У неділю, 26 квітня, у Вільнюсі відбудеться міжнародна конференція на тему «680 років Успенського собору. Православ'я в Литві: безперервність канонічного порядку». Однак деякі доповіді спрямовані на виправдання залежності православних парафій у Литві від Московського Патріархату. Зокрема, анонсовано доповідь скандально відомого архімандрита РПЦ Філіпа Васильцева.
Джерело: LibertasFidei
Про те, що це за постать, йдеться у статті болгарського видання «Християнство».
Форум відбудеться в кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці Вільнюської єпархії під омофором Російського Патріарха. Цей храм, побудований у XIV столітті (близько 1346 року) у Вільнюсі, історично пов'язаний з Великим князівством Литовським і Київською митрополією Вселенського Патріархату.
Програма конференції включає доповіді єрархів, духовенства, істориків, науковців та богословів із Литви, Естонії, Польщі та навіть Росії. Основною темою стане історія та стан православ’я в Литві та країнах Балтії з позиції Московського Патріархату. Зокрема, будуть представлені доповіді, що обґрунтовують неканонічне приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату в 1686 році (до якого історично та канонічно належали православні парафії в Литві та країнах Балтії), а також критика діяльності Вселенського Патріархату, яку, по суті, можна сприймати як гібридну пропаганду «русского міра».
Вражає, що на сторінці з фотографіями та темами доповідей представлені всі учасники, крім одного — архимандрита Філіпа Васильцева. Для нього — лише текст із темою доповіді, але він є досить показовим: «Деякі аспекти політики Константинопольського Патріархату щодо Східної Європи у XIV столітті».
Дивно, що скандально відомого архимандрита з Болгарії взагалі пустять до Литви, яка зараз бореться з впливом російської пропаганди. Можливо, варто нагадати, що це за фігура в російському та міжцерковному просторі.
Як повідомляє сайт «Древо», 6 жовтня 1999 року рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви Васильцев був направлений у розпорядження єпископа Інокентія (Васильєва) Корсунського, який з 2010 року обіймає Вільнюську кафедру. З травня 2004 року він є головою Фонду Святої Великомучениці Катерини в Римі та відповідає за будівництво однойменного храму на території російської вілли «Абамелек». Маловідомий факт, що цей храм був побудований на території, що належить Посольству Російської Федерації в Італії, розташованій поблизу Ватикану. У серпні 2007 року Васильцев був призначений кліриком парафії Святої Великомучениці Катерини в Римі. 17 січня 2008 року він був призначений секретарем керуючого парафіями Московського Патріархату в Італії. Потім, у 2011 році, його перевели до Софії, де він став представником Московського Патріарха в російському монастирі Святого Миколая. У Болгарії він був возведений у сан архимандрита і брав участь у підготовці до канонізації святого Серафима Соболєва.
Однак на сайті ніде не зазначається, що в Болгарії архимандрит Філіп Васильцев здобув сумну славу через вигнання великої болгарської громади з Російської церкви в Софії. Лише через рік після свого призначення до Болгарії архимандрит Філіп заснував при російському подвір’ї козацьку організацію – «нову моду», яку протоєрей Георгій Митрофанов назвав «маскарадом». Однак на цьому його дії не обмежилися – Васильцев був ініціатором поділу парафіян церкви Святого Миколая Чудотворця за етнічною ознакою – болгари та росіяни, усунувши двох болгар – священика Миколу Нешкова, який служив там 15 років – духівника більшості парафіян, та диякона. Парафіяни церкви звернулися з проханням до Болгарського Патріарха Максима посприяти негайному відкликанню глави російського подвір’я, ігумена Філіпа, лист підписали понад 100 осіб, активних членів парафії, росіян і болгар. Дійшло навіть до конфлікту з командою Болгарського національного телебачення.
Після того, як про все це стало відомо болгарській громадськості й ситуація досягла високого рівня нетерпимості, у травні 2012 року Міністерство закордонних справ вручило ноту російському послу через нібито порушення архимандритом Філіпом Васильцевим болгарського законодавства. Однак у відповідь на цю ноту архимандрита підтримав митрополит Іларіон Алфєєв, який заявив, що представника Московського Патріархату з Софії не висилали, а він виїхав самостійно через проблеми з візою. Усі, хто стверджує протилежне, на думку митрополита Іларіона, є ворогами російського православ’я. Ігумен Філіп був нагороджений золотою митрою та відзнакою архимандрита за сумлінне служіння в Софії, незважаючи на протестну ноту, вручену державою лише кількома місяцями раніше. Архимандрита Філіпа повернули до Софії, а портал «Двері», який уважно стежив за справою російського суду, інтерпретував це так: «Повернення архимандрита Філіпа до Софії, швидше за все, має на меті показати, що він і його покровитель митрополит Іларіон (Алфєєв), голова зовнішнього відділу Московського Патріархату, мають останнє слово в тому, хто буде служити і керувати російською церквою в Софії. Силові методи роботи з парафіянами, болгарським духовенством, Священним Синодом Болгарської Православної Церкви та державною владою були частиною російської церковної політики, що здійснювалася Московським Патріархатом в особі архимандрита Філіпа. Демонстрація сили та зневаги до болгар характеризує все перебування російського клірика в нашій країні».
Філіп Васильцев залишився в Софії для проведення ремонту та підготовки до святкування 100-річчя церкви Святого Миколая у 2014 році, а у 2018 році його перевели до Російського подвір’я в Бейруті. Таким чином, велика громада болгар і росіян, які здійснювали богослужіння в церкві Російського подвір’я, була розсіяна – рана, яка залишила незабутні наслідки донині.
Ім'я архимандрита Філіпа Васильцева фігурує і в нових публікаціях, наприклад, на сайті Імператорського православного палестинського товариства (ІППТ), де йдеться про робочу зустріч голови товариства Сергія Степашина з архимандритом Філіпом як представником Російської Православної Церкви в Дамаску (Сирія).
У травні з нагоди 80-річчя Дня Перемоги Васильцев був присутній на урочистому прийомі та привітав російських дипломатів у Сирії, а через кілька місяців, у червні, в Дамаску було започатковано співпрацю між Васильцевим і російською дипломатичною місією.
Цікавими є стосунки між ігуменом Філіпом та Степашиним, який є далеко не випадковою постаттю у російському церковному просторі. Сергій Степашин є головою Рахункової палати Російської Федерації та першим директором ФСБ, брав участь у війні в Чечні та обіймав керівні посади в кількох російських урядах. Активний прихильник ідеології «русского міра», Степашин перебуває у списку санкцій ЄС за причетність до незаконної анексії Криму у 2014 році та війни Росії в Україні. Під його особистим тиском та тиском російського уряду 5 жовтня 2008 року уряд Ізраїлю ухвалив рішення про відновлення існуючої російської власності на Святій Землі, яка називалася Сергіївське подвір’я або відоме Імператорське православне палестинське товариство.
Навколо цієї організації розгортається кілька міжнародних скандалів. У 2018 році болгарські ЗМІ повідомили, що грецька влада вислала двох російських дипломатів через численні скоординовані спроби посилити вплив Росії в Греції, зокрема через діяльність Імператорського православного палестинського товариства. За словами грецької влади, дипломати намагалися вплинути на церковні громади, митрополитів Грецької Церкви та здобути вплив на Афоні за допомогою грошової винагороди. Метою було те, щоб ці люди підтримували російські політичні та економічні інтереси в країні.
BBC опублікувала розгорнуту статтю про ІППО з нагоди відкриття два роки тому їхнього відділення в Греції, причому Степашин навіть дозволив собі висловити коментар щодо болгар. У статті описано цікаві подробиці про діяльність цього товариства. Два роки тому в Греції офіційно відкрили відділення Імператорського православного палестинського товариства (ІППТ). «Прийнято вважати, що болгари – наші брати. Але останнім часом вони повернули голову в інший бік. А греки – вони дійсно наші брати», – заявив тоді голова ІППО Сергій Степашин. Цього року Афіни запідозрили ІППО у спробі вплинути на внутрішні справи Греції і перестали видавати візи російським священикам. Греки, які були присутні на відкритті відділення ІППО, вважають за краще взагалі про це не згадувати».
Того ж року українські ЗМІ опублікували статті про ІППО, засуджуючи організацію як «кремлівську релігійну резиденцію» та «кремлівський гібридний хрестовий похід». А в лютому 2026 року ізраїльський журналіст Гай Ассіф із газети «Едіот Ахронот» опублікував розгорнуте розслідування під назвою «Село на продаж», у якому прямо заявив, що організація ІППО перебуває під контролем Путіна.
З якою доповіддю виступить архимандрит Філіп Васильцев у Вільнюсі, цілком зрозуміло. Після міжнародної конференції «Константинополь і Москва: трансформації церковної приналежності та впливу імперської політики», що відбулася в лютому і зібрала провідних богословів, науковців, священнослужителів та міжнародних експертів для обговорення ролі релігії в сучасних геополітичних процесах, з особливим акцентом на вплив Росії та війну, Російська Православна Церква вирішила використати литовське православне свято, щоб показати, наскільки сильним є православ’я в Литві під омофором Московського Патріарха Кирила.
У контексті тиску з боку Москви, через який група духовенства покинула литовські храми Російської Православної Церкви, оскільки вони голосно виступили проти війни Росії в Україні, нагадуємо, що у 2024 році Державний департамент США нагородив дев’ятьох православних священиків з Литви та Білорусі Міжнародною премією за релігійну свободу «за їхню мужність і рішучість захищати релігійну свободу в усьому світі».
У поясненні до нагородження зазначається: «Під тиском Москви цю групу з дев’яти православних священнослужителів було вигнано з їхніх церков за протест проти війни Росії в Україні. (…) Вони створили нову релігійну громаду в Литві, яка об’єднує православних вірян, що бажають молитися без впливу Москви, включаючи литовців, українських біженців від війни та вигнанців, які тікають від утисків у Білорусі та Росії».
П’ять православних священнослужителів були позбавлені сану Вільнюсько-Литовською єпархією Російської Православної Церкви «за канонічні злочини» (у формулюванні Російської Православної Церкви – прим. ред.), але Константинопольський синод заявив, що це сталося не через порушення церковних правил, а через їхню позицію щодо питання вторгнення Росії.
В екзархаті під омофором Вселенського Патріарха в Литві налічується всього десять священиків і десять парафій у різних містах країни.
Переклад українською РІСУ