31 серпня християни візантійської традиції відзначають Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці — одне з тих богородичних свят, які через певну реліквію, приналежну Матері Христа, образно показують її опіку, захист людства та скерування його до Бога.
Схожими за своєю суттю є також свята Покрову Пресвятої Богородиці та Положення Ризи Пресвятої Богородиці. Вони не належать до свят найвищого рангу — дванадесятих, а мають службу або полієлейного, або бдінного святого (Покров). У назвах цих свят вказана не якась подія з життя Богородиці, а її певний атрибут, через який однак літургійні тексти вказують на особу Божої Матері, і відтак на самого Христа.
Свій пояс, як стверджує Передання, Богородиця залишила апостолу Томі, що часто зображають на іконах, присвячених празнику. На початку V ст. він був перенесений з Єрусалиму до Константинополя імператором Аркадієм та протягом тривалого часу зберігався у храмі Пресвятої Богородиці у Влахерні.
На межі ІХ-Х ст., коли Візантійською імперією правив Лев VІ Філософ, важко захворіла його дружина Зоя. Передання розповідає, що вона мала об’явлення про те, що зцілиться, якщо прикладе пояс Богородиці до свого тіла. Його вийняли зі спеціального ковчега і виявили, що він зберігся неушкодженим. Цариця поклала пояс на хворе тіло і, як було їй раніше об’явлено, одужала.
Однак літургійні тексти 31 серпня жодним словом не згадують про зцілення Зої за посередництвом поясу Пресвятої Богородиці. Вони містять хіба що загальні згадки про зцілення, як це притаманно усій візантійській гімнографії почитання мощей чи будь-якої іншої реліквії. А подію покладення пояса пов’язують з храмом. “Як у нове небо входимо у храм твій, де скарб покладений як сонце світлосяйний — твій божественний пояс, що промені чудес зливає, усіх серця осяює, Отроковице, і пристрастей морок відганяє” (канон Утрені).
Тому свято та його гімнографія більше стосуються перенесення поясу з Єрусалиму до Константинополя. Навіть без особливих об’явлень реліквія у ІХ ст. була доволі шанованою. Один із канонів на Утрені 31 серпня приписують св. Йосифу Піснеписцю, котрий жив у першій половині цього століття, тобто раніше за згадане у житійній літературі чудо.
Мешканці Константинополя і в попередніх століттях зверталися до Богородиці по захист від різної воєнної загрози, яка час від часу нависала над столицею. І через пізніше осмислення отриманого порятунку за посередництвом Богородиці з’являлися такого роду свята. Елемент захисту міста й країни від ворогів є і в літургійних текстах на честь Положення поясу Пресвятої Богородиці. “Оспіваю твій, Всенескверна і Непорочна, божественний пояс, світліший за сонце, що його цей світ має за твердий покров і надію, який перемагає замисли ворогів беззаконних, і їх підступи руйнує”, — звертається до Богородиці ікос свята.
Навіть якщо певні літургійні тексти присвячені тій чи іншій матеріальній речі, вони не випускають з уваги осіб, котрим належать, та Особу, котра освячує видимий і невидимий світ. Молитва Церкви — це стосунок, розмова з особою, навіть якщо приводом і темою цієї розмови є певний освячений Богом предмет.
Образ поясу до того ж має глибокий символічний зміст, закорінений ще у Біблії. Оперезаний стан у Святому Письмі виражає готовність до боротьби, служіння та силу для їхнього успішного звершення. Тому, відштовхуючись від покладеного у Влахернській церкві поясу Богородиці, літургійні тексти стільки уваги приділяють Божій силі, що зміцнює вірних. “Ти Бога сильного народила, що всіх благочестивих оперезує силою, Всенепорочна. Тому тебе благословляємо, та божественний твій пояс радісно цілуючи, благодать черпаємо і милість” (канон Утрені).
Свята такого штибу, хай імпліцитно, але все ж вказують на Христа як на Першопричину всіх чудес і знаків. “Навколо положення священного пояса чесної Богоотроковиці ми нині радісно ликуємо, від неї бо нам Оперезання нетлінне виткалось, і нерозривна одежа, і риза освячення” (канон Утрені). Оперезанням, тобто Силою, тут виступає Христос, котрий зібраних на спільну молитву вірних, зокрема і в цей день, веде до кінцевої мети — освячення, подібності до нього самого.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##