Святий Архангел Михаїл в українському іконописі

Чимало діянь архангела знаходимо у Святому Письмі, зокрема, у книзі Об’явлення говориться про бунт ангелів на небі та перемогу над Люцифером, де Михаїл став на чолі усіх ангельських сил, тому й величають його воєначальником Божого війська – архистратигом. Ім’я Михаїл перекладається з давньоєврейської «Хто, як Бог?» – саме з таким кличем виступив архистратиг до бунтівних ангелів в оборону Єдиного Бога, обстоюючи Його божественне верховенство.

Про почитання ангелів ще з ранніх часів християнства свідчить встановлення у IV ст. празника «Собору св. архистратига Михаїла», а також зведення цісарем Костянтином Великим храму на честь Михаїла у передмісті Царгорода. Культ цього небесного заступника набув поширення також на наших теренах, адже у Київській Русі він вважався покровителем князів і патроном міста Києва, тому онук Ярослава Мудрого збудував Михайлівський Золотоверхий собор. На честь архангела Михаїла було названа велика кількість церков по всій Україні, а також присвячено два празники: 19 вересня – «Спогад про чудо в Хонах» та 21 листопада – «Собор св. Архистратига Михаїла й інших безплотних сил».

Образ архангела Михаїла знайшов широке застосування у сакральному мистецтві, зокрема, іконописі, як невід’ємному атрибуті християнського віровчення. Про його популярність свідчить велика кількість збережених іконописних творів, адже, будучи в найближчому служінні до Пресвятої Трійці, він залишався вірним заступником усіх віруючих. Архангел постає у найрізноманітніших іконографічних варіантах: найчастіше в образі Божого посланця чи безстрашного воїна зі сценами його діянь; консолідує довкола себе усі небесні сили; присутній на зображенні Страшного Суду, біля зображення Богородиці з Дитям та Спаса Нерукотворного разом з архангелом Гавриїлом, на дияконських вратах та у парі з іншими святими, а також є обов’язковою складовою чину Моління в українських іконостасах та ін.

Згідно з візантійським каноном, архангела Михаїла зображали з мірилом та зерцалом (прозора сфера в руках ангела, символ передбачення, що наданий архангелу Богом) у руках, або ж у військових обладунках зі списом чи мечем, тому що й після перемоги у битві з сатаною архистратиг не перестає боротися за славу Бога і за справу спасіння людського роду. У символічний спосіб представляли переможеного ним диявола, що звився немов вісімкою під його стопами. Наглядно це спостерігаємо в іконі з Ільника першої половини XVI ст. Починаючи з XVII ст. під впливом західноєвропейського мистецтва визрівають нові іконографічні варіанти, а тому ще одним атрибутом у руках архангела стають терези, адже на Страшному Суді він зважуватиме добрі і злі вчинки людей. На одній шальці терезів зображений демон, а в іншій – постать, що молиться. Таким прикладом служить ікона архангела Михаїла на дияконських вратах знаменитого Жовківського іконостаса 1697-1699 рр. авторства Івана Рутковича. Ще одним іконографічним нововведенням, що прийшло на українські терени з XVII ст., є апокаліптичний образ св. Михаїла, який скаче верхи на червоному вогняному коні із книгою та хрестом у руках, а в його підніжку – поборений диявол. Проте такий варіант не зазнав поширення у галицькому іконописі.

Найбільшої популярності у давньоукраїнському мистецтві набула іконографія архангела зі сценами його діянь. Одним із найраніших уцілілих зразків цієї тематики є ікона другої половини XIV ст. «Архангел Михаїл з діяннями» із церкви св. Миколая у Сторонній, що виступає храмовою іконою. Зображення являє собою варіант святого в оточенні клейм, і є першою відомою іконою з клеймами в українському іконописі. Образ архангела представлено глибоко символічним, що було властиво архаїчним зразкам візантійського типу. Архангел зображений у статичній поставі на повен зріст у образі Божого Вістуна з мірилом у правій руці та блідо-рожевою сферою з ініціалами «ХС» – у лівій. Його лик наповнений особливою одухотвореністю та лагідністю, що прочитується у самозаглибленому спокійному погляді та стиснутих устах. Він випромінює рішучість і внутрішню силу, на це вказує й широка могутня шия. Обличчя обрамлене кучерявим акуратно вкладеним волоссям, що спадає на плечі. На його святість указує золочений німб, позначений контуром та прикрашений чотирипелюстковими розетками. Архангел зодягнутий на візантійську манеру – у коротку синьо-зелену туніку з оздобами по краях та довгий хітон оливково-зеленого кольору. Привертає увагу яскравий кіноварний плащ, що символізує його приналежність до божественної сфери. Гіматій, закріплений вузлом на правому плечі, спадає широкою площиною по тілу, драпіруючись у м’які складки. Замикають композицію у чотирикутник великі крила брунатного кольору – символу покори Божій волі. Середник із постаттю архангела оточений з трьох боків клеймами, які, на відміну від центральної композиції, несуть більш розповідний характер та позначені певним динамізмом. У них ми дізнаємося про діяння Божого Вістуна. Клейма читаються зліва направо: 1. «Сотворення архангела Михаїла»; 2. «Вигнання Адама і Єви з Раю»; 3. «Архангел з трьома юнаками у вогненній печі»; 4. «Архангел бореться з Яковом»; 5. «Жертвоприношення Авраама»; 6. «Чудо в Хонах»; 7. «Архангел Михаїл приносить з Авакумом їжу Даниїлові у рові левиному»; 8. «Потоплення війська фараона»; 9. «Мойсей веде юдеїв по сухому в землю ханаанську»; 10. «Явління архангела Михаїла Ісусові Навину перед Єрихоном». На інших іконах Михаїла з клеймами могли чергуватися різні сцени його діяння, які, вочевидь, не були строго регламентовані каноном, а залишалися на вибір іконописцеві чи місцевій церковній владі. Як-от, наприклад, на іконі з Долини 1560-х років, яка вийшла з майстерні Дмитрія, читаємо такі клейма: 1. «Вигнання Адама і Єви з Раю»; 2.«Явлення архангела Ісусові Навину»; 3. «Явлення пророку Варлааму»; 4. «Чудо в Хонах»; 5. «Явлення Мойсею біля гори Сінайської»; 6. «Боротьба з Яковом»; 7. «Явлення трьом отрокам у печі вогненній»; 8. «Загибель Содоми і Гомори».

Одним із показових прикладів зображення Архангел Михаїла у чині Моління є ікона із Дальови кінця XIV ст. Тут архангел зображений у молільній поставі, що проявляється у три чверті повороту тіла та простягнутими руками до центральної постаті чину Моління – Христа-Судді. Присутність архангела Михаїла та Гавриїла у якнайближчій співдії з Христом була обов’язковою складовою у цьому регістрі. Згідно з богословською ідеєю твору, Михаїл разом із різними чинами святих просить Спасителя помилувати людський рід на Страшному Суді. Його образ має спільні іконографічні елементи з попереднім зображенням зі Сторонної з огляду на те, що він також представлений в образі Господнього Вістуна з мірилом і зерцалом у руках. Проте в цьому випадку відрізняється його постава з благально нахиленою головою та злегка пригнутими колінами – як вияв страху і пошани до Божества. Ангельський лик немов пройнятий легкою задумою, наповнений божественним світлом і лагідністю. Голову обрамлюють м’яко вималювані кучері, зібрані у високу зачіску і перев’язані тоненькою стрічкою – «слухами», що підносяться на потилиці вітром угору і спадають кінцями вниз. Він зодягнений у закинутий поверх кіноварний плащ із трьома стяжками на грудях. Судячи з розміру ікони, її було створено для великої передвівтарної перегороди, яку згодом пристосовано до маленького храму, про що свідчить обрізаний нижній край іконного щита. Ще однією вцілілою пам’яткою, що творить пару до Михаїла, є зображення архангела Гавриїла. Обидві ікони добре знані в літературі і належать до високих мистецьких здобутків українського середньовічного малярства.

Рідкісною в українському іконописі є тема «Собор архангела Михаїла», а для XIV-XVI ст. – унікальною. Інколи цей сюжет зустрічається на іконах архангела серед сцен його діянь. Ідейний зміст іконографії – консолідація архангелом Михаїлом небесних сил довкола Христа як Єдиного Бога. Цей іконографічний варіант виник у Візантії з нагоди перемоги над іконоборством та відновлення традиції поклоніння іконам на XVII Вселенському Соборі. Одним із таких зразків є пам’ятка з Долини кінця XVI- початку XVII ст. Ікона належить до стилістичної групи, окресленої в літературі як «коло майстра іконостаса з Михайлівської церкви в Долині». На іконі зображено гурт ангелів, де традиційно по центру стоїть Михаїл, а перед ним – два архангели з мірилами в руках, ймовірно, Гавриїл та Рафаїл, котрі підтримують сферу із поясним зображенням Ісуса Христа. Христос тримає розгорнутий сувій з текстом і символізує собою тріумф православ’я. Ще один догматичний зміст композиції – це ідея Боговоплочення як перемоги над смертю. Автор цієї ікони вирізняється добрим декоративним смаком, чуттям кольору та індивідуальною творчою стилістикою. Він обмежується лише блакитно-зеленими та цеглисто-червоними тонами. Усім постатям змодельовує лики одинаково – з виразними карими очима, прямими носами та звуженою нижньою губою. Майстер сміливо орнаментує ангелам одяг та різнокольорові крила. Це є свідченням того, що українські іконописці були не лише тонкими богословами у трактуванні іконографії, але й непересічними творчими особистостями у мистецькому підході.

На окрему увагу заслуговує ікона «Чудо в Хонах» середини XVIII ст. із Волині. Цей сюжет рідко виступає в окремій іконі, але є популярним серед діянь архангела у клеймах. За своїми матеріальними характеристиками ікона вказує на те, що вона була храмовою і займала місце у намісному ряді іконостаса. Пам’ятка вийшла з майстерні волинського майстра, автора інших відомих на сьогодні робіт, для якого було характерно зображати постатей із миловидими усміхненими ликами, рожевими вустами і легким рум’янцем на щоках, а тому його твори легко пізнаються на тлі інших пам’яток. В основу іконографії «Чудо в Хонах» покладено історію про одне з найбільш популярних чудес архангела, що трапилася у селі Хони поблизу малоазійського міста Ієриполя, де була церква на честь Михаїла. Язичники хотіли знищити святиню, а тому прокопали рів, щоб спрямувати на неї воду з ріки. Паламар церкви Архип молився про допомогу до св. Михаїла, який ударом посоха спрямував потік під скелі і в результаті церква була врятована. На іконі зображено всі головні моменти цієї історії. Бачимо, що головним персонажем тут виступає Михаїл, а тому його зображено у збільшених пропорціях відносно композиції. Одягнений у військові обладунки, він стоїть на хмаринці з жезлом у руках і вдаряє ним у річку. З правого боку – невелика постать паламаря з молитовно складеними руками і пейзаж з церквою, де майстер, імовірно, зобразив тогочасні церковні будівлі.

Іконографія св. архистратига Михаїла є надзвичайно цікавою та різноманітною. Цей небесний заступник є одним із найчастіше зображуваних святих на українських іконах, про що свідчить велика кількість збережених пам’яток. Споглядаючи ці найдавніші ікони, маємо можливість більше дізнатися про діяння та роль архистратига в житті нашої Церкви, а також досвідчити глибоку духовність нашої сакральної культури.