ЛЮБЛІН–ДОРОГИЧИН–ЛЬВІВ – 9 червня у Дорогичині (Drogiczyn, Республіка Польща) відбулися урочистості Римо-Католицької та Греко-Католицької Церков з нагоди 750-річчя коронації князя Данила Романовича. Саме тут, на околиці своїх володінь, поміж Варшавою та Берестям (Брестом), був коронований засновник Львова.
Центральним моментом святкувань cтала спільна Літургія у східному обряді, відправлена в костелі Успіння Богородиці, зведеному, правдоподібно, на тому ж місці, де раніше стояв храм, у якому 1253 р. архиєпископом Опізоном, легатом папи Інокентія IV, галицький князь Данило Романович був коронований на короля Руси. Літургію очолив архиєпископ Іван Мартиняк, митрополит Перемисько-Варшавський УГКЦ. Йому співслужили владики Софрон Мудрий, єпарх Івано-Франківський та Павло Василик, єпарх Коломийсько-Чернівецький, владика-номінат цієї ж єпархії Володимир Війтишин та численні священики, що прибули зі своїми парафіянами з багатьох кутків Польщі. З боку римо-католиків співслужили двоє місцевих владик. Багато вірних цієї Церкви вперше у житті прийняли причастя у східному обряді, "під двома видами". Як символ взаєморозуміння і примирення владика Мартиняк передав храму копію ікони Холмської Богородиці, посвячену під час Літургії. У наступних виступах владики говорили про нагальну потребу налагодження порозуміння і прощення між народами-сусідами, з якими ототожнюються ці дві Католицьких Церкви. Увесь захід був дуже на часі, бо між Римо-Католицькою та Греко-Католицькою Церквами у Польщі досі тягнеться шлейф давніх непорозумінь, зокрема представники першої все ще бажають вважати останню лише „обрядом”, а греко-католиків, замордованих наприкінці ХІХ ст. російськими царськими військами у селах Пратулин та Дрелів, називають винятково „уніатами підляськими”, оминаючи згадку про їх українське чи білоруське походження. Зрештою, і під час цього заходу польській стороні не вдалось уникнути своїх давніх шаблонів: у пропам’ятній таблиці (відкритій наступного дня, коли більшість "братів у вірі" вже відбули) так і не згадано, що король Данило був руським, а храм – церквою Пресвятої Богородиці. Про обставини подій 750-річної давнини йшлося на науковій конференції, що проходила у міському будинку культури. І знову, у другий день її роботи, трактування історії подавалось у викривленому вигляді. Напередодні, 8 червня, у Любліні відбулися урочистості з нагоди 10-річчя відновлення місцевої греко-католицької парафії Різдва Пресвятої Богородиці (а також 40-літнього ювілею її незмінного пароха о. Стефана Батруха). Основу громади, що гуртується довкола давнього дерев’яного храму, перенесеного з прикордонної смуги до місцевого скансена, становлять студенти Європейського колегіуму українських та польських університетів, з осідком у Любліні. У залі Люблінського католицького університету за участю митрополита Івана Мартиняка і люблінського архиєпископа Юзефа Жиціньського пройшли дебати на тему ”Роль Церков в польсько-українських взаєминах”. На фото Юрія ГАВРИЛЮКА – момент передачі ікони. Детальніше про Дорогичин та його місце в українській історії можна прочитати у матеріалах Юрія ГАВРИЛЮКА, редактора часопису „Над Бугом і Нарвою”: „Дорогичин – мiсто короля Данила” та „Рік Данила Галицького”