9 серпня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять апостола Матія, того, хто зайняв серед дванадцятьох місце відпалого Юди. Римо-Католицька Церква має спомин про нього 14 травня.
Про цього апостола згадує у Святому Письмі книга Діянь. Після Ісусового Вознесіння одинадцять його учнів разом з Богородицею та іншими жінками повернулися до Єрусалиму, де віддалися посиленій молитві. Першим плодом цієї молитви став вибір дванадцятого апостола.
Петро як верховний серед їхнього збору, а “зібралося їх разом яких 120” (Ді. 1, 15) чоловік, взяв слово: “Мужі брати! Треба було, щоб збулося писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього… Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння” (Ді. 1, 16 - 22).
Апостолам важливо було зберегти їхнє число дванадцять як символічне, що ще зі Старого Завіту вказувало на повноту вибраного Богом народу (дванадцять колін Ізраїля), що осягнула у Новому Завіті Христова Церква.
З присутніх спершу вибрали двох — Йосифа Варсаву на прізвисько Юст і Матія. Процес вибору продовжувала супроводжувати молитва присутніх: “Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце” (Ді. 1, 24-25). Після цього кинули жереб, який випав на Матія, і той став дванадцятим апостолом.
Канон, який на честь апостола Матія у ІХ ст. склав Теофан Начертанний, так оспівує цю промислительну дію Святого Духа: “Тебе, богомовний, вседіючий Дух вибирає, сповнюючи число дванадцяти учнів”. У решті текстів служби 9 серпня можемо нагадати собі загальні ідеї апостольського покликання, адже після П’ятдесятниці Матій, як і інші Христові учні, вирушив на проповідь до народів, щоб “тростиною благодатною виловлювати людей з глибини марноти” (хвалитна стихира Утрені).
Передання в різних його версіях розповідає, що Матій, почавши з Юдеї проповідував у Каппадокії, Синопі, Амасії, Македонії, Ефіопії, Едесі, Севастії. В деяких з цих місць йому товаришував апостол Андрій. Більшість джерел стверджують про мученицьку смерть Матія, чи то через побиття камінням, чи то через відсічення голови сокирою, чи через проколення списом (тому в латинській традиції його зображають на іконах з цими знаряддями), подаючи також різні місця страти, називаючи то Єрусалим, то Колхіду. Натомість Климент Олександрійський, пишучи про апостола Матія, робить акцент на строгості його аскетичного життя задля впокорення тіла і припускає, що той закінчив життя в природний спосіб. Мощі святого, знайдені у IV ст. рівноапостольною Оленою, зараз перебувають в римській базиліці Санта Марія Маджоре та в абатстві св. Матія (м. Трір, Німеччина).
Недаремно Святі Отці вважали: Передання говорить не “що”, а “як”. Попри розбіжність фактів про біографічні дані чи то апостола Матія, чи будь-якого іншого святого, Передання до всіх наступних поколінь християн доносить думку, що за всякою життєвою місією, більш чи менш значущою, стоїть Бог, і всякі справи, які людина в житті виконує, мали б прямувати до нього.
Перефразовуючи пророка Ісаю з його захопленим “Які ж гарні на горах ноги його, хто несе добру новину” (Іс. 52, 7), світильний Утрені 9 серпня абстраговується від конкретних фактів з життя Матія після П’ятдесятниці і зосереджується на універсальності місії апостолів: “Біг твоїх гарних ніг, Матію апостоле, ти радо спрямував до небесного сходження і представ перед Трійцею, бачачи в Отці Сина і Духа Божественного”.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##