Напередодні свята Покрови Скарбниця Національного музею історії України відкрила виставку «Дорогоцінні вклади XVII—XIX ст. із зібрання Національного музею історії України».
Виставка приурочена до 970-річчя заснування Києво-Печерського монастиря. На ній представлені десятки пам’яток — церковних і світських старожитностей із дорогоцінних металів та тканини роботи українських і західноєвропейських майстрів-золотарів XVII—XIX cт., — повідомила РІСУ Олена Горішнянська.
Ризниці українських церков мали величезну кількість дорогоцінних вкладів — подарунків від князів, гетьманів, старшини, впливових вельмож-іноземців із супровідними документами «…про дарування в ознаменування особливої прихильності до Обителі за труди і молитви братії…». Дарчі (вкладні) написи на цих предметах містять інформацію про соціальний склад дарувальників. Крім того, вони свідчать про масштаби меценатства та благодійності в часи існування козацької держави — Гетьманщини.
Кураторка виставки – старша наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України Оксана Терещук – розповідає про проєкт:
— Представлені на виставці вироби українських та західноєвропейських золотарів XVI-XIX cт. відзначаються високими мистецькими якостями і свідчать про велику обдарованість і талановитість майстрів. На них можна простежити певні зміни мистецького характеру, зміни в технічних прийомах, якими користувалися майстри. Також ці пам’ятки дають нам цінний матеріал для вивчення центрів золотарства, а також геральдики, метрології, палеографії, історії міст і сіл. Із дарчих (вкладних) написів, які є на експонатах, можна скласти уявлення про соціальний стан донаторів. Окрім цього, пам’ятки золотарства спонукають науковців до їхнього вивчення та надихають сучасних майстрів ювелірного мистецтва.
Колекції стародавніх пам’яток ювелірного мистецтва, яке в Україні називалось золотарством, викликають цікавість і захоплення серед сучасників. Термін «золотарство» походить від назви матеріалу, з якого виготовлялись речі, тобто від золота. Але до золотарських відносяться і вироби зі срібла, яке було основним матеріалом у ювелірному виробництві. Ці дорогоцінні метали мають м’яку структуру в порівнянні з іншими металами, тому їх значно легше обробляти, кувати, плавити. Майстрів, які виготовляли речі з золота та срібла, називали золотарями, або злотниками. Прикрашені мальовничими емалями та коштовним камінням, вишукані витвори їхніх рук справляють незабутнє враження.
Як зауважують науковці, історичні обставини склалися так, що світських виробів дійшло до нас значно менше, ніж культових. Золоті і срібні речі культового призначення були власністю церков та великих монастирів. Церковні естети відстоювали мистецтво, сповнене релігійних ідеалів, яке б викликало у людини побожність. До нашого часу культового срібла дійшло більше, ніж світського.
Після поразки Української революції більшість золотарських пам’яток перейшла у власність держави. Тепер вони зосереджені в музеях України.
Для виставки із фондового зібрання Національного музею історії України відібрані церковні старожитності з ризниці Успенської церкви Києво-Печерської лаври роботи українських майстрів XVI-XVIII cт., світський посуд та церковне начиння із ризниці Успенської церкви КПЛ роботи польських, німецьких та російських майстрів, пам’ятки–вклади православних архиєреїв, вклади роботи українських майстрів XVIII-XIX cт. до головних храмів КПЛ із зображеннями засновників монастиря.
Експонуються також зразки літургійного шитва XVII–XVIII cт.: прикраси-панагії – знаки
Виставка «Дорогоцінні вклади XVIІ—XIX cт. із зібрання Національного музею історії України» відкрита для загального огляду на першому поверсі Скарбниці Національного музею історії України (колишня назва – Музей історичних коштовностей України). За умови відсутності карантинних обмежень виставка триватиме до 31 грудня 2021 р.