Нарешті я побачив людину, яка чує закид «як ти можеш писати про те, чого ніколи не пробував?» частіше, ніж я!
Нарешті я побачив людину, яка чує закид «як ти можеш писати про те, чого ніколи не пробував?» частіше, ніж я!
Людину цю звуть Ксаверій Кнотц. Отець Ксаверій - польський монах-капуцин. Він написав книжку «Секс, якого не знаєте. Для подружніх пар, які люблять Бога», видану в українському перекладі львівським видавництвом «Свічадо». Сьогодні на запрошення друзів із РІСУ побував на прес-сніданку з ним.
Супровід отця Ксаверія жаліється, що журналісти ставлять йому одні й ті самі стереотипні запитання. Це щира правда: майже всі запитання, які я приготував до польського гостя, до мене поставили інші колеги. Втім, від першого з них - «як сприйняли польські медії вихід книжки?» - я відмовився майже відразу, оскільки стало ясно, що ані сам автор, ані його книжка анітрохи не є скандальними, й «Секс, якого не знаєте» написаний безпосередньо з задекларованою метою - допомогти католицьким подружжям гармонізувати статеві стосунки. Ніякого кіпішу, за словами отця, у Польщі через вихід книжки не було ні на рівні церкви, ні на рівні медіа - була хіба що «недовіра» з боку деяких людей, яка його, здається, абсолютно не засмучує. Адже декому з тих, хто спершу запитував «що монах може знати про секс?», ця книжка допомогла вирішити проблеми в подружньому житті.
Так ось, виявляється, зовсім не обов’язково скуштувати орального сексу, аби констатувати, що він є важливим елементом пестощів, однак не варто нав’язувати його партнерові, який не отримує від цього задоволення. (Відразу пригадався реальний випадок, коли греко-католицький священик під час сповіді суворо запитав дівчину: «Чи брала ти грішне тіло до рота?» :) ). Десять років розмов із подружніми парами дали отцеві Ксаверію достатньо матеріалу для того, щоб говорити про секс упевнено, зокрема й у прикладному аспекті. «Треба багато читати про це й шукати якісні джерела», - додав він, даючи відповідь на своє «улюблене» запитання. Себе отець Ксаверій назвав «ідеальним терапевтом», адже з ним і жінкам, і чоловікам легше ділитись прихованими переживаннями, аніж із особами, що ведуть статеве життя. При цьому він наголошує, що його цікавить передусім «глибинний вимір сексу».
Тих, хто вважає, що церква досі пропагує секс крізь дірку в простирадлі й виключно задля запліднення, позиція Ксаверія Кнотца має до глибини душі здивувати своєю «просунутістю». Втім, це зовсім не щось на кшталт кампанії «католицизм - це круто!» з відомої стрічки «Догма», а здоровий підхід до тіла і його потреб. Хоча до багатьох речей, які люди (зокрема й віруючі) практикують у повсякденному житті, автор (разом із церквою) ставиться непримиренно, серед них - штучне запліднення, мастурбація й контрацепція. Разом із тим, у ньому відчувається величезна толерантність до всіх, хто сповідує інакші погляди - толерантність, якої й близько немає в більшості наших публічних релігійних діячів.
Словом, книжку рекомендую, по-перше, цільовій аудиторії (християнам, які живуть у шлюбі - варіант сексу без шлюбу автор не розглядає, хоча, знов-таки, говорить про це явище толерантно, не як про гріх, а як про становище, в якому є сенс прагнути чогось вищого), по-друге, тим, хто хоче побачити, як на цю тему можна писати без ханжества і мракобісся.