Собор УАПЦ відзначив велику історичну подію

90-річчя першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору в жовтні 1921 року в св. Софії Київській урочисто відзначив Ювілей Церковний Собор УАПЦ (Соборноправної) у катедрі Св. Первомученика і Архідиякона Стефана 22-23 жовтня 2011 року в м. Бронсвік, Огайо.

Після молебню до Спасителя Собор відкрив секретар Передсоборової Комісії митрофорний протоієрей Михайло Цюман, а присутні проспівали молитву «Сьогодні благодать Святого Духа нас зібрала».
Найперше зачитано було Послання Собору Єпископів від 7 квітня 2011 року з проголошенням ювілейного року 90-річчя і ВПЦСобору із закликом відзначати цю доленосну подію в житті Української церкви протягом цього року та пом’янути всіх замучених і спочилих учасників того Собору, а далі – Повідомлення про скликання цього Ювілейного Собору.

До ділової президії Собору обрано обох архіпастирів УАПЦ(С) у США і секретарів митр. прот. Михайла Цюмана і паніматку Роксану Посаківську, а до Почесної Президії запрошено дорогих гостей – єпископів БАПЦ Преосвященних Святослава і Серафама та найстаршого за саном священика митр. Прот. Миколая Габору, дочку покійного церковного діяча Григорія Самійленка Галину Долбин і юристконсульта Тайлера Скофілда.

Далі заслухано було усні й письмові привітання Соборові, зокрема, білоруською мовою від Консисторії БАПЦ й Парафій у Бруклині і Гайланд Парку, що їх зачитав сп. Миколай Саганович, а за дорученням Владики Святослава, Владика Серафим виголосив змістовне і зворушливе привітання українською мовою.
Головну доповідь «Всеукраїнський Собор Відродження» виголосив високопреосвященний архієпископ Олександр, розповівши про передсоборовий стан в Україні, коли Українська Церква перебувала в чужонаціональній неволі; про Всеукраїнський Собор 1921 року за участі 472 делегатів від усіх прошарків тодішнього українського суспільства – від академіків до селян, що відродив поневолену впродовж 237 років Христову Невісту – Українську Церкву і відновив її рідну ієрархію на чолі з Великим Митрополитом Василем Липківським; про відгомін соборових дій в Україні і поза нею; про Собор, як предмет суперечок та про діяння його у мандрівку століть.

Другу доповідь про притягальну силу Відродженої УАПЦ виголосив англійською мовою високопреосвященний архієпископ Макаріос – американець, якого привернула до нашої Церкви її щира, братерська християнська атмосфера, і він служить їй уже понад 30 років у сані єпископа.
Заслухавши звіт Мандатної Комісії, яка стверджувала більшість переданих голосів, ніж присутніх як серед духівництва, так і серед вірних через страх втратити працю у зв’язку з економічною ситуацією в країні, оголошено обідню перерву.

Пообідня сесія розпочалася урочистою соборною панахидою за всіх замучених і спочилих учасників і ВПЦ Собору та всіх замучених митрополитів, єпископів, священиків, дияконів, церковних діячів, зокрема, академіка Афанагела Кримського, проф. Володимира Чехівського, протодиякона Василя Потієнка (голови ВПЦРади), Михайла Мороза (голови і ВПЦ Собору) та безіменних тисяч вірних Церкви, з поіменним поминанням 34 єпископів.

Відправою вечірні з благословенням хлібів закінчено перший день Собору.

У неділю, 23 жовтня, після величної зустрічі чотирьох архіпастирів відбулася соборна Архієрейська Божественна Літургія українською, білоруською і англійською мовами при чудовому молитовному співі церковного хору з проповіддю архієпископа Олександра і урочистим подячним молебнем зі співом «Тебе, Бога, хвалимо» під святковий гомін дзвонів катедри. Святковий бенкет у церковній залі, прикрашеній великим картинами Митрополита Василя і всього Єпископату, повного складу ВПЦРади, величної фотографії всіх учасників Собору на фоні митрополичої палати на подвір’ї Св. Софії закінчився зачитанням Декларації Ювілейного Собору, що її всі присутні вислухали стоячи з великим духовним піднесенням, як фінальний акорд цієї церковної урочистості.

Декларація Ювілейного Собору УАПЦ

Освячений Ювілейний Церковний Собор Української Автокефальної Православної Церкви поза межами України, зібраний Благодаттю Святого Духа в катедральному храмі Святого Первомученика й Архідиякона Стефана в Богом береженому місті Бронсвік, Огайо 22-23 жовтня 2001 року, в 90-річчя Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору 14-30 жовтня 1921 року, який відродив до вільного життя поневолену впродовж 237 років Христову Невісту – Українську Православну Церкву, смиренно приносить всецерковну подяку Всемогутньому Господу Богу, Єдиному в Святій Трійці, за дарування Благодаті святого Духа обраним Собором на архіпастирське служіння найдостойнішим з достойних кандидатів, які понесли проповідь божественної Євангелії Христової рідною мовою всьому українському народові на Батьківщині й на поселеннях.

Єпископат, священство, дияконство, чернецтво і представники Христової громади вірних – учасники Ювілейного Собору в глибокій молитовній пошані схиляють свої коліна перед Святим Образом Божої Матері Нерушимої Стіни/Непорушного Муру в Святій Софії Київській, за молитви якої зійшла Божественна Благодать на Соборових Обранців на віддане єпископське служіння, а не деспотичне панування, і з того часу і досі вони шанують її, як Другу Покрову та закликають всіх православних українців приєднатися до цього всенародного шанування: «Пресвята Богородице, спаси нас».

Ювілейний Церковний Собор знову і знову закликає всі церковні формації в Україні і поза нею об’єднатися в одну Українську Церкву – православну, автокефальну, національну, соборноправну, незалежну від державної влади, як Відроджена 90 років тому Першим Всеукраїнським Православним Церковним Собором Церква-Мати – Українська Автокефальна Православна Церква.

Ювілейний Церковний Собор урочисто підтверджує проведену Сьомим Церковним Собором УАПЦ (Соборноправної в 1981 році канонізацію як Священномучеників Митрополитів Київських і всієї України Василя (Липківського) і Миколая (Борецького), замучених за Христа й Україну безбожною владою червоного антихриста. Закликаємо всіх побожних братів і сестер – православних українців – уклінно звертатися до них з благальною молитвою за кращу долю України й Рідної Святої Церкви: «Святі священномученики Василію і Миколаю, моліть Бога за нас».

Президія Освяченого Ювілейного Собору
23 жовтня 2001 року Божого
м. Бронсвік, Огайо