Серед багатьох свят у візантійській традиції на честь св. Івана Хрестителя знаходимо Третє віднайдення його чесної голови, яке припадає на 25 травня.
З Євангелій знаємо, що Предтеча і Хреститель Ісуса Христа загинув мученицькою смертю. Іван викривав гріховне співжиття юдейського царя Ірода Антипи з дружиною його брата Іродіадою, за що пророка було ув’язнено і обезголовлено. Потім “прийшли його учні, взяли тіло й поховали його” (Мт. 14, 12).
Про те, що сталося потім з головою Івана Предтечі, розповідає Передання. Її як цінну реліквію переховували. У вирі різних історичних перипетій місця її захоронення губилися. Потім Божий Промисел відкривав їх. Пам’ять Першого і другого віднайдення голови Івана Хрестителя святкують разом 24 лютого. Вона походить з IV-V ст.
Третє віднайдення відбулося у ІХ ст. Тривалий час голова Йоана Предтечі зберігалася у м. Емесі. 760 р. над місцем, де вона покоїлася, збудували храм на честь святого. Перед загрозою арабських завоювань між 810 та 820 рр. святиню перенесли до м. Коман. Тут її застало іконоборство. Прихильники цієї єресі знищували не тільки іконографічні зображення, а й мощі святих. Щоб уникнути осквернення, голову Івана Хрестителя поклали в срібну посудину й закопали у землю.
843 р. за правління візантійської цариці Теодори та її неповнолітнього сина Михаїла ІІІ відновилося іконопочитання (Торжество Православ’я). Близько 850 р., згідно з Переданням, Патріарх Константинопольський Ігнатій під час молитви мав видіння, в якому побачив, де саме у Команах зберігається голова Йоана Хрестителя. Відряджена експедиція знайшла срібну посудину з реліквією в тому місці, на яке вказав Патріарх.
Урочисто за великого здвигу народу на чолі з царями та духовенством голову Івана Предтечі внесли до Константинополя і поклали у придворній церкві. Сьогодні її частина зберігається в одному з монастирів Афону.
Увага служби 25 травня здебільшого прикута власне до події віднайдення і перенесення голови Івана Хрестителя до Константинополя. Частково згадуються його прижиттєві заслуги: хрещення Ісуса, розпізнання у Ньому Агнця Божого, “який світу гріх забирає” (Йо. 1, 29), мученицька смерть за правду.
Від цих подій літургійні тексти свята плавно переходять до цінності голови Івана Предтечі як реліквії, через яку діє Божа благодать. В багатьох з них її порівнюють із золотом, яке добувають з-під землі. Характер текстів, що оспівують цю подію, урочистий. Він вказує на велелюдне зібрання навколо голови Івана Хрестителя, яку з почестями вносять до столиці Візантійської імперії.
Зокрема до зібраних звертається один із тропарів канону Утрені, поєднуючи оспівувану подію з Хрещенням Ісуса в Йордані: “Зачерпніть просвічення, і благодать Божу, і милість, голови й душі освятіть, доторкнувшись до голови Предтечі Благодаті, що доторкнувся Божественної голови у водах” (6 пісня).
Літургійні тексти містять вказівки на історичні деталі перенесення голови Івана Хрестителя з Коман до Константинополя (Царгороду). “Ти, Предтече, скликаєш міста сьогодні на прихід твоєї голови, що від Коман принесла благодать зцілень до Царського городу, і збираються численні вірні, сповнюючись просвічення нетлінного” (канон Утрені, 5 пісня). Про присутність на чолі процесії царя та Патріарха Константинопольського Ігнатія вказує цей тропар канону Утрені: “Цар входом твоєї голови, Предтече, більше радіє, ніж багряницею, священик же Божий, Богоносця тезоіменник, долонями її обхопивши, разом з тобою благословляє єдність вірних” (5 пісня).
Адже постійне повернення літургійних текстів 25 травня до присутності великої кількості людей при перенесенні голови Івана Хрестителя в непрямий спосіб вказує на їхнє духовне єднання за посередництвом такої непересічної реліквії. Через неї, каже служба дня, вірні просвічуються Божественним світлом, зцілюються, звільняються від видимих та невидимих ворогів. “Засяяв Божественне просвічення голови твоєї входом, славний, і прояснив серця вірних, що співають тобі: Сонця незахіднього світильниче, всесвятий Предтече, нас, і все місто, і народ від мряки пристрастей визволи” (канон Утрені, 9 пісня).
Про Івана Хрестителя Ісус каже: “Той був світич, який палає і світить… Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове” (Йо. 5, 35 - 36). Тому й вказують літургійні тексти 25 травня на його особу як на світильник, через який сяє свідчення Ісуса Христа. Оспівуючи у своїй молитві життя Івана Предтечі та всенародне єднання навколо перенесення його голови, Церква прославляє Христа як їхнє Джерело.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##