Сьогодні День пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Сучасні трагічні події засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
Сьогодні о 15:30 У Києві біля «Меморіалу жертв Голодомору» (вул. Лаврська, 3) відбудеться молебень за участі єрархів Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви.
Українці у ХХ сторіччі пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років – саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.
Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, - це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на впокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств - соціально-економічних підвалин української нації.
Масовому голоду в Україні передувала низка подій. Зокрема, 18 листопада 1932 року вийшла Постанова ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна - сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом у перелік компенсаційних харчів додали картоплю і сало, наприкінці року - продукти тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня Постанова «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп» дозволяла відбирати у селян хліб за статтею «контрреволюційні злочини».
Вже за кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.
Передусім в українських селян забрали вирощене ними зерно, а потім численними натуральними штрафами та обшуками позбавили останніх запасів продовольства. У грудні 1932 року у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів. На початку 1933 року селян позбавили останніх надій на порятунок, заборонивши виїзд з охопленої голодом України. Залишившись без хліба, селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, товчену кору і листя дерев.
Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22-х місяців, забрав, за офіційними даними, близько 4 мільйонів життів.
Упродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. За комуністичного режиму навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-их років минулого століття.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ розгляд питання про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу активізувався в низці країн, і парламенти по всьому світу почали визнавати Голодомор геноцидом українського народу.
Європейський парламент 15 грудня 2022 року підтримав резолюцію про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу. Євродепутати також закликали Росію як правонаступницю СРСР вибачитися за дії радянського режиму проти України.
У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала його геноцидом українського народу.
Україна з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору-геноциду 1932–33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів.
