Синод єпископів затвердив оновлену Екуменічну концепцію УГКЦ
Глава УГКЦ проголосив оновлену Екуменічну концепцію Української Греко-Католицької Церкви, постановивши впровадити її в законну силу через два місяці від дня електронного опублікування цього законодавчого документа на офіційному вебсайті Української Греко-Католицької Церкви.
Документ складається зі вступу, трьох розділів та прикінцевих міркувань.
У вступі наголошено, що екуменізм як рух за відновленні повної єдності християн – це шлях Христової Церкви; він є не доповненням, а невід’ємною частиною сутності Церкви та її пастирської діяльності. Тому УГКЦ, підкреслено у документі, надзвичайно відповідально ставиться до екуменічного руху.
У першому розділі оновленої екуменічної концепції УГКЦ передано історичні реалії екуменізму на українських землях: від моменту хрещення Русі-України до теперішніх часів, в яких УГКЦ в Україні і на поселеннях продовжує утверджувати свій патріарший устрій.
Окремо у тексті наголошено на найважливіших кроках УГКЦ до міжцерковного порозуміння в новітню епоху, як у часах підпілля, так і після легалізації Церкви у 90-их роках. Зокрема згадано основні документи Глав Церкви за цей період. Серед них: слово Мирослава-Івана Любачівського з нагоди 40-річчя організації «Kirche in Not» про примирення з Російською Православною Церквою (1987 рік), неформальний і неофіційний діалог з єпископами та богословами Константинопольської Церкви під назвою «Студійна група Київської Церкви», діалог між Блаженнішим Мирославом-Іваном Любачівським і Юзефом кардиналом Глемпом напередодні тисячоліття Хрещення Київської Русі, Пастирське звернення Мирослава-Івана Любачівського від 7 квітня 1994 року, формула вибачення Блаженнішого Любомира Гузара у присутності Святішого Отця папи Івана Павла ІІ у 2001 році, Послання Блаженнішого Любомира Гузара з нагоди повернення осідку Предстоятеля УГКЦ до Києва «Один Божий народ у краї на Київських горах» (13 квітня 2004 року), Пастирський лист Блаженнішого Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» від 2 грудня 2011 року.
«УГКЦ готова й далі нарощувати досвід порозуміння, оскільки переконана, що основною передумовою примирення є формування в душі кожного християнина щирого бажання єдності, а в суспільстві – євангельської культури порозуміння й обміну духовними дарами. Без стремління членів Церков до святості, братолюбіє не зможе набути того визначального духовного виміру, який є головною передумовою єдності», – наголошується в документі.
У другому розділі розкрито богословські підстави екуменізму, зокрема йде мова про поняття екуменізму та його мету, помісність єдиної Київської Церкви та її екуменічне значення. «Мислити про єдність Київської Церкви означає не відмовлятися від скарбу сопричастя з різними християнськими Церквами Сходу та Заходу, а навпаки – збагатити здобутками цього сопричастя сукупні духовні надбання наслідників єдиної Київської Церкви», – підкреслюють у тексті єпископи УГКЦ.
У третьому розділі названо завдання, що стоять перед Українською Греко-Католицькою Церквою. Зокрема, прописано шляхи наближення до бажаної єдності, пошук єдності Церков Володимирового Хрещення, стосунки УГКЦ з іншими помісними Церквами, православними, дохалкедонськими Церквами та протестантськими церковними спільнотами.
«Таким є бачення з боку Української Греко-Католицької Церкви тих основоположних принципів, які характеризують її екуменічну позицію. Наведений перелік цих засад і їхнє представлення не можна вважати вичерпними, а тому ми закликаємо вірних нашої Церкви і людей доброї волі інших Церков та церковних спільнот працювати над подальшим удосконаленням шляхів до єдності», – підсумовано у прикінцевих положеннях документа.
