Снятинська свята
Галина ПЛУГАТОР. — "Сім'я і Дім", б.д.
Марту Вєцку – католицьку черницю з українського містечка Снятина – оголошено святою. 1904 року 30-літня Марта пішла на смерть свідомо: замість молодого працівника лікарні прибрала палату після хворого на тиф.
Понад 10 тисяч людей зібралися минулої неділі на беатифікацію сестри Марти Вєцкої у Львові. 2004 року Папа Іван Павло ІІ проголосив декрет про героїчність її чеснот, а Бенедикт XVI торік затвердив декрет про визнання чуда, приписаного заступництву сестри Марти. Раніше проголошували блаженними або святими тільки в Римі. Цьогорічний процес очолив державний секретар Ватикану, друга особа після Папи Римського, кардинал Тарчіціо Бертоне. Під час беатифікації було представлено образ блаженної Марти Вєцкої. Кардинал повідомив, що відтепер щороку 30 травня церква вшановуватиме Марту Вєцку.
Народилася Марта Вєцка 1874 року в селі Новий Вєц на півночі Польщі. Побожні батьки назвали третю дитину Марта-Анна. У дворічному віці дівчинка важко захворіла й кілька днів перебувала на межі життя та смерті. Нещасна мати ревно молилася Матері Божій. І сталося диво – Марта-Анна почала дуже швидко видужувати.
Минали роки, Марта-Анна стала красунею. На добру й порядну юнку почало задивлятися багато хлопців, які плекали надію взяти її за дружину. Проте серце панночки було назавжди віддано небесному Нареченому – вона мала намір вступити до згромадження сестер милосердя (шариток), що в Хелмі. У монастирі молода черниця опанувала фах медичної сестри. Вона легко знаходила спільну мову з хворими, які називали її своєю добродійкою.
Утім праця в лікарні – не з легких. У шпиталі на 55 місць працювало тільки п’ять сестер. Після таких тяжких випробувань Марта бачить видіння: хрест із променями в чистому небі, а на ньому Ісус. «Дочко, витерпи всі страждання і хрести страждань, працюй для своїх, скоро заберу тебе до Себе», – мовив до черниці Спаситель.
У 1902 році сестра Марта приїжджає до Снятина. На Покутті черниця Вєцка дбала не тільки про тіла недужих, а й про їхні душі. Інколи до лікарняної каплички приходило чимало людей, аби помолитися з лагідною сестричкою.
Навесні 1904-го до снятинської лікарні привозять хвору на плямистий тиф. Після одужання жінки ізолятор закривають і чекають на спеціальну команду для дезінфекції. Та незабаром у шпиталь прибуває група хворих, із зараженої палати треба негайно винести речі. А чоловік, якого найняли для цієї роботи, не приходить, знаючи, що таким чином можна захворіти на тиф. Сестра Марта шкодує його і сама йде у палату...
Наступного дня черниця захворіла. Під лікарнею за одужання Вєцкої моляться поляки, росіяни, українці, частина євреїв читають молитви в синагозі, просячи Бога повернути їм черницю. Але 30 травня 1904 року сестри Марти не стало. Її поховали на снятинському цвинтарі. Згодом гріб черниці перетворився на місце паломництва.
І сьогодні до її могили приходять сотні людей. Це чи не єдине місце, де релігійна приналежність не має жодного значення. Сюди щодня прибувають християни, аби помолитися й попросити заступництва в тієї, яка ще за життя повсякчас виявляла неймовірну доброту і святість, а після смерті випрошує у Бога ласки для кожного, хто з вірою та благаннями щиро звертається по допомогу. Наразі в архіві сестер милосердя у Кракові є опис 270 чудес, що сталися завдяки заступництву черниці Марти.
