. населення Литви православні можуть становити 100 тис. осіб, проте у храмах РПЦ у країні буває навіть не 10% від цього числа.
«Працюючи в канцелярії єпархії протягом двадцяти років, я щорічно отримував зведення відвідуваності з парафій, це я до того, що описую фактичний стан, а не припущення. Загалом у храми РПЦ ходить близько трьох тисяч осіб, а решта або не ходять зовсім, або заходять лише іноді поставити свічку і не факт, що хрещені. Просто під час перепису вирішили, що вони православні, тому що російськомовні».
І це він вважає також частиною пропаганди «русского мира» в країні: «З них далеко не всі вникають у пропаганду, лише певна частина. Тому деструктивний внесок РПЦ у литовське суспільство мінімальний».
За словами о. Володимира Селявка, у парафіях Литовської єпархії МП багато різних думок, але дуже поширеною є підтримка Росії, і говорять там мовою російської пропаганди:
«“Росія ніколи ні на кого не нападала”, “триває війна з безбожним Заходом, який мріє захопити Росію та заволодіти її ресурсами”, “Захід не терпить Росію, оскільки вона православна”, “російська культура найбільша у світі”, “ми народ, який породив Пушкіна, Достоєвського, Чайковського та інших геніїв, а нам усі заздрять”, “Захід штучно розділив єдиний народ святої Русі росіян, українців і білорусів” та інші гасла м'якої сили Кремля», — зазначає о. Володимир і звертає увагу, що серед адептів «русского мира» є й етнічні українці.
Він також наголошує, що така інформаційна діяльність ведеться дуже обережно, оскільки литовське суспільство чутливе на російську пропаганду, бо пам'ятає «всі “радощі” радянського режиму». Тому в Литовській єпархії РПЦ пропаганда ведеться в основному на двох рівнях.
«Перший — це рівень богослужіння, де читаються так звані молитви (читай пропагандистські речівки) “про мир в Україні” або “за гнану УПЦ”. Самі тексти складені дуже акуратно, але в них закладена сама тема, яка імпліцитно відносить того, хто слухає, до війни, яку, згідно з російською пропагандою, колективний Захід розв'язав проти православних народів “русского мира”», — розповідає о. Селявко. Доповнювали ці молитви різні заходи, наприклад, хресні ходи, на яких також звучить ця пропаганда.
А другий рівень — це особисті бесіди, сповіді, розмови після богослужінь у вузькому колі однодумців.
«Там уже більш відкрито йдеться про те, як їх, “носіїв духовності святої Русі, пригнічують західні адепти світового закулісся, яке боїться їхньої великої духовності”. Розумію, що звучить це примітивно, але було б смішно, якби не було дуже сумно, тому що для багатьох це їхній світ. Ще раз підкреслю, що вірять у цю маячню не тому, що недоумкуваті, а тому, що так їм подобається думати про себе. Адже в цій парадигмі вони виступають у ролі “гнаних за віру і правду”, а не банальних загарбників та імперців», — наголошує о. Володимир.
Також пропаганда “русского мира” в громадах РПЦ в Литві і не тільки діє через проповідь так званих “традиційних цінностей”. «Сама ця фраза вже відсилає до ідеології “русского мира”, — зазначає в інтерв’ю екс-священнослужитель РПЦ. — Вони використовують для пропаганди юліанський календар з його нонсенсами на кшталт “старий, новий рік” та інші свята — “не з усіма, а виключно з РПЦ МП”. Мову богослужіння і старі незрозумілі переклади літургійних текстів, які просто бурмочуть як заклинання, без жодного осмислення впродовж багатьох годин, — вважають ознакою благочестя й обраності. Істерики з приводу “переслідування” російської мови, чого немає насправді в Литві. І безумовно — 9 травня. Цей день для них як Великдень для християн. І для багатьох у РПЦ це вже фактично релігійне свято. Свято їхньої внутрішньої гордості та панування в регіоні».
Загалом о. Володимир Селявко вважає, що державний устрій, робота відповідних служб і жорстке дотримання законів захищають Литву як державу від деструктивного впливу РПЦ у литовському суспільстві. Тому немає потреби юридично забороняти структуру РПЦ в Литві. На його думку, багато що буде залежати від результатів війни в Україні та внутрішніх процесів у Росії. А для тих православних вірян, які не хочуть бути частиною МП в Литві, вже є альтернатива — Екзархат Вселенського Патріархату.