День 17 грудня в літургійному календарі Церков візантійської традиції позначений як «Святого пророка Даниїла. Святих трьох отроків: Ананії, Азарії й Мисаїла». Особа пророка Даниїла пов’язана з однойменною книгою Старого Завіту. А троє отроків виступають дійовими особами у перших розділах цієї книги.
Книга Даниїла відносить і самого пророка, і трьох отроків, його приятелів, до часу вавилонського полону VI ст. до Христа. Разом з іншими депортованими юдеями вони прибули до Вавилону і змогли посісти високі посади при дворі царя Навуходоносора, залишаючись при цьому вірними Закону Мойсея.
Даниїл прославився здатністю розгадувати сни царя. Разом з трьома отроками відмовляється від їжі, забороненої приписами Закону. За спротив ідолопоклонству Ананію, Азарію та Мисаїла цар Навуходоносор вкидає у розпалену піч, звідки вони виходять неушкодженими (Дан. 3). А Даниїл в чудесний спосіб залишається цілим після ночі, проведеної в ямі з левами, куди його за схожим звинуваченням кинув цар Дарій мідянин (Дан. 6).
На цих перших шести розділах книги розповідь про життя святих закінчується. Друга її частина – Дан. 7-12 – належить до зовсім інших епохи, жанру і, звісно, автора чи групи авторів. Останні два розділи – Дан. 13-14 – це повчальні історії про чеснотливу жінку Сусанну та повалення культів Бела і Дракона, написані ще пізніше грецькою мовою, які не ввійшли до канону Святого Письма юдеїв та протестантів.
Незмінною у всіх цих частинах книги залишається постать Даниїла як головної дійової особи, який тепер виступає як візіонер, чудернацькі видіння якого відкривають Божу дійсність, яку звичними в побуті словами та образами передати неможливо. Тому друга частина книги пророка Даниїла, на відміну від розповідної першої, належить до апокаліптичного жанру. А її час написання і остаточної редакції – до середини ІІ ст. до Христа.
Для Ізраїльського народу – це доба жорстокого гоніння. Владу над краєм захоплює Антіох IV Епіфан з династії Селевкідів. В середовище національної еліти проникають елліністичні поганські віяння, які йдуть урозріз із Законом Мойсея. За вірність останньому юдеї наражаються на цькування, ув’язнення та фізичне знищення з боку Антіоха IV, про що також розповідають книги Макавеїв. Розпочавшись 167 р., переслідування триватимуть до смерті Антіоха у 164 р.
Друга частина книги Даниїла, написана та доповнена першими шістьма розділами, в цей період має подвійну функцію. Вона в прихований спосіб відсилає своїх сучасників до подій чотирьохсталітньої давності, показуючи, що вірність Божим Заповідям буде винагороджена, а деспотія рано чи пізно впаде. Також про крах останньої сповіщають фантастичні образи видінь, показуючи її безсилля перед Богом – справжнім Володарем історії.
Головні події, теми та образи книги пророка Даниїла увійшли до служби 17 грудня. Тут можна знайти і про стриманість від їжі, і про чудесне визволення трьох отроків з печі, а Даниїла — від левів, сни Навуходоносора та їхнє тлумачення пророком під дією Святого Духа, похвалу Сусанні, загадковий образ Сина Чоловічого, який іде на хмарах, як алюзію на Христа. Але літургійне прочитання пророцтва Даниїла виходить далеко за межі служби 17 грудня.
Протягом року на Вечірні і Утрені часто молимося богородичний тропар 4 гласу: «Тебе величаємо, Богородице, промовляючи: Ти ота гора, від якої несказанно відколовся камінь і зруйнував адські брами». Образ каменя, відколотого від гори трапляється і в багатьох інших літургійних текстах. А бере він початок від сну царя Навуходоносора, де «відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх» (Дан. 2, 34).
Даниїл пояснює це видіння: «небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки» (Дан. 2, 44). А літургійна традиція вбачає у горі образ Богородиці, яка безсіменно («без допомоги рук») зачала Христа, чиє Царство знищить усі тиранічні імперії та перебуватиме вічно. Канон Утрені 17 грудня пояснює цей образ ще у такий спосіб: «Спасительний прихід Слова проголошуючи, передбачив ти храму руйнування, закону ж сповнення і вищої за розум благодаті дарування», що органічно вписується в контекст приготування до Різдва.
Тема порятунку трьох отроків з печі та Даниїла з левиної ями віддавна присутня на 7 і 8 піснях канонів Утрені. Грецькі джерела Х ст. розповідають про звичай в неділю Праотців перед 7 піснею Утрені справляти театралізоване так зване «пічне» дійство, в якому групи співців відтворювали події у вавилонській печі з Дан. 3. Гімн отроків Творцеві, поданий у цьому розділі, залишається одним з найвизначніших зразків молитви прослави. Він звучить зокрема в Неділю Пасхи на Вечірні з Літургією св. Василія Великого з приспівом «Господа славте і вихваляйте по всі віки» після відповідного читання з Дан. 3.
Згадується історія трьох отроків і в чині Вінчання. Єрей, молячись за наречених, мовить такі слова: «Збережи їх, Господи Боже наш, як зберіг єси трьох святих отроків від вогню, пославши їм росу небесну».
Четверта постать, яку побачив цар Навуходоносор у печі разом з Ананією, Азарією та Мисаїлом, в літургійній традиції однозначно трактується як Христос. «Споглядаючи трьох вкинутих у піч, цар, як побачив четвертого вид, провістив Сина Божого і візвав: “Благословенний Бог отців наших”» (канон Утрені 17 грудня).
Повертаючись до святкування пам’яті пророка Даниїла та трьох отроків, у ньому побачимо ще інтенсивнішу присутність теми Різдва, ніж у попередніх днях. Кожна група стихир на Вечірні та Утрені тут закінчується піснеспівом з відповідною тематикою. І ця тематика ще більше поглиблюватиметься у наступних днях.
Джерела подають суперечливі дані про поховання і зберігання мощей пророка Даниїла. Християнське передання схиляється, що він помер у глибокій старості й був похований у Вавилоні. Юдеї вірять, що його тіло зберігається у Святій Землі. Мусульмани кажуть про наявність гробниці Даниїла в Сузах, що підтверджує і рабин Веніямин Тудельський (ХІІ ст.). Як місця зберігання мощей джерела називають церкви св. мч. Романа та св. прор. Даниїла (існування цієї взагалі не підтверджене) у Константинополі, монастир Панагії Турліані на о. Міконосі (Греція). Але, як би там не було, постать Даниїла залишається взірцем вірності Богові для усіх цих релігій, на нього як на образ праведника посилаються й інші книги Святого Письма (Єз. 14, 14; 28, 3; 1 Мак. 2, 59-60), а християни сприймають як пророка, який чітко вказав на прихід Ісуса Христа.
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##