Сьогодні греко-католики відзначають річницю освячення Патріаршого собору в Києві
Процес будівництва Патріаршого собору почався 2002 р., коли Блаженніший Любомир Гузар освятив наріжний камінь майбутнього храму. Проект споруди розробив архітектор Микола Левчук. З 2006 р. у підвальній частині храму почали відправляти богослужіння. 2009 р. в соборі відбулася перша єпископська хіротонія, а 2011 р. — інтронізація Отця і Глави УГКЦ Святослава Шевчука.
18 серпня 2013 р. Патріарший собор Воскресіння Христового освятили, і цей день увійшов у літургійний календар УГКЦ як спомин про цю подію.
2014 р. службу свята уклав протопсалт Андрій Шкраб’юк. За взірець він взяв службу Оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі (13 вересня).
Крім того, служба Спомину освячення собору містить численні біблійні алюзії та посилання на літургійні тексти інших свят. Наприклад, під час проповіді в день освячення собору Блаженніший Святослав цитував тропар Пасхального канону: “Поведи навколо очима твоїми, Сіоне, і глянь! Ось бо прийшли до тебе від заходу і півночі, півдня і сходу, як богосяйні світила — діти твої, благословляючи в тобі Христа на віки”. Через те схожий текст з’явився серед стихир Вечірні Спомину освячення собору: “Прийдіте від заходу, і півночі, і моря, і сходу, з усієї України - вірні друзі Господні, і явім відроджену Церкву. Собор душ наших хай засяє, як богосвітлі світила, у соборі над Славутичем. І, піднесені Духом, Христа, Воскресіння наше, прославимо навіки”.
У багатьох місцях служби Спомину освячення собору фігурує тема переслідувань радянським режимом Греко-Католицької Церкви, знаком вірності, витривалості та перемоги якої і став зведений у Києві катедральний храм. Тримається він не так на залізобетонних конструкціях, як на живому свідченні віри Церквою-мученицею. “Не убоялись мук, гонінь, лютої смерти Божі діти в багатостраждальній Україні. Тож на них, немов на живих каменях, воздвигнувся собор Воскресіння” (стихира Вечірні). Вони “в лихолітті, в пітьмі ворожого безбожжя” світили як живі світильники Божої істини “у сільських хатинах, у малих міських покоях”, поступово “воздвигаючи собор Воскресіння” (пор. стихира Вечірні).
Служба свята намагається передати радісний дух самої події освячення собору, який панував у Києві 2013 р., проводячи паралелі із всенародним торжеством, коли Соломон спорудив храм у Єрусалимі. Через те одна з паремій Вечірні Спомину освячення собору згадує про цю подію, описану в Книзі Царів.
У Святому Письмі спершу скинія, а потім Єрусалимський Храм виступають знаком присутності Бога серед народу та єдності між ними. Через те ці старозавітні образи є присутніми і у молитовних текстах Спомину освячення собору. “Скинію свідоцтва Бог об’явив, і божественний Мойсей на землі спорудив, і храм оновлює Соломон у жертвах; ми ж до Києва, як Нового Єрусалиму, нині линучи, принесімо, як Давид, богонатхненний спів Розп’ятому нас ради, і вічної Його Пасхи вірно причастімся” (сідальний Утрені).
Але розуміння храму в житті народу не обмежується його просторовим виміром. Храмом покликаний стати кожний вірний: “Міцніший за камінні мури — храм Твоєї любови, утверджений у серці людському, живій святині”.
І земний храм вказує на небесну дійсність. Тому служба Спомину освячення собору містить також численні алюзії на Книгу Одкровення, де зображена небесна святиня, початком якої є святиня земна. “Як безцінну красу внутрішньої богообразної скинії, так зовнішню явив єси велич святого храму слави Твоєї, Господи” (тропар свята).
Храм відображає Божественну славу, до якої у майбутньому віці покликаний кожний вірний. Його освячення вказує на “того, що освячує” (пор. Євр. 2, 11). І вже не тільки споруду, а кожного, покликаного до єдності святих. “Святковий день освячення владарює, вірні, сьогодні, і повеліває всьому соборові друзів Христових освятитися від Єдиного Святого — Того, Хто ближчий серцю нашому, ніж самі ми, Хто є всіх Життям і Воскресінням!” (сідальний Утрені).
