Брати-лікарі, які безкорисливо працювали на лікарській ниві, Косьма й Дем'ян на весь світ прославилися як цілителі і покровителі медиків. У слов’янських Церквах їх пам'ять вшановують двічі - 14 липня і 14 листопада за новим стилем.
Прийнято вважати, що таким чином згадуються різні Косьма й Дем’ян. Хоча більшість науковців схиляється до думки, що це одні й ті самі святі. Просто в різних «Житіях святих» по-різному описано їхнє земне життя. А Грецька Церква взагалі тричі відзначає їхню пам’ять - 1 листопада, 1 липня, 18 жовтня за старим стилем.
Про життя цих святих відомо дуже мало, бо вони належать до давніх мучеників початку IV ст. - ще за часів імператора Діоклетіана. Існує декілька версій «Житій» Косьми й Дем’яна. Деякі з них говорять про те, що ці святі є вихідцями з Азії, інші – з Арабії, ще інші – з Рима. Найправдоподібніше, що їх рідним містом було місто Кир, що в Малій Азії. Бо один із давніх єпископів Малої Азії Теодор Кирський уперше загадує їх як рідних йому святих, що походили з його єпархії. Кінець їхнього життя також є неоднозначним. За однією з версій, вони загинули як мученики, а за іншою – померли своєю смертю. Тому складно говорити про них із історичної перспективи.
"Літургійне почитання святих Косьми й Дем’яна також є неоднозначним. Їх поминання на проскомидії під час Літургії вказує, що вони важливі святі. Але, наприклад, вечірнє богослужіння передбачає лише шість стихир і не має литії, а це досить скупе літургійне поминання", - наголошує доктор богослов'я, о. Василь Рудейко.
Культ святих безсрібників і чудотворців Косьми і Дем'яна поширився у світі приблизно в VI ст., внаслідок побудови і освячення одночасно в Римі та в Константинополі базилік на їхню честь. Так, Папа Симмах (+514) присвятив цим мученикам ораторій у Санта Марія Маджоре; папа Фелікс ІІ (+530) перебудував під базиліку цих двох святих попередній язичницький храм братів Кастора і Поллукса. У Константинополі імператор Юстиніан Великий (+565) збудував на їхню честь два величні храми, бо був певен, що вилікувався від важкої хвороби за їх заступництвом.
Про їхню діяльність і святість можна говорити дуже багато: вони були лікарями, які зцілювали людей завдяки знанням з медицини і особливій Божій благодаті. За це не брали в людей грошей. Безсрібники Косьма й Дем’ян своє лікування поєднували з проповіддю слова Божого й пояснювали хворим, що зцілюють благодатною силою й вірою в Ісуса Христа. У "Житіях" святих братів згадується про те, що інколи вони навіть вирушали в ліси і поля, де шукали хворих тварин і зціляли їх. Ці святі є образом християнина, який, живучи даром Христового воскресіння, намагається поширити у світі дар Христового зцілення.
Великим є розмаїття іконографічних зображень цих святих - на одних іконах вони зображені з коронами, на інших – з медичними інструментами і навіть з мечами та щитами. Все залежить від трактування іконописцем «Житія» цих святих. "Якщо іконописець керувався «Житієм» Косьми і Дем’яна Азійських, які не вважаються мучениками, тоді їх зображували з медичним приладдям... Якщо йдеться про Косьму і Дем’яна Римських, пам'ять яких відзначається в липні, – цілителів і безсрібників, мучеників, то їх часто зображають як мучеників із тими знаряддями, що ними їх було вбито, або з коронами як вінцями мучеництва. У Західній Церкві популярним було зображення їх розп’ятими, бо, за деякими версіями їх «Житія», їх розіп’яли і стріляли по них із луків", - пояснює о. Василь Рудейко.
Життя і діяльність Косьми і Дем'яна наводить на роздуми над багатьма питаннями, важливим серед яких є питання покликання лікарів. Образ «безгрішного» лікаря, за словами о. Василя Рудейка, став популярним у IV – V ст. Наприклад, у «Житії» святого Антонія, який вважається засновником монашества, описаний такий момент, коли він звертається до Господа з проханням вказати на когось, хто б у духовному плані був досконалішим від нього. Господь показав йому образ олександрійського лікаря, який мав сім’ю. Він славився тим, що з бідних не брав грошей. Бог зауважив, що така безкорисливість набагато вища від подвигів святого Антонія, оскільки останній робить подвиг із певною користю, щоб стати духовно багатшим. Натомість, той лікар міг би заробити, але нехтує цим, даруючи свій дар ще й іншим.