Священик-капелан УГКЦ з Канади подолає 2000 км, щоб допомогти дітям з особливими потребами

Священик-капелан УГКЦ з Канади подолає 2000 км, щоб допомогти дітям з особливими потребами - фото 1
Священник із Сасакатуна українського походження, військовий капелан, 58-річний батько чотирьох дітей, дідусь чотирьох онуків – отець Іван Нагачевський планує здійснити подорож на велосипеді в 2000 км і зібрати кошти на інвалідні візки для українських дітей із навчально-реабілітаційного центру "Джерело" у м. Львові.

Він вирушає у велоподорож 28 червня і планує подолати 2000 км за 21 день. Про це йдеться на сайті УГКЦ.

З жовтня 2019 по травень 2020 він перебував в Україні як капелан тренувальної місії з Канади, відомої як операція "ЮНІФАЄР" (UNIFIER), мав нагоду співпрацювати з "Джерелом", відвідав їх близько десяти раз і вражений іх діяльністю.

"Більшість з цих дітей мають візочки. Однак діти ростуть, і через рік чи два їм потрібен буде інший. Але те, що зачепило мене найбільше, це була майстерня по ремонту візочків. Вона дійсно потребувала праці і нашої допомоги. Завдяки Фундації Бумерс Леґасі (Boomers Legacy) нам вдалося їм допомогти. Однак їхня потреба є ще більшою і ми хочемо їм допомогти, бо їхня праця є фантастичною", – розповів священник.

Щоб вирушити в тривалу подорож, отцю довелося впродовж 9 місяців багато тренуватися. За його словами, тренування складали 10-15 годин на тиждень.

Окрім благодійництва, отець окреслив ще й таку мету подорожі: "Ціль – це моя відпустка: відпочити, змінити середовище, зробити щось кардинально інше від моєї буденності, щоб відновитись і таким чином ще краще виконувати свої обов’язки священника та капелана. Вибираю велосипед, тому що можна відчути і слухати природу; гори – це те, що ти не досвідчиш, якщо будеш їхати автівкою. Для мене це також те, що задовольняє мій інтровертний характер: це час зі собою та із Богом. Це пригода «батька-доньки», оскільки моя донька Ніна супроводжуватиме мене як парамедик в окремому авто, вона буде моїм особистим лікарем. Це допомога людям, це збір коштів на інвалідні візочки, це заохочення людей виходити з комфортної зони і мислити понад. Не знаю, що з цього всього є найважливішим; це є комплекс різних мотивів, які спонукають мене здійснити цю подорож".