Найстаріша церква Слобожанщини, єдина на Лівобережжі побудована з дерева без жодного цвяха, може не пережити цю зиму. На зупинення руйнації потрібно більше 300 тисяч гривень. Детальніше про ситуацію, що склалася.
Похилена святиня
В північній частині районного центру та давнього козацького міста Лебедин (Сумська область) розташована Воскресенська церква – пам’ятка архітектури Національного значення (охоронний номер 631).
Ця дерев'яна церква побудована 1789 року з матеріалу від розібраних дерев’яних будівель Михайлівської пустині (1680-1685 роки) за унікальною технологією — без жодного цвяха. Це найдавніша дерев'яна будівля на Слобожанщині.
За свій 221 рік існування церква пережила багато грізних років. Найбільше споруді дісталося в 30-ті. Тоді церкву хотіли знищити. Але не вдалося – розібрали лише цегляну дзвіницю. Але коли збиралися демонтувати всю святиню, чоловік, який збив хрест із основного куполу, зірвався з висоти та розбився на смерть. Ця подія сталася привселюдно – якраз тоді до церкви прийшли практично всі прихожани. Старожили згадують, що видовище понівеченого тіла було настільки жахливим, що більше ніхто не погодився знищувати церкву. Цей випадок лебединці сприйняли як кару Господню. Тому церкву перетворили на склад... Але, переживши війни, стихійні лиха, страшні роки гоніння, церква може рухнути в цілком мирний час при незалежній Україні.
Довгий час церкву ніхто не ремонтував. Та й взагалі, останній раз капітальний ремонт тут проводився ще під час німецької окупації... Тоді на короткий час у храмі відновили богослужіння, які в 50-ті роки були повністю припинені.
Час йшов, і він не пошкодував дерев'яних конструкцій храму. Ще на початку 90-х років, коли легендарний на Сумщині священик отець Іван Приходько заходився відновити храм, провели необхідний ремонт. Але на повне відновлення храму, чи хоча б зупинення процесу руйнації, коштів не було.
У 1991 році Сумський відділ інституту «Укрпроектреставрація» провів інспекцію стану споруди. Ще тоді виявили деформацію вінців та відхилення конструкцій стін від вертикальної осі до 20 см. У висновку вказувалася термінова необхідність укріплення фундаментів, заміна нижніх вінців. На жаль, коштів на це знайти було годі.
У 1997 році провели ще одну експертизу. Тоді експертна комісія зробила висновок, що загальний стан будівлі катастрофічно погіршився. “Центральний барабан має аварійний крен в західному напрямку з відхиленням від вертикальної осі до 75 см. Малі глави також мають добре видимі наклони. Просадка венців зрубу та ураження бурою гниллю через надмірне замокання нахилу. Процес гниття більш інтенсивний. Щоб запобігти подальшому руйнуванню та втраті стійкості необхідні термінові протиаварійні заходи”, — йдеться у висновку комісії.
Саме тоді, наприкінці 1997 року, упокоївся отець Іван. Він похований під південною стіною Воскресенської церкви, долею якої так переймався в останні роки свого життя... Кожного ранку нинішній настоятель храму отець Миколай приходить до могили отця Івана, вітається зі своїм попередником і духовним наставником, просить у нього підтримки та помочі. Але цілком можливо, що вже скоро прах отця Івана буде спочивати не біля улюбленої церкви, а поблизу її руїн…
Без надії таки сподіваюсь...
“Парафія Воскресенської церкви невелика – сюди здебільшого ходять літні жіночки із вулиці Кобижча, на якій розташована церква, та з ближніх вуличок і провулків”, — розповідає отець Миколай.
І дійсно, це історичне місце. Коли йдеш до церкви, здається, що потрапив, як мінімум, на 100 років в минуле... Коли-не-коли проїде автомобіль, який може зіпсувати враження історичності. А так – і сама церква, і навколишні будинки, і практична відсутність дороги створюють дуже автентичну атмосферу старовинного козацького містечка.
Енергетика цього місця просто вражає. Тільки-но заходиш на подвір'я храму – й відразу огортає такий душевний спокій, таке щастя... Здається, що тут завжди світло, завжди спокійно та затишно. Ось що з цього приводу каже настоятель: “Ви тільки уявіть: більше 200 років тут молилися люди, тут хрестили дітей, укладали шлюби, відправляли в останню путь. Зрештою, тут похована просто свята людина – отець Іван. Це дуже намолене місце з унікальною енергетикою”.
Отець Микола розгорнув надзвичайно активну діяльність зі спасіння унікальної церкви. Чи варто казати, що буквально всі невеликі пожертви прихожан витрачаються на ремонт храму. Але цього мало – потрібно негайно провести реставраційні роботи. Інакше ця унікальна для Слобожанщини дерев’яна церква буде втрачена назавжди.
“Абсурдна ситуація: старовинна дерев'яна церква врятувалася в страшні часи руйнування храмів, але зараз знаходиться під загрозою повного знищення, — розповідає отець Миколай та додає. — Орієнтовна вартість робіт, щоб законсервувати споруду та припинити руйнацію, становить 300 тисяч гривень. На реставрацію потрібно більше. Але зараз просто необхідно хоча б зупинити руйнацію. Боюся, що одного дня храм просто рухне...”
Перешкодою для відновлення церкви є ще й те, що проводити реконструкцію пам’яток архітектури можна лише за умови наявності відповідного дозволу Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Цікаво, що, за словами отця Миколи, 326 тис. гривень на найбільш необхідні реставраційні роботи були виділені ще минулого року. Але цих коштів церковна громада так і не дочекалася.
Найбільших руйнувань церква зазнала цієї весни. Тоді отець Миколай зранку зайшов до храму й побачив, що дах при вході обвалився... Зараз його вже відремонтовано. Але цього явно недостатньо.
Останнє обстеження церкви було проведене у липні 2010 року. Воно визначило, що стіни храму мають відхилення від вертикальної площі на 30 см. Центральний барабан та малі глави мають нахил від вертикальної вісі до 70 см. Нижні вінця вражені гниллю та втратили значну частину своєї несучої здатності. Деякі несучі конструкції частково струхлявіли, цоколь в окремих місцях зруйнований та відійшов від стіни. Фундамент храму просідає. Особливо яскраво це помітно на південно-східній стороні. З цієї причини внутрішній проріз входу в храм має значний перекіс. Проріз в храмі, який веде до північної частини храму, має також значний перекіс. Західна основа арки просіла більш ніж на 40 см. (!).
Висновок обстеження:
“Процес руйнування безперервно продовжується. В недалекому майбутньому це призведе до повного руйнування храму. Найбільші деформації відбулися навесні 2010 року, тому можна припустити, що процес руйнації значно прискорився й наближається до свого логічного завершення”Є, — таким є останнє речення у заключній частині експертного висновку.
Надії на те, що отцю Миколаю вдасться за короткий час зібрати 300 тисяч гривень практично немає. На допомогу влади розраховувати теж не доводиться. Прихожани неодноразово зверталися за допомогою і до колишніх губернаторів Сумщини – Павла Качура та Миколи Лаврика – але все марно. Навряд чи допоможе у відновленні храму й нинішній очільник області Юрій Чмирь. На рятуванні храму “піару” не зробиш... Складається враження, що ця церква потрібна хіба що її настоятелю та тим старим жіночкам, які щодня ходять на Службу Божу...
Реквізити та телефон для охочих допомогти:
Українська православна церква
Воскресенська громада
42202 Сумська область, м. Лебедин, вул. Кобижча, 121
Особовий рахунок No.2600117279
МФО 380805
Сумська ОД "Райффайзен банк Аваль", м. Суми.