Хто формує наші цінності та дає дороговкази? І якими мають бути наші дії у сучасному глобалізованому світі?
Ці та інші важливі питання обговорили 25 березня в рамках відкритої дискусії «Моральні питання в політиці та економіці у сучасному глобалізованому світі» з Шоном-Патріком Лаветтом. Впродовж п’яти років ватиканський журналіст, професор з комунікацій та керівник англомовної служби «Радіо Ватикану» є частим гостем Українського католицького університету.
Пропоную до уваги короткі нотатки з його виступу.
Спілкування, комунікація – це не лише утворення зв’язків між людьми, а і розуміння того, чому ми їх утворюємо.
Щобільше контактів ви буде здатні робити, — більш успішними будете у будь-якій сфері, яку б не обрали. Насправді, сьогодні дуже багато людей не здатних на комунікацію. Вони дивляться не у глибину речей, питань, а поверхнево.
Те, що я кажу на зустрічах, лекціях і під час нашої дискусії, ви ніколи не знайдете в Google.
А ще ви не знайдете книги, де б прочитали те, що я сказав.
Я ніколи не писатиму книги і на це є дві причини.
Насправді є так багато питань, на які я не маю відповіді, і написання книги означатиме для мене, що я знаю відповіді на питання. Я шукатиму відповіді усе своє життя. Проявляти цікавіть – ось що є важливим.
Мої слухачі, люди з якими я спілкуюся, є моїми книгами, живими книгами. Це для мене є мірилом здатності комунікувати.
Сьогодні нам дуже необхідні орієнтири. У сучасному суспільстві ми думаємо, що знаємо дуже багато, але насправді дуже мало розуміємо.
Ми маємо так багато доступної інформації, речей, яких знаємо, що ризикуємо дезорієнтуватися та заплутатися у сучасному світі.
Ніхто не знає, куди саме нам слід дивитися, на кого орієнтуватися.
Політичні лідери? Економісти? Чи, можливо, зірки спорту?
Хто вкаже правильний напрямок?
Символи — те, що є завжди важливим. Будь-що завжди має певне значення.
І що б ви не вирішили робити у своєму житті, вміння шукати цей зв’язок і розуміти, що ти бачиш, не лише «хто? що? де? і коли?», а чому? — це має вплив і значення.
Близько 40 років я працюю у Ватикані.
Слово «Ватикан» походить з латині («Vaticanæ») та означає пророче місце, місце, де ми можемо спілкуватися з Богом.
Мені видається, що навіть у виборі Українського католицького університету запропонувати нову програму, що поєднує в собі політику, економіку та етику є дещо пророче. Це означає, що студенти на цій програмі зможуть знайти і зрозуміти важливі зв’язки.
У сучасному глобалізованому світі, де маємо віртуальну реальність, соціальні медіа, одну індивідуальність у суспільстві, іншу – вдома, ми розбиваємо особистість на шматки.
Я думаю, Бог нас бачить цілісною особистістю. Коли ми не дивимося цілісно і зусібіч чуємо різні речі про політику, про прийняття рішень, про економіку, про церкву, бачимо різні погляди на важливі суспільні речі, ми ризикуємо бути збиті з пантелику.
Коли я почув про цю програму «Етика-Політика-Економіка» УКУ, у якій передбачено цілісний погляд на всі три речі — політику, економіку та етику, я зрозумів, що в цьому є щось пророче. Це «Ватикан».
Щось магічне є в цифрі три, що символізує всі три важливі аспекти.
Що таке політика? Політика — прийняття важливих рішень, ефективне керування країною для людини, громади та спільного блага.
Економіка – стратегічне мислення, споживання, виробництво, дистрибуція, використання грошей заради суспільного блага і користі.
Коли ми говоримо про добро і благо, ми маємо на увазі етику. Етика ж – кожен з нас.
На одній шальці терезів ми маємо політику, на іншій – етику, а лише ми визначаємо що є благом і добром. Це велика відповідальність.
Ми не можемо звинувачувати лише політиків, бо вони корумповані, чи економістів, бо один плюс один дорівнює два і так далі, лише ми вирішуємо що є благом, а що ні.
Основним чинниками, що допомагають нам визначити ким ми є і що знаємо, є:
Якщо політика та економіка є тим, що ми робимо, то етика є тим, хто ми є і що ми знаємо.