Справжнє єднання християн вже починає своє існування, роблячи заявки на те, аби стати потужним рухом, що поєднає всю Україну і в духовному, і в патріотичному вимірах. Таким прикладом стало пасхальне служіння представників кількох конфесій, які відправились вночі вітати бійців трьох блок постів у Херсонській області на «кордоні» з Кримом.
«Сьогодні ми вперше демонструємо таку єдність у Христі. І це є найважливішим наразі, аби поєднати людей та поєднати бійців в плані духовному, зробити акцент на тому, що є спільним, а не відмінним у представників різних конфесій. І треба розуміти наскільки вдячні командири частин за те, що мають змогу долучитись до подібних спільних молитов, запрошуючи нас знову і знову», — ділиться роздумами о. Сергій Дмитрієв (УПЦ) з Херсону, про мандри з яким ми вже не один раз писали.
Підготовка до свята почалась раніше, коли посеред ночі до міста прибули греко-католики з Хмельницького, аби передати у Дніпропетровськ, Херсон та Донецьк кілька тисяч пасок з особистими побажаннями для бійців. Вони їхали без сну дві доби, аби встигнути розвести подарунки до початку Пасхи, несучи дари не лише братам по Церкві, а й представникам всіх конфесій.
Саме святкування стартувало ще з вечора 19-го квітня, коли прихожани храму св. Варвари у Херсоні, настоятелем якого є о. Сергій Дмитрієв, прийшли на більш раннє служіння. Навіть скорочена святкова служба традиційно завершилась спільною трапезою у приміщенні храму, уособлюючи трапезу Христа. Згодом, о третій ночі розпочався збір всіх учасників особливої «польової» місії.
Виїзд можна було б назвати справжнім духовним «десантом», що складався з трьох автомобілів. Разом з о. Сергієм у путь рушили ректор Таврійського християнського університету та відомий баптистський пастир Валентин Синій, а також о. Іван від УГКЦ. З ними помандрували в ніч журналісти та громадські діячі, попереду були заплановані візити до трьох «прикордонних» блок постів.
«Сьогодні капелани УГКЦ дуже активно мобілізовані, забезпечуючи душпастирську опіку для силовиків. На цю Пасху ми розповсюдили по частинам 10 000 пасок, причому бійцям їх не просто розсилали, а особисто передавали священики, які ще справляли служби та читали молитви з солдатами. В Мінобороні побутує думка, що не варто впроваджувати інститут капеланства, оскільки це провокуватиме міжконфесійні конфлікти. Але цей приклад Пасхи доводить, що єдність присутня і конфлікту не існує, ми єднаємось з усіма християнами у наданні допомоги бійцям. Ми разом приносимо звістку про Воскресіння Христове. А подібна єдність – це найважливіше, що ми можемо зробити у житті», — підкреслює о. Любомир Яворський (УГКЦ).
Особливим стає пасхальний дарунок для частини прикордонників, оскільки він прибув для них з рідних земель Хмельницька. На кожній пасці індивідуальне побажання, а разом з тим – спільний лист вітання від громади УГКЦ. Командири обережно приймають вантаж, аби потім кожен солдат міг отримати частинку чогось рідного.
Завершальним акордом стає відвідування частини танкістів та артилеристів, які ще зрання приймали іншого капелана від УПЦ КП. Однак вони просять провести ще одну службу, тому що не всі солдати могли бути на місці, а згодом до служби приходять і по другому колу. Після спільної молитви проповідь читає о. Іван, закликаючи пам’ятати про дарунок від Бога у вигляді безсмертя душі.
«Ми єднаймося перш за все духовно, а потім вже й у побуті, адже в єдності сила народу, завдяки якій кожен зможе зміцнитись. Кожен має починати з себе, щодня, йти до єднання. Років через 10-20 про таких людей, що зміцнили громаду, говоритимуть як про героїв. Вірте в те, що ви робите, будьте радісними, тому що ви є тими людьми, які показують нам приклад», — звернувся він до службовців.
Наш приклад спільності у «десанті» не був єдиним, але є першою звісткою до того, як може бути всюди та як можливе єднання через прості речі, які робитимуть кожне свято ще більш особливим. І, якщо відкинути упередження та зайві стереотипи, вже сьогодні можна бачити творіння нового простору, нового мислення, яке приведе не лише до єдності та міцності, а й до спільного духовного розвитку в об’єднаній країні. І навіть ця поїздка була можливо тільки завдяки спільному бажанню, допомоги звідусіль та спільних мандрів.
Читайте попередні матеріали: