Українське духовенство балотується на місцевих виборах набагато активніше, аніж раніше, відзначають у Комітеті виборців України. Це свідчить про намагання політиків зіграти на авторитеті церкви серед виборців, вважають експерти. Самі ж священики запевняють, що йдуть до влади виключно для того, щоб відстоювати права церкви та вірян.
Українське духовенство балотується на місцевих виборах набагато активніше, аніж раніше, відзначають у Комітеті виборців України. Це свідчить про намагання політиків зіграти на авторитеті церкви серед виборців, вважають експерти. Самі ж священики запевняють, що йдуть до влади виключно для того, щоб відстоювати права церкви та вірян.
У Тернопільській області до місцевих рад балотуються понад 20 священиків, у Вінницькій області – понад 30. Подібна ситуація спостерігається у більшості регіонів України, повідомляють у Релігійно-інформаційній службі. За її даними, найбільше депутатів дають Українські православні церкви Московського та Київського патріархатів.
До того, ж відзначають експерти, кандидати у рясах незрідка висуваються першими номерами у місцевих списках політичних партій. Найчастіше священики ідуть за списками Партії регіонів та ВО «Свобода». Причому кожне таке висування відбувається за згодою очільників церков – про це говорять представники всіх провідних українських конфесій.
Священик у владі: традиція і… табу
Щодо мети походу священиків у політику позиції конфесій різняться.
«Священики з різних причин ідуть до представницьких органів влади, – говорить голова синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ (МП) протоієрей Георгій Коваленко. – Це вже певна традиція: один із митрополитів був народним депутатом. З іншого боку, це можливість свідчити про церкву і допомагати церковній громаді. Але це тимчасово, з часом священнослужителів у органах влади не буде».
Єпископ-помічник Київської єпархії Української греко-католицької церкви Йосиф Мілян заявив, що його конфесія відстоює абсолютно протилежну позицію. «Ми кажемо категорично: ні! Ми не йдемо до влади. Чому? Бо в такому разі церква не відповідатиме головному своєму завданню, і стане джерелом розбрату», – наголошує він.
Про це каже і професор Київської духовної академії УПЦ Київського патріархату Дмитро Степовик. Однак він уточнює, що священики можуть принести користь у місцевій владі, адже там вони так само захищатимуть інтереси парафіян.
«Ми не повинні аж до другого пришестя втручатися у політику. В Україні є законодавча норма про відділення церкви від держави, – пояснює професор. – Але це не відрубність: там, де місцеві органи влади роблять добрі справи для нашого українського народу, ми можемо брати участь у цьому».
Представники найбільших українських церков наголошують, що очільники конфесій ні в якому разі не дають дозволу священикам балотуватися на міських чи селищних голів, оскільки на їхню думку, ця посада зобов’язує витрачати увесь час на потреби територіальної громади і не дасть змогу виконувати душпастирські обов’язки.
Партії зацікавлені брати до списків духовенство
Те, що сьогодні в Україні священики окремих конфесій вступають до партій й балотуються на виборах, не порушує принципу відділення церкви від держави, заявила тиждень тому заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман.
«Ми не можемо перешкоджати священикам вступати до партій. Іти на вибори. Вони не працюють в Адміністрації Президента, тому ми не можемо їм забороняти. Це справа їхнього сумління», – зауважила Герман.
Похід священиків у владу на цьогорічних виборах став масовим явищем, зазначає Комітет виборців України. Але це крок, вигідний передовсім політикам, які втрачають довіру виборців, говорить заступник голови Комітету виборців Євген Радченко.
«Чим пояснюється зацікавленість політичних партій? Останні соцопитування показують, що церква є безумовним лідером довіри населення, незалежно від конфесії. Політики залучають духовних осіб, щоб підняти свої рейтинги», – зауважує заступник голови КВУ.
Експерт також наголошує, що такі сподівання політиків не виправдаються, якщо священики дбатимуть про інтереси вірян, а не займатимуться політикою, як окремі одіозні духовні особи. За словами Євгена Радченка, похід представників церков у владу вже мав місце на початку 1990-х років, але це не змінило політичної ситуації у державі ні на гірше, ні на краще.
Євген СОЛОНИНА