Московська Патріархія втрачає вплив на Православні Церкви у Сербії, Болгарії, Греції чи Румунії через ідеологічну заборону поєднувати християнську європейську ідентичність з ідентичністю РПЦ. Про це в журналі «Український тиждень» (№30), в статті «Ілюзія "Третього Риму"» пише аналітик Олександр Крамар.
У матеріалі зазначено, що «об’єднанню без Москви, зокрема й із Греко-Католицькою Церквою, сприяє і тенденція в європейському православ’ї до примирення з Католицькою Церквою».
«Оглядачі вже звернули увагу на той факт, що проект «Духовної Візантії», довкола якого можуть консолідуватися Православні Церкви дійсних і потенційних країн – членів ЄС, є здоровою альтернативою імперській доктрині «Русского міра», котру висунув нинішній Глава РПЦ насамперед для обґрунтування сфери свого впливу. Адже пропонована Константинополем платформа є адекватнішою принципу добровільного об’єднання націй, який лежить в основі ЄС», - пише аналітик.
Тому, як пояснює Крамар, «важливу роль у більшій привабливості константинопольської моделі православного світу відіграє і незалежність Вселенського Патріарха від окремої православної держави з її геополітичними інтересами, як це має місце у випадку Московського Патріархату».
На думку українського аналітика, «у сербського, болгарського, грецького чи румунського православ’я майже не залишається можливості поєднувати свою християнську європейську ідентичність із «русской» ідентичністю РПЦ. Адже цивілізаційний вибір навіть таких проросійських у минулому народів, як серби чи болгари, сьогодні однозначно зроблено на користь інтеграції до європейського, а не російського світу». Тому Московська Патріархія, як пояснює Олександр Крамар, втрачає вплив на Православні Церкви цих країн.
«Наприклад, попри відкриті протести РПЦ проти очікуваного 2013 року візиту Папи Римського, Патріарх Сербії Іриней підтримує цю запропоновану президентом Борисом Тадичем ідею, понад те, навіть виступає за «відновлення дружніх взаємин між Сербською Православною та Римською Католицькою Церквами», – аргументує Олександр Крамар.
Автор матеріалу пояснює: «У такому контексті продовження експансіоністського курсу Кирила вестиме РПЦ хіба що до подальшої самоізоляції, характерної для «допереяславської» доби російської історії, коли в ній домінували ксенофобсько-месіанські настрої, цілковито відірвані від модернізаційних процесів у європейському, зокрема й українському, православ’ї ХV–ХVІІ століть».
Політика РПЦ, за словами Крамара, сприятиме радше до самоізоляції, що зможе запропонувати послідовникам лише боротьбу з інакомисленням та виправдання відсталості міфами про нібито «духовну вищість». Тому, на думку аналітика, вже зайве запитувати, чи такий «Третій Рим» може бути привабливий для сусідніх країн».