Насправді цей блог народився не сьогодні. Йому вже добрячих півроку. Півроку мовчанки, пошуку вартісної теми, стилю написання та боязні іронічних коментарів. Чекаючи на ідеальний текст, повз мене проплило безліч актуальних тем, свят, мандрівок, зрештою, просто безліч днів. Але нічого не писалося. Слова не вкладалися рядками, були банальними чи, навпаки, часто пафосними. Бракувало часу. Натхнення. Бажання. Але не можливості. Саме можливість завжди була і залишалася. Саме це штовхало мене переступити через свій страх, лінивство, невпевненість. Саме можливість говорити, промовляти те, що ти хочеш, стала для мене ключовою. Бо вважаю її сьогодні неабияк актуальною, гострою, потрібною. Якось раптово зрозуміла, що коли є можливість говорити, то навіщо мовчати? Адже багато хто свого часу прагнув сказати, та не міг, а я так марную цю можливість.

Від тепер будемо говорити :).