Сьогодні Східна Церква вшановує священномученика Климента, просвітителя Сходу і Заходу

За походженням св. Климент був римським юдеєм. Передання зараховує його до учнів апостолів Петра і Павла. Йоан Золотоустий, Ориген, Єронім, Епіфаній вважають, що саме про нього пише апостол Павло у листі до Филип’ян 4, 3, називаючи своїм співробітником, який працював з ним для Євангелії.

Як учня апостола Петра розглядає св. Климента канон Утрені сьогоднішнього свята. Він починається з тропара: «Від Петра божественного навчившись, верховного апостола, і від нього перейнявши божественне знання, ти, отче, ідольську оману викрив».

Очоливши Римську Церкву близько 90 р., св. Клименту справді доводилося поширювати Євангеліє серед все ще переважаючого язичницького населення. Також доводилося залагоджувати незгоди і в самій Церкві. До нього як до наступника верховного апостола Петра звернулися з проханням примирити розкол, який назрівав у громаді Коринту. З цією метою Папа Римський Климент пише послання до Коринтян, яке у ранній Церкві тривалий час прирівнювалося за важливістю до книг Святого Письма. Головні його теми – єдність, любов, злагода між вірними, покора та послух церковній єрархії в її сакраментальному значенні задля збереження ладу серед християн. Клименту також приписують Друге послання до Коринтян, за своїм жанром радше духовну бесіду, проте відношення четвертого Папи до цього твору є доволі сумнівним.

Невдовзі імператор Траян за поширення християнства серед римських вельмож засилає Папу Климента до Херсонесу в Криму. Там Римський архиєрей працює в каменоломнях і продовжує поширювати Євангеліє. Підтримує своїм служінням засланих християн та навертає язичників. Близько 101 р. разом зі своїм учнем Фивом зазнав мученицької смерті через втоплення у Чорному морі.

У ІХ ст. мощі св. Климента Римського знайшли рівноапостольні Кирило та Методій і поклали у церкві свв. Апостолів Петра й Павла у Херсонесі. Життя св. Климента розповідає, що його мощі в чудесний спосіб виплили біля корабля і показалися свв. Кирило та Методію, котрі подорожували в їхніх пошуках. На богослужіннях 25 листопада цю подію оспівує тропар: «Від Бога чудодіяннями преславно дивуючи вселенної краї, священний страднику, надприродно морські води розділяєш, для тих, які в день чесної пам’яті твоєї завжди усердно прибігають до твоєї богозданної церкви до чудесних мощей твоїх». Через кілька років частину мощей свв. Кирило і Методій передали до Риму папі Адріану ІІ.

Ще частину мощей, як стверджує усне передання, у Х ст. рівноапостольний князь Володимир Великий, повертаючись після свого хрещення в Херсонесі, перевіз до катедрального собору Пресвятої Богородиці у Києві (Десятинної церкви). Радісним настроєм від цієї події сповнене «Слово на оновлення Десятинної церкви». Називаючи св. Климента церковним сонцем, ця пам’ятка докладається до поширення культу цього Римського архиєрея по всій Русі.

Факт зберігання мощей та популярності св. Климента на українських землях підтверджують німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький та французькі єпископи, котрі прибули до Києва сватати Анну Ярославну (ХІ ст.)

На честь св. Климента на наших землях будують храми, а мощі вважаються однією з найважливіших київських реліквій. В ХІІ ст. присутність мощей Папи Климента в Києві вважають основною підставою права місцевих єрархів самостійно обирати Київського митрополита. Згодом під час татарських нападів та зруйнування Десятинної церкви мощі святого було втрачено.

Проте збереглися інші пам’ятки, які підкреслюють поширення культу св. Климента на українських землях. Серед них його найдавніше зображення (ХІ ст.) в композиції «Святительського чину» серед мозаїки Софійського собору в Києві. А богослужбові тексти 25 листопада оспівують св. Климента Римського як того, чиє апостольське служіння поєднує Церкви сходу та заходу.

Як розповідає проф. Надія Нікітенко, завідувач науково-дослідного відділу “Інститут “Свята Софія” Національного заповідника “Софія Київська”, під час досліджень фресок у соборі св. Софії в Києві виявили образ св.Климента Папи Римського у фресковому розписі, про що раніше не знали. Дослідження останнього часу дозволили виявити цей образ безпосередньо під княжим портретом у центральній наві собору. Климент Римський, надзвичайно нагадуючи апостола Петра, зображений на фресці, як і в мозаїці, з короткою кучерявою борідкою і шапкою короткого кучерявого волосся, з тонзурою. За близькою аналогією з вищезгаданою мозаїкою Софії дослідниця визначила образ цього святителя як Климента Римського і пов’язала його з Володимиром Великим, під зображенням якого на княжому портреті він фігурує. "Це й не випадково, адже саме Володимир був ініціатором становлення культу св.Климента в Києві як загальнодержавного і активно впроваджував його в життя", — зазначає проф. Надія Нікітенко.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.