Священика Степана Палія з Львівщини, який став відомим на всю Україну через відмову поховати людину, що має борги перед парафією, церковне керівництво визнало винним і вирішило покарати.
«Ми взяли до уваги, що він визнав свою провину. Священик заявив, що готовий понести будь-яке покарання, яке визначить для нього Церква. Зваживши всі «за» і «проти», комісія вирішила, що отець на місяць піде до монастиря на покуту, де він матиме добрі умови для застанови над своїм священничим служінням», — повідомив РІСУ канцлер Стрийської єпархії УКЦ о. Володимир Ждан.
Конфліктна ситуація у селі Серники Перемишлянського району Львівської області, нагадаємо, трапилася на початку цього тижня. У цьому селі кожного місяця люди збирають з хати по 100 гривень на церкву. Одна з родин — Демчуків — заборгувала за два роки. А коли у сім’ї трапилося горе – помер батько, священик о. Степан Палій відмовився його поховати. Як зізналася донька покійного, він відправив парастас, покликав її до іншої кімнати і заявив, що відспіває лише тоді, коли родина сплатить «борг».
Померлого поховав священик з іншого села і про події у Серниках завдяки мас-медіа дізналася уся Україна.
«У четвер ми викликали отця Степана в єпархіальне управління у Стрий. Ми створили спеціальну комісію, аби перевірити факти, викладені у теленовинах, і на місці з’ясувати, що про нього думають парафіяни», — веде мову о. Володимир.
У селі Серники ставлення до священика неоднозначне. У цьому на власні очі переконалась єпархіальна комісія та кореспондент РІСУ. У церкві св. Андрія Первозваного, де править о. Степан, делегація застала жінку, яка там прибирала. Вона назвала себе Марією Назарко.
«Ну що я можу сказати. У нас люди, якщо когось незлюблять, то робитимуть все йому на зло. А ви подивіться, що він за 20 років зробив! Тут все було зруйновано. А він встановив іконостас, помалював храм, покрив бляхою», — каже вона.
Пані Марія дивується, чому здійнявся такий шум навколо священика.
«Громада сама домовилася, що буде збирати гроші на церкву. Вже десь 3 роки платимо з хати по 100 гривень. Але знаєте, як то буває, хтось платить, а хтось ні. Тому й обурюються. Але фіксованих цін на хрестини, шлюб, похорон у нас немає», - пояснює вона.
Цілком погоджується з жінкою ще один парафіянин - Орест Мінчук.
«До церкви нікого йти не заставиш, але на цвинтарі всі будемо, — розмірковує він. – І громада повинна утримувати священика, таке було, є і буде. Він хіба всі гроші бере для себе? Він всім не може вгодити».
Дещо відмінну думку щодо тарифно-церковної політики отця має інша мешканка Серників. Назвати своє ім’я вона не захотіла.
«Так, дійсно, є таке, що ціни на треби встановлюють, — розповідає вона, — Моя мама померла, то треба було платити 350 гривень. В селі скаржаться, що священик багато грошей просить за ритуальні послуги».
Ознайомлений з «ціновою політикою» священика і пан Євген, якого члени комісії перестріли біля сільського кладовища. Чоловік мешкає у Львові, але часто приїжджає у село до своєї мами. За його словами, мама справно сплачує 100 гривень і він особисто не вбачає у цьому нічого поганого – «бо люди мають утримувати священика», каже він.
Пан Євген, щоправда, не в захваті від того, що священнослужитель через гроші відмовився поховати людину.
«За похорон треба дати 400 гривень, за хрестини ще більше. Рік тому він хотів брати навіть по 800 гривень за хрестини. Багато хто дітей везе хрестити до Бібрки, бо там дешевше», — обурюється він.
Знайшлися у селі люди, яким священик теж погрожував відмовою у похороні через «борги». Пані Марія – мати двох дітей сама підійшла до священиків, аби розповісти про місцеві звичаї.
«Я не працюю, в сім’ї немає пенсіонера, тож звідки мені взяти гроші на церкву? – запитує вона, — Як тато жив, давала і 50 гривень. А зараз дитина вчиться, тому вдома не маю ні копійки.
Коли батько помер, я мала такий самий скандал. Отець не хотів ховати. Тепер на казанні заявив, якщо не дам гроші, то не посвятить паски. Я вже думаю йти до мами в інше село, щоби там святити. Бо буде соромно. А де мені взяти гроші?»
За кілька годин перебування у селі члени комісії опитали близько 15 осіб. Більшість з них була на боці священика. Чимало мешканців, які, до слова, теж не схвалювали відмову отця відспівати покійника, тим не менше, не хотіли, аби його від них забрали. Три місцеві жінки на виїзді із села навіть зупинили машину, в якій їхали члени Стрийського єпархіального управління УГКЦ і настійливо просили їм пообіцяти, що ті не будуть суворо карати їхнього священика, а, головне, — не переведуть на іншу парафію.
«Виносячи вирок о. Палію, ми, звісно, врахували побажання парафіян і їхні аргументи. Після відбуття покути він повернеться на парафію. Але разом з тим, церковне керівництво якийсь час уважно спостерігатиме за його діяльністю», — заявив канцлер Стрийської єпархії УКЦ о. Володимир Ждан.
На жаль, отримати коментар о. Степана Палія РІСУ не вдалося. В Єпархіальному управлінні дуже просили журналістів, щоби вони не турбували о. Степана, коли він відбуватиме покуту в монастирі, бо "це для нього має бути час молитви, застанови і тиші".