Перед Великоднем прикрашають домівку по-особливому. Як дідух, солом’яний павук і витинанки-зірочки на вікнах перед Різдвом, так і великодній голуб із писанки, зелений горбочок і кольорові витинанки створюють неповторний святковий настрій, атмосферу тяглості рідних традицій. Зараз ці прикраси можливо не такі відомі, але точно не забуті.
Колись бабуся навчила мене, що до Великодня треба мати на святковому столі посудину з землею і паростками вівса, по краю якої викласти крашанки. Цей звичай описав у своєму етнографічному нарисі «Звичаї нашого народу» Олекса Воропай. Утім він вважав, що він поширений лише в одній місцевості. «У південних степах України, на Херсонщині, існує цікавий звичай ставити на великодній стіл, поміж напитками та наїдками, тарілку, на якій могилкою насипана земля з зеленою травичкою, що росте з неї. Для цього здебільшого сіють овес – за два тижні перед святами. Зелень повинна вирости так, щоб у ній могло сховатися яйце, отже досягти 7-8 см., — пише Олекса Воропай. – Навколо цієї «могилки», поміж зеленню кладуть стільки червоних крашанок, скільки в цій хаті померло рідні. Отже це ніби символічна могила. Вона стоїть на столі поруч з паскою цілий тиждень, аж до Хоминого понеділка, коли, як кажуть селяни, "наш Великдень одходить"».
Ці паростки символізують воскресіння (зерно перед тим як прорости — вмирає), а крашанки-писанки — наших предків, які відійшли у засвіти.
Проте цей звичай був не лише на Херсонщині. Моя бабуся дотримувалася його в містечку на межі Київщини і Чернігівщини. А, судячи з відповідей на питання, поставлене мною на Фейсбуку, свого часу так робили по всій Україні – від Лемківщини до Слобожанщини. За словами Наталі Свиридюк, її бабуся в Полтаві садила перед Великоднем пшеницю, і для цього мала спеціальну старовинну тарілку. Посудини з пророслим житом, подекуди з пшеницею, перед Великоднем ставили і по церквах, біля плащаниці. «Колись вперше таке побачив у церкві міста Житомира, в 1990-х, я тоді був там пономарем, — каже народний майстер Олексій Пшеничнюк. – Навколо ікони воскресіння, в спеціальній рамі, був висіяний овес і лежали крашанки. Священник тієї церкви постійно робив таке на Великдень».
Здавна українці до свята Великодня прикрашають житло новими настінними розписами або витинанками. Такі картинки вирізали ножицями з кольорового паперу, або ж із білого, який розмальовували фарбами. У традиційній українській хаті їх кріпили на піч або у проміжках між вікнами. Сьогодні ми можемо приклеїти витинанки на картон (або навіть вставити в рамку) і так прикрасити ними свої домівки.
Для того, щоб виготовити витинанку, слід запастися кольоровим папером, картоном, ножицями і клеєм. Аркуш кольорового паперу згинаємо навпіл, білим боком догори. Бажаний візерунок в перших творах можна накреслити олівцем. Надалі бажано відразу витинати ножицями, з уяви.
Віссю зображення є лінія згину. Її не можна перерізати. Витинається лише половинка зображення. Потім розгортаємо і приклеюємо до аркушу картону.
Опісля це основне зображення можна прикрасити деталями – листям, квітами, птахами, оленями. Всі деталі витинаються також зі складеного вдвоє чи вчетверо та більше аркуша кольорового паперу, і прикріплюються до картинки симетрично.
Нині розповсюдженою є авторська витинанка, яку митці вирізають ножиком. Вона не завжди симетрична, має багато складних ажурних деталей. Мати авторську українську витинанку від відомого митця в своїй оселі — це навіть модно!
Чи ви коли-небудь робили великоднього голуба? Таку прикрасу виготовляють із писанки, тіста (або воску) і кольорового паперу. Три аркуші кольорового паперу складають смужками у вигляді „віяла”. Потім згинають кожну зі складених «віял» удвоє і внутрішню частину склеюють. Виходить щось, схоже на гофроване чверть-коло – це крила і хвіст голуба. Тоді замішують трошки крутого прісного тіста (борошно і вода) і приклеюють ним крила до боків писанки, а хвіст, відповідно, до її гузка. З тіста виліплюють також шию з голівкою і кріплять до носка писанки. До готового голуба прилаштовують нитку і підвішують його до стелі біля образів.
##DONATE_TEXT_BLOCK##