Шана різноманіттю: Як це – прийняти іслам та носити хіджаб
Юлія Сєркова – українка, хрещена за православними традиціями, вирішила прийняти іслам, бо сама того захотіла.
Коли серед її друзів з’явилися мусульмани, вона почала цікавитися їхньою культурою та релігією. Чим більше дізнавалася, тим більше розуміла – їй дуже близьке все те, що сповідує іслам.
Коли Юля почала згадувати про Бога не тільки в скрутну годину, а кожен день, коли їй не захотілося знімати хіджаб після проповіді у Мечеті, тоді зрозуміла – готова прийняти іслам.
Нинішній чоловік дівчини Аль-Бехесі Ісмаіл Ваіл зробив їй пропозицію через тиждень після прийняття ісламу. А до того він ніяк не виказував дівчині свою симпатію.
Сєркова не взяла прізвище чоловіка, а залишила своє дівоче. Адже в ісламі цінують рід жінки, і якщо вона робить якісь добрі справи, то вони прославляють саме її рід
Зараз Юля вивчає арабську і Коран.
А через здивовані погляди людей, які ще не звикли бачити дівчину в хіджабі перестала перейматися.
До світанку Юля прокидається та читає першу молитву (фаджр).
"З 114 глав вивчила поки що тільки 7. Адже Коран треба читати на арабській мові, яку я теж паралельно вивчаю", – пояснює дівчина, показуючи у Корані саме ту суру, яка наразі їй найбільше припала до серця. Вона про те, що Бог єдиний, самодостатній. Він не народжував і не був народжений. І немає нікого рівного йому.
Ісламом Юля почала цікавитися, коли в Університеті культури та мистецтв, де вона навчається на факультеті міжнародних відносин, серед її знайомих з’явилися мусульмани.
"Я вирішила зайнятися КВНом, ми створили свою команду й треба було, щоб хтось більш досвідчений допоміг написати жарти.
Звернулися до студентів старших курсів, які грали вже в КВН. Серед них були мусульмани, а одним з лідерів команди був її майбутній чоловік Ісмаїл", - пригадує дівчина
Ісмаїл зізнається, що Юля привернула його увагу, бо була єдиною дівчиною, яка не залицялася до нього, і багато питала про іслам.
Перше питання задала, коли побачила, як хлопець пішов помолитися, поки вони проводили чергову репетицію виступу команди на КВНовській грі.
"Протягом дня треба молитися п’ять разів. Для цього можна знаходити різні місця, адже не завжди ти дома, коли приходить година молитви.
Одного разу ми молилися з батьком в торгівельному центрі, знайшли не людне місце. Але все одно ті люди, які час від часу там з’являлися, осторонь проходили, не розуміючи що ми робимо", - пояснює Ісмаїл.
Стереотипи щодо мусульман, які займаються виключно тероризмом, досить сильні. Юля також була під їх впливом: думалося і їй що всі мусульмани терористи, що ображають жінок, що в ісламі жінка взагалі не має ніяких прав.
"І ось коли я почала спілкуватися з мусульманами, мені захотілось більше дізнатися про іслам", – зізнається Юля.
Дівчина стала читати книжки. Одна з них називалася "Особистість мусульманки".
А потім подруга запросила її на свято хіджабу.
В Ісламському культурному центрі влаштували справжній показ. На ньому були представлені різні варіанти, як пов’язати хіджаб. Саме там вперше Юлі його і пов’язали.
"Мені не дуже тоді сподобалося, як це зробили. Вдома я почала сама тренуватися. Спочатку весь процес займав 7-10 хвилин. Зараз я одягаю платок за п’ять", – говорить Юля, закріпляючи шпильками в декілька шарів свій хіджаб.
Потім дівчина почала все частіше по п’ятницях ходити до Мечеті на загальну молитву. Спілкувалася після з жінками мусульманками і відчувала в такому товаристві себе як вдома, як серед рідних.
Юлин стереотип щодо забитості та безправності мусульманських жінок зник. Вона побачила сильних жінок, які мають право голосу, які працюють і навчаються, а не тільки займаються дітьми та родиною.
"Спочатку до Мечеті ходила без косинки. І якось мене спитали, чому не покриваю голову.
В принципі ніхто не зобов’язує це робити, але бажано б було покриватися. Тож коли я прийшла на молитву наступного разу, то попросила, щоб мені пов’язали хіджаб.
В той день я його вже не знімала взагалі, всюди ходила, гуляла і зрозуміла – мені комфортно, ніби я так завжди ходила. І ось саме в той момент, коли я не захотіла знімати хіджаб, була близька до думки прийняти іслам", – зізнається дівчина.
Остаточно прийняла рішення, коли почала згадувати Бога не тільки під час якихось негараздів, а просто кожен день. Але перед тим, як прийняти іслам, важливо було, щоб батьки підтримали.
З шести років Юлю доглядала бабуся, адже батьки розпочали свій бізнес під Києвом, купили дім і вони не мали багато часу на виховання маленької третьої дитини. Старші брат з сестрою були дорослими, ходили до школи і не потребували настільки багато уваги, як маленька дитина.
"Тож, я жила з бабусею. Батьків бачила часто, але чимось особистим я ніколи не ділилася з ними. І коли вирішила таки прийняти іслам, родину готувала поступово.
Спочатку бабусі розповіла, що в мене багато друзів мусульман. Вона не дуже сприйняла, бо теж була під владою стереотипів. Потім я її познайомила зі своїм другом Ісмаїлом. І вона побачила культурного, вихованого хлопця, який не п’є, не курить, не свариться, поважає старших", – розповідає Юля.
А Ісмаїл посміхається і говорить, що з Юлиною бабусею вони одраз ж знайшли спільну мову і сподобалися один одному.
Бабуся бачила, які відбуваються зміни з онукою після того, як дівчина почала цікавитися ісламом. Юля стала по-іншому спілкуватися з бабусею, не підвищуючи голосу, з повагою.
Батько одразу прийняв рішення дочки і навіть розповів, що одного разу підвозив на машині чоловіка, який забув у салоні авто перекладений на російську мову Коран. Він почав його читати і зрозумів, що дуже правильні речі там написані про шану старших, батьків і своє сім’ї.
"Я навіть не знала про те, що батько трохи читав Коран.
Мама ж сприйняла моє рішення з насторогою. Її подруга жила в Лівані, чоловік був ліванцем і мама почала питатися у них про іслам, хоча вони православної віри. От вони і наговорили їй про різні жахи, як тяжко жінці жити з мусульманином.
Коротше, не дуже вона сприйняла одразу. Але сказала, що я вже доросла і сама відповідаю за свої вчинки", – згадує Юля.
Прийняття ісламу відбулося в Мечеті при кількох свідках – це обов’язкова умова. Були також присутні бабуся і сестра дівчини.
"Ніколи не можна приймати іслам через когось, це бажання повинно бути щирим, йти від серця. Я це зробила, бо сама хотіла. Під час прийняття говорять: я свідчу, що немає божества, крім Аллаха і Мухаммед – його посланець", – розповідає Юля.Ісмаїл в той же день дізнався, що його знайома українка з університету прийняла іслам. Навіть був тоді у Мечеті, однак коли його мати сказала про це, хлопець не одразу зрозумів взагалі, яка Юля. Коли ж втямив, побіг за квітами для дівчини.
"А через тиждень після того, як вона прийняла іслам, я їй освідчився і зробив пропозицію", – весело говорить хлопець.
Він влаштував справжній флешмоб. Коли Юля вийшла з університету, то перше що побачила, – велике серце зі студентів.
Вона подумала, що це просто черговий флешмоб, адже студенти інституту культури та мистецтв постійно їх влаштовують.
Але коли почав говорити Ісмаїл, розповів жарт, що він ніяк не може вимовити її ім’я по батькові Віталіївна і постійно називає її Юлія Володимирівна, дівчина все зрозуміла.
І не змогла до кінця отямитися, як вже Ісмаїл був поряд з нею всередині живого серця, ставав на одне коліно і робив пропозицію з обручкою та величезним плюшевим ведмедем, якого тримали друзі.
"Я навіть не очікувала, що Ісмаїл зробить пропозицію.
Я здогадувалася, що подобаюсь йому. Але він ніколи не робив жодних натяків, які зазвичай роблять хлопці, сходити на побачення, наприклад", – розповідає Юля.
Наступного дня хлопець із батьками приїхав до батьків Юлі і вони просили віддати за Ісмаїла їх дочку.
"Після заручин хлопець і дівчина можуть вже бути наодинці, гуляти, триматися за руки, цілуватися та все в принципі можуть. Але ми з Юлею вирішили, що інтимні стосунки будуть вже після весілля", – пояснює Ісмаїл.
Весілля було пишним – 500 запрошених гуляло на ньому. Святкували у Мечеті.
Ісмаїл танцював в чоловічій частині свята 7 годин поспіль. Інколи прибігав до своєї нареченої в жіночу частину, щоб станцювати весільний танок, розрізати весільний торт і трохи поїсти. А потім знову йшов до чоловіків танцювати.
"Я танцював і традиційний палестинський танок, адже за походженням я палестинець, і татарський, бо мама в мене – кримська татарка і український гопак", – говорить хлопець.
За три місяці до розпису в РАГСі молодята вінчалися в Мечеті згідно з усіма традиціями при двох свідках від нареченого.
З боку ж нареченої також повинен бути свідок – чоловік, який добре знає Коран. Адже саме він зі свідками буде вирішувати суперечки, якщо чоловік повів себе якось негідно зі своєю дружиною.
"В ісламі прийнято поважати, любити і опікати жінок. Ти повинен поважати Бога, а потім свою матір і ще раз матір, а вже потім батька. Бо мати тебе 9 місяців виношувала, два роки годувала", – пояснює Ісмаїл.
Після вінчання в Мечеті молодята розписалися, адже головне – це побратися перед Богом.
"Причому в РАГСі, коли батько Юлі передавав мені її руку, сказав, що відає найцінніше, що в нього є, і щоб я оберігав та не ображав її.
А потім, коли регістратор промовила, що тепер наречений може поцілувати наречену, моя мати сказала – тільки не в губи. І я поцілував Юлю в лоб", – згадує хлопець.
Перед весіллям закоханні також обговорили момент, якщо Ісмаїл забажає взяти другу дружину. В них договір – якщо це станеться, Юля зможе з ним розлучитися.
"Але ймовірність того, що Ісмаїл захоче взяти другу дружину дуже мала. 90% мусульман живуть з однією коханою жінкою. Бо досить складно мати до 4 жінок і любити всіх однаково.
Якщо чоловік має декілька дружин і кохає когось сильніше, приділяє комусь більше часу, то у судний день він зобов’язаний за це відповісти", – пояснює дівчина.
Одружені вони вже рік, а Ісмаїл продовжує дивувати свою кохану Юлю. На півріччя одруження знову під вікнами влаштував флешмоб – друзі тримали плакати, на яких різні зізнання в почуттях, нагадування про те, що найкращий її вигин – це посмішка. І одна цитата з Корану про те, що жінка – це одежа для чоловіка, і чоловік – одежа для жінки.
Подружжя планує жити в Києві і відкрити власне кафе, в якому будуть гості різних національностей та кольору шкірі. Адже в Україні живе багато різних людей.
"Дуже не люблю, коли дивляться відверто на Юлю, яка в хіджабі. Інколи мені просто хочеться вдарити за такі погляди. Юля мене стримує.
Можу тільки спитати, чого так витріщаєтесь, щось хочете спитати? І тоді людина губиться, не знає що відповісти, розуміє, якось не дуже чемно виглядає такий відвертий погляд на дівчину в хіджабі", – говорить Ісмаїл.
Коли Юля почала носити хіджаб, то люди дивилися на неї більш пильно.
Інколи буває, що в метро поряд з нею звільняється місце і ніхто не сідає. "Хоча я розумію – сісти хочуть і точно знаю, коли я вийду на своїй станції, на моє місце сядуть", – розмірковує дівчина.
Вона згадує один неприємний випадок, коли в забитій маршрутці чоловік напідпитку дуже агресивно зреагував, коли Юля спитала, скільки коштує проїзд.
"Він сказав, яке право мусульманка має до нього звертатися, що я повинна мовчати. Говорив неприємні речі, мовляв, я така зовні скромна, але напевно п’ю алкогольні напої та курю. Було дуже неприємно, що я навіть розплакалась", – пригадує Юля.
Ісмаїл не перший раз чує цю історію і кожен раз жалкує, що його у той момент не було поряд.
"Я раніше багато бився. Якось ще в школі моя сестра тільки почала носити хіджаб і в перший же день старшокласник грубо з неї його зняв. Так я тоді його побив сильно. Зараз мене стримує Юля і я вже давно не бився", – зізнається хлопець.
Закоханий погляд дружини, її ніжна рука, яка бере за руку свого чоловіка – і гнів минає.
Олена Куряча, Юлія Вебер
