Що таке є УПЦ?
о. Андрій Пінчук
Кровавий патріарх кирил гундяєв у своєму зверненні на єпархіальному зібрані у москві від 22.12.2022:
«Вы знаете, что Собор Украинской Православной Церкви, состоявшийся в Киеве 27 мая, удалил из ее устава все упоминания о Русской Православной Церкви и о Патриархе, кроме ссылки на грамоту Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия II 1990 года, которая предоставила Украинской Православной Церкви широкие права самоуправления. Во многих храмах Украинской Православной Церкви после этого Собора прекратилось поминовение имени Патриарха, предусмотренное канонами Церкви.
Знаете и то, как ответил на это Священный Синод Русской Православной Церкви в своих постановлениях от 29 мая и 7 июня. Священный Синод засвидетельствовал, что для полноты Русской Православной Церкви статус Украинской Православной Церкви доныне определяется уже упомянутой грамотой Святейшего Патриарха Алексия, выражающей соборное согласие всего епископата, высказанное Архиерейским Собором 25-27 октября 1990 года. Священный Синод подчеркнул, что всякий пересмотр упомянутого статуса возможен только в рамках законной соборной процедуры, предусмотренной Уставом нашей Церкви. Уставом, который был принят в свое время при участии всех украинских архиереев. Синод предупредил, что действия, несогласные с уставом и канонами Церкви, могут привести к новому расколу, и отметил, что решения в Киеве принимались в условиях беспрецедентного давления на архиереев, священнослужителей, монашествующих и мирян Украинской Православной Церкви со стороны представителей власти, раскольников, экстремистов. Синод выразил поддержку всем членам Украинской Православной Церкви, которые и в этих условиях продолжают считать своим долгом сохранение канонического порядка и соблюдение канонической нормы поминовения за богослужениями Патриарха Московского и всея Руси. Священный Синод призвал всю полноту церковную к сугубой молитве о сохранении единства, о скорейшем прекращении кровопролития, к оказанию действенной помощи всем, кого коснулась беда.
Всех вас прошу в ваших публичных высказываниях и оценках происходящего ныне на Украине, а также в переписке и в разговорах с клириками Украинской Православной Церкви не выходить за границы того, что определил Священный Синод. Дабы чьи-то неосмотрительные и самоуверенные слова не повредили еще более единству нашей Церкви, не нанесли новых ран тем, кому и без того тяжко, не усугубили страдания наших братьев и сестер во Христе. Бог даст, наступит мир, вернется возможность беспрепятственного общения и свободного соборного обсуждения, тогда и рассудит полнота Церкви, как и что происходило в переживаемые тяжелые времена и как подобает далее поступать архипастырям, дабы право правити слово Христовой истины.»
Про що каже гундяєв у своєму зверненні?
Феофанія пройшла під тиском та в умовах «беспрецедентного давления» на архієреїв, священиків і мирян. Саме ці наративи написав митрополит Мелетій Чернівецький в своєму листі германському митрополиту РПЦЗ Марку. І тому, робить висновки митрополит Мелетій, Феофанія не дійсна. І тому, на думку гундяєва, зважаючи на тиск, Феофанія - це тимчасовий крок.
Заговорили за Мелетія, тож трохи відволікуся, бо саме цей Буковинський митрополит відповідає за відкриття парафій за кордоном. Треба нарешті зрозуміти, що це все робиться не заради українців, які стали біженцями. На останньому Імпотентному синоді була суперечка щодо призначення єпископа для цих парафій. Онуфрію доказували, що з точки зору канонічного права - це порушення та перевищення своїх повноважень. Бо такі парафії може відкривати виключно автокефальна Церква. А УПЦ статут не опублікувала і мирні грамоти не розіслала. Але Онуфрій рішення про призначення єпископа для закордонних парафій продавив. Чому? Тому цим він наносить удар по Константинопольському патріархату. Саме для цього і створюється, скоріш за все, узгоджена з московською патріархією ця діаспоральна єпархія. Бо це, на мою думку - в інтересах москви. Бо всі парафії з часом стануть частиною Відділу зовнішніх церковних зносин РПZ. Такий собі дарунок гундяєву від нашкодившого Онуфрія. Ви ж пам‘ятаєте лист Мелетія? «Феофанія - то пшик. В статусі УПЦ мп нічого не змінилось».
Йдемо далі. За думкою гундяєва, все, що відбувається в Україні, може призвести «до нового розколу». Це - не просто опис можливого майбутнього УПЦ. Це - пряма погроза особисто митрополиту Онуфрію. Гундяєв навмисно прийняв до себе всі кримські і ровеньківську єпархії. Він показав Онуфрію, «хто в домі хозяїн». Якби з боку синоду УПЦ ці архієреї були покарані за зраду, то це стало б самим яскравим свідченням розірвання УПЦ своєго зв‘язку з МП. Цього не сталося.
Пригадаємо і германський вояж блаженнійшого Онуфрія і його мюнхенську змову з Новінським. Саме після цієї змови рух до автокефалії УПЦ змінюється на реакцію і рух до москви: не засуджуються колаборанти в Церкві, вони героїзуються, не знімають зі своїх посад Паканіча та Лебідя, не засуджують Лазаря Кримського, Аркадія Ровеньківського, Пантелеймона Луганського, не виключають Лазаря зі складу Синоду, два останніх засідання якого Онуфрій перетворює на цирк, Онуфрій раз за разом відмовляється від перемовин з Офісом Президента.
Чому ж Блаженнійший так себе веде? Що йому заважає зайняти розумну виважену мудру позицію у відносинах з державою?
Все просто. Московська погроза розколом - це те, що, скоріш за все, було озвучене в Мюнхені і чого Онуфрій, як виявилося, боїться більше всього на світі. Кирил дав зрозуміти Онуфрію, що якщо той зробить хоч ще один крок в бік автокефалії, то московська патріархія вдасться до філаретовського сценарію: заочне засудження Онуфрія, зняття з нього сану і анафема за вчинення розколу.
Так, гундяєв може все це організувати дуже швидко. І свою решимість він доказав, анексував певну кількість єпархій УПЦ. Показав, що налаштований йти до кінця, так би мовити.
До чого призведе засудження Онуфрія з боку мп? До його делегитимізації. Потрібно розуміти, що культ Онуфрія, який він старанно десятиріччями пестував навколо себе на Буковині, зараз перенесений на всю УПЦ. «Онуфрій- пісник. Онуфрій- молитовник. Онуфрій - авва. Онуфрій знає те, чого ніхто не знає. Онуфрій ніколи не помиляється. Онуфрію не потрібні поради і радники. Онуфрій нікого не має слухати. Онуфрій - святий!»
Патріархія прекрасно знає бережливе ставлення Онуфрія до свого каргокульту. Заочний суд над ним, його засудження і анафема повністю підірвуть цей культ в Україні і значення самого Онуфрія для мільйонів вірних УПЦ. І адепти цього культу у цьому спорі значною більшістю перейдуть на сторону московської патріархії. Бо культ Онуфрія створювався виключно в середовищі промосковськи налаштованих парафій і монастирів.
У цього культу і назва є - «буковинський екзархат».
Саме тому після мюнхенського зговору Онуфрій включив «задню». Він боїться того, що москва порве з ним. А жити без москви він не знає як. Почати ж діалог з Константинополем йому просто не дозволяє його гордість і те саме неминуче засудження з боку московської патріархії.
Саме тому зараз всіма справами в УПЦ знову керує головний московський лобіст Антоній Паканіч. Саме тому немає засудження колаборантів в рясах. Саме тому не вигнаний з синоду Лазарь Кримський. Саме тому Єлісей Ізюмський відправлений на спокій, а Іоасаф Кіровоградський переведений до Києва, а не засуджені. Саме тому не розіслані мирні грамоти Предстоятелям. Саме тому не засуджений кирил гундяєв.
Що ж в нас в сухому залишку доводів спікерів УПЦ про її рух до автокефалії?
1. Діаспоральна єпархія. Організовується всупереч канонічного права.
2. Нові антимінси. Антимінси підписуються чорнильними ручками. Пройде трохи часу і на ці антимінси нанесуть таке бажане «При святейшем патриархе московском и всея Руси Кирилле».
3. Варіння мира. Його, до речі, може варити кожний єпископ. Значення мироваріння в Києві перебільшено. Та й де брати миро фізично? В Константинопіль не поїдеш, бо гординя, в москву не поїдеш, бо потрапиш під санкції від РНБО.
А висновок з усього цього у мене для вас ох який невтішний:
УПЦ була, є і залишатиметься надалі частиною РПZ. І зараз УПЦ ще більш московська, ніж була до 24 лютого. Бо архієреями УПЦ зараз править не тільки палке бажання служити москві, а й бісовський страх перед можливими болючими санкціями з боку московської патріархії. І гундяєва вони бояться більше, ніж РНБО.
