Суть пропозицій Ради Церков до Конституції
Поправки від релігійної спільноти одразу викликали чимало дискусій. Дехто навіть угледів у них пропозицію заборонити аборти та евтаназію. Хоча, на мою думку, ці норми можна дещо по-іншому потрактувати у профільних законах.
Отже, подивимось детальніше, що саме запропонувала Всеукраїнська Рада Церков до тексту Конституції України.
“Людина, її життя від зачаття й до природної смерті, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (стаття 3).
Та інша подібна поправка:
“Кожна людина має невід'ємне право на життя від зачаття й до природної смерті” (стаття 27).
Насправді ця норма не нова у практиці конституційного процесу європейських країн. Зокрема, подібне формулювання з 2012 року з’явилося у новій Конституції Угорщини.
Піднесення цінності життя, в тому числі ще ненароджених дітей, не означає прямої заборони абортів. Проте, вочевидь, така поправка до Конституції вимагатиме більш детального вивчення підстав, за яких держава дозволяє вчинення аборту.
Адже в умовах ліберального підходу все частіше у світі зустрічаються випадки абортів не з причин соціально-економічних чи загрози для здоров’я жінки, а, приміром, через “не ту” стать дитини. Таким чином, зачата дитина для цілком благополучних батьків стає наче продуктом у супермаркеті: можу взяти, а можу і відмовитися.
Це знецінює життя. І якщо такі легковажні причини для вбивства ненародженої дитини, то що казати про решту моральних запобіжників?
Ще одна пропозиція від Ради Церков:
“Шлюб – це сімейний союз між чоловіком і жінкою, який ґрунтується на взаємній та вільній згоді” (стаття 51).
Ця норма взагалі не є новою для законодавства України, адже у статті 21 Сімейного кодексу України подібним чином визначено: “Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка”.
Звісно, прибічники ліберальних поглядів на сім’ю та шлюб воліють уникнути остаточного закріплення подібних традиційних поглядів ще й у тексті Конституції. Тож зі свого боку Робоча група з прав людини при Конституційній Комісії, утвореної Президентом України, запропонувала вилучити з чинної статті 51 Конституції згадку про згоду “жінки і чоловіка” як передумову шлюбу (стаття 28 проекту). Дехто обґрунтовує потребу таких новацій передовим європейським досвідом, який нібито Україна має сприйняти в процесі євроінтеграції.
Однак Європа є різною, а європейська інтеграція залишає широку автономію для членів та кандидатів до ЄС у питаннях культури, традицій, власної самобутності та моральних засад.
Як приклад, громадянські одностатеві союзи заборонені конституцією у Польщі, Болгарії та Хорватії, а також на законодавчому рівні не визнаються в Італії, Словаччині, Латвії, Литві, Греції та Румунії (дані AFP за травень 2015 року). Заборони одностатевих союзів на конституційному рівні мають також країни із статусом кандидата в члени Євросоюзу – Сербія і Чорногорія.
Тож немає єдиного європейського підходу до цього питання. А тому Україна вправі йти своїм шляхом: зберігаючи цінності людського життя та сім’ї, ухвалюючи принципові новації лише після широких і відкритих суспільних дискусій. При цьому українські Церкви і релігійні організації позитивно сприймають інтеграцію України з Євросоюзом, але за умови збереження в країні традиційних сімейних і моральних цінностей.
