15 липня – свято Ризопокладання у Влахерні та пам'ять про перше Оскольдове Хрещення Русі
15 липня – свято Ризопокладання у Влахерні та пам'ять про перше Оскольдове Хрещення Русі
Ведучи мову про початок християнізації Русі, неможливо не зупинитися більш детально на Чуді з Чесною Ризою пресвятої Богородиці у Влахерні під час облоги Константинополя у 860 році русичами на чолі з князем Оскольдом. Подробиці цієї чудесної події детально описані у багатьох візантійських джерелах, а також у болгарському рукописі Хронографу Георгія Амартола, у Несторовій «Повісті минулих літ», Никонівському літописі та багатьох інших джерелах.
Зокрема, “Повість минулих літ” так оповідає про похід Київського князя Оскольда на Царград та Чудо з Ризою Богородиці:
«Иде Асколдъ и Диръ на Греки и прииде въ 14 лето Михаила царя. Царю же отщедъшю на Агаряны, и дошедшю ему яко Черное реки, весть епархъ посла ему, яко Русь идетъ на Царьградъ. И воротися царь. Си же внутрь Суда вшедъше, много оубииство християномъ створиша, и въ двою сту кораблии Царьградъ оступиша. Царь же одва въ городъ вниде, и съ патриарьхомъ Фотиемъ къ сущии церкви святии въ Лахернех Богородици всю нощь молитву створиша, тако же божественную ризу святыя Богородици съ песнеми изънесше въ реку омочиша, тишине сущи. И морю оукротившюся, абье буря с ветромъ въста, и волнамъ великимъ всътавшимъ засобь, и безбожныхъ Руси корабля смяте, и къ берегу приверже, и изби я, яко малу ихъ отъ таковыя беды избыти, и въ свояси възъвратишася» 62.
Так само і в Никонівському літописному зводі, що доніс до нас уривки київського літописання ІХ – Х століть, віднаходимо цінні свідчення про ці події:
«Иде Осколдъ и Диръ на Греки. Царемъ же Михаилу и Василию отшедшимъ на Агаряны воевати, и дошедшимъ имъ Черныя реки, посла къ нимъ епархъ, глаголя, яко Русь идетъ на Царьградъ въ двоюсту и множае кораблей. Они же възвратишася, и едва внидоша въ градъ и съ патриархомъ Фотиемъ приходяще къ церкви святей Богородици Влахерну, и изнесше ризу пречистые Богородици съ плачем и съ слезами многими и край ея въ море омочивше. Бе бо тогда море тихо велми, и егда омочиша ризу, и абие възста буря зелна, и разби множество кораблей, и потопи безбожную Русь» 63.
Описуючи цю подію на основі візантійських та руських літописів, протоієрей Лев Лебедєв зазначає: «860 року набіг Русі був для Візантії цілковитою несподіванкою /…/ Місто [Константинополь] не бачило можливості захищатися людськими засобами і всю надію поклало на Божу поміч і заступництво Богоматері. Самовидець подій і перший, хто описав їх, Патріарх Фотій, незадовго до цього возведений на первосвятительський престол, разом із імператором після усердної молитви взяли Ризу Богородиці (покров, омофор) з Влахернської церкви, обнесли вздовж міських стін і омочили край її у водах затоки Золотий Ріг. Після цього, 25 червня, русичі раптово зняли осаду і, за виразом Патріарха Фотія, „так само несподівано пішли, як і прийшли“. За деякими джерелами, це відбулося внаслідок бурі, що, раптово здійнявшися, розбила чимало руських кораблів... Тоді ж було встановлено церковне святкування „Покладення Ризи Богоматері у Влахерні“, що відбувається донині 2 липня ст. ст.
Невдовзі після набіга на Царгород поміж Руссю і Византією розпочались „якісь переговори“. Їх мету відображено в одному з грецьких хронографів, де сказано, що „через певний час (після набіга. – о. Л. Л.) від русів у царственне місто прийшло посольство, що просило зробити їх учасниками Божественного Хрещення, що й було виконано“. Отже, дивна сила, що змусила русичів несподівано піти геть, була ними чуйно й точно сприйнята як сила Бога християнського і викликала глибоке прагнення долучитися до Нього»64,- підсумовує отець Лев.
Так свято Покладення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні стало святом просвітлення язичницької Русі благодаттю Христовою і за правом вважається днем заснування Руської Церкви. Саме тому свято Ризопокладення здавна особливо вшановується на Русі65. Як наголошує з цього приводу професор Московської духовної академії архімандрит Макарій (Веретєнніков), «У витоків християнізації Русі в політичному відношенні стоїть військовий похід на Константинополь Оскольда і Діра, а в літургійному - свято Положення Ризи Богоматері у Влахернскому храмі. Цей храм мав особливу місію в історії православної Русі»66.
Дослідження історії виникнення свята Ризопокладання були здійснені іще святителем Філаретом (Гумілевським), архієпископом Чернігівським67, а згодом продовжені відомим дореволюційним візантистом Хрисанфом Лопаревим у праці «Старе свідоцтво о Положенії Ризи Богородиці у Влахернах в новому тлумаченні стосовно нашествія Русів на Візантію в 860 році»68.
Розвиваючи думку архієп. Філарета (Гумілевськго), Х.М. Лопарев наголошує, що для Русі «свято це особливо дороге», оскільки встановлення його «пов’язане було з походом Оскольда на Візантію»69.
В наш час до історії становлення свята Ризопокладання зверталось чимало як світських, так і церковних дослідників. Архієпископ Митрофан Білоцерківський так пише про виникнення цього свята: «Положення чесної ризи Божої Матері у Влахерні відбулося у 458 році. Проте встановлення цього свята пов'язане тісним чином з історією нашої Руської Церкви. Історія встановлення свята відноситься вже до IX століття. Як оповідають нам історики і літописці, в 860 році руське військо, велика кількість кораблів під проводом князя Оскольда попрямувала у бік Константинополя для того, щоб обкласти це місто і узяти його приступом. Проте віруючі мешканці міста молилися Божій Матері, і з особливою силою молився Пресвятій Діві Марії патріарх Фотій. Здавалося б, вже не було ніякого порятунку від ворожих судів, що насттупали. І тоді патріарх повелів духовенству, вірруючим здійснити хресний хід навколо міських стін і погрузити ризу Божої Матері у води Босфору, що і було здійснено. І ось в цей-то момент Божа Мати і явила Своє диво. Руські воїни досить мирно обійшли Константинополь. Звичайно, узяли данину з цього міста, підписали відповідну угоду з імператором, і в числі інших в цій угоді був один пункт: про Хрещення Руської землі. З багатими дарами воїни повернулися назад до Києва. Князь Оскольд прийняв Святе Хрещення, багато хто з його знаті також прийшов до Церкви Христової… І ось саме в пам'ять цієї події - позбавлення Константинополя від нашестя русів - і було, з благословення святого патріарха Фотія, встановлено свято на честь Положення ризи Божої Матері у Влахерні. Таким чином, сьогоднішнє свято, дорогі брати і сестри, є як би канонічним днем заснування буття нашої святої Руської Церкви. І ми сьогодні урочисто, здійснюючи пам'ять цієї історичної події, прославляємо Діву Марію, Божу Мати, Яка Своїм омофором, чудесами, що здійснюються через цю святиню, призвала наших предків, наш народ до віри Христової»70.
І ще довгий час після чудесного навернення до християнства князя Оскольда й русичів зберігався духовний зв’язок Влахернської обітелі з Руссю. Так, згідно з Києво-Печерським патериком, щойно 1073 року преподобні Антоній та Феодосій запланували будувати у Києві церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці, до них раптом прибули з Царгороду четверо майстерних будівничих. Їх було послано з Влахерна Величною Царицею, Самою Владичицею Небесною, та двома невідомими старцями, якими, на великий подив чотирьох будівничих, виявились самі Антоній і Феодосій. Києво-Печерський патерик слова цих зодчих передає так: «И видехомъ Царицю и множество вои о Ней, поклонихомся Ей, и Та рече к намъ: "хощу церковь възградити Себе въ Руси, въ Кiеве, велю же вамъ..."»71. Згідно описання, Богоматір дала будівничим "намісну" ікону – Свій образ, що отримав назву Влахернської Богоматері. Тому окрім зображення майбутнього храму, баченого ними на хмарах, зодчі принесли з Царгороду ікону Пресвятої Богородиці, вручену їм у Влахерні Небесною Царицею для поставлення у новому храмі в Києві, як запоруку вічного Її Покрова.
Так Пресвята Владичиця вдруге з Влахерна розпростерла Свій благодатний Покров над Святою Київською Руссю. В пам’ять про ці чудесні події на честь Ризопокладення було зведено на Русі величні храми. Найдавніший з них – на честь Покладення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні при Київському Кловському (Стефанчому) монастирі, заснованому біля 1078 р. преп. Стефаном (+ 1094), третім ігуменом києво-печерським та наступником преп. Феодосія Печерського. Утім, оскільки храм при Кловському монастирі було побудовано за зразком Десятинної церкви Пресвятої Богородиці, то існує припущення, що й Десятинну церкву, найдавніший кафедральный храм Русі, було присвячено Покладенню Ризи у Влахерні.
Загальновідомими є також церква Ризопокладення у Влахерні XII ст. на Золотих воротах у Володимирі, Ризоположенський монастир та собор тієї ж назви поч. XIII ст. у Суздалі, митрополича церква Ризопокладення у Влахерні, побудована святителем Іоною у московському Кремлі 1450 р. та інші. З будівництвом останнього храму пов’язане чудо спасіння Москви від набігу татарського хана Мазовши 1451 р. Після запровадження на Русі патріаршества саме кремлівська Ризоположенська церква стала домовим храмом руських патріархів і вважається однією з видатних святинь.
Як зазначає академік Дмитро Ліхачев, «Влахернський монастир, де зберігалися Ризи Богоматері, відіграв цілком особливу роль у руській религійній свідомості /…/ У "Повісті минулих літ" ідеться про поразку під Константинополем русських дружин під проводом Оскольда /…/ Саме ця подія сприяла особливому шануванню русичами Богоматері, її Успіння та Риз. Богомати стала покровительницею руського воїнства, а свято Покрова, присвячене Ризам Богоматері, – святом, що до XIX ст. святкувалося лише на Русі. Ані у Болгарії, ані у Сербії, ані у Молдавії та Валахії до звільнення росіянами Балкан від османського ярма це свято взагалі не було відоме.
Чому ж подія, пов’язана із поразкою Русі, стала знаком її Божественного покровительства, а Влахернський монастир - одним з найбільш шанованих руськими паломниками? Тут слід взяти до уваги й середньовічну ідеологію, і психологію. Кара Божа, з погляду людини того часу, – це знак особливого піклування Бога про караного. Покарані були руські язичники, перемога ж над ними греків-християн була перемогою правовірних над невірними. Религійні розрізнення були для середньовічної свідомості важливішими від розрізнень національних. Все це дозволяє осягнути особливе "військове", "захисне" значення Покрова, Успіння й самого Влахернського монастиря для Русі»72.
Із дореволюційної періодики відомо, що в минулому щорічно 2/15 липня на свято Положенія Ризи Божої Матері у Влахерні здійснювались хресні ходи до Оскольдової могили, де духовенством при багаточисельному зібранні народу служились панахиди «за упокій первого руського християнського князя Оскольда, нареченого у хрещенні Миколаєм»73. Ця традиція була закріплена в 1866 р. з благословення голови Навчального комітету при Святійшому Синоді, Митрополита Арсенія (Москвіна, 1795-1876) Київського і Галицького, який у своїй резолюції на пропозиції настоятеля Микильського Пустинського монастиря, ректора Київської духовної семінарії архімандрита Феоктиста з приводу необхідності вшанувати пам’ять князя-мученика Оскольда-Миколая писав: «хресній ході справді пристойніше за все бути 2 липня, про що і заготувати негайно подання до Святійшого Синоду»74. З тих пір у цей день було прийнято молитовно відзначати не лише свято Ризоположення, але й початок християнізації Русі.
Подібних свідчень про вшанування у день свята Ризоположення пам’яті князя Оскольда та першого Хрещення Русі в дореволюційній періодиці можна знайти чимало75. Як повідомляється у виданому в 1890 р. в Санкт-Петербурзі «Енциклопедичному словнику» Брокгауза і Ефрона: «З часів, коли у 1866 р. виповнилося тисячоліття хрещення Оскольда, до його могили щорічно здійснюється 2 липня (ст. ст. – Авт.) хресна хода з розташованого поблизу Микільського чоловічого монастиря, у віданні якого і перебуває Оскольдова могила»76.
«Після богоборчої революції 1917 р. традиція церковного вшанування нашого першого київського православного князя і першого православного мученика Оскольда-Миколая, як і багато інших благочестивих православних традицій, у нашому народі були втрачені»77. Проте в наш час, з падінням богоборництва і гонінь на Православ’я, поступово відроджується те, що було втрачене в епоху атеїзму і репресій. Так, 15 липня 2010 р. на свято Ризопокладання з нагоди 1150-річчя початку християнізації Русі Синодальним видавничим відділом Української Православної Церкви та «Товариством пам’яті князя Оскольда» було презентовано видану видавництвом «Дух і Літера» книгу «Князь Оскольд і християнізація Русі»78. В православних храмах Києва з нагоди свята та 1150-річного ювілею були відслужені подячні молебні Пресвятій Богородиці. Також з нагоди 1150-річчя першого Оскольдового Хрещення Русі у галереї «Соборна» (м.Київ, УПЦ) за підтримки «Товариства пам’яті князя Оскольда» було проведено святковий концерт православної музики за участі російських і українських виконавців79.
Але найголовнішими подіями 2010 р. було проведення низки авторитетних міжнародних наукових форумів, присвячених 1150-річчю першого Оскольдового Хрещення Русі. Зокрема, у м. Санкт-Петербург (Росія) за підтримки ЮНЕСКО було проведено Міжнародну наукову конференцію «Початки руського світу», присвячену 1150-річчю походу князя Оскольда Київського на Константинополь. У конференції взяли участь вчені з Росії, України, Греції, Білорусії, Франції та Швеції. Вів засідання директор Інституту російської історії РАН проф. А.М. Сахаров, який запропонував запровадити на державному рівні свято «День Стародавньої Русі», приурочене до 1150-річчя походу русів на Константинополь у 860 р.80 Відповідне звернення від імені учасників конференції було направлене на ім’я президентів Росії, України та Білорусії. Аналогічно у Чернігові (Україна), на базі Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка було проведено Міжнародну наукову конференцію «Християнізаційні впливи на Русі за часів князя Оскольда: 1150 років»81. У конференції взяли участь науковці з Росії та України, зокрема директор Інституту археології України НАН України акад. П.П. Толочко, директор Інституту російської історії РАН проф. А.М. Сахаров та інші.
Учасники конференції, заслухавши та обговоривши доповіді колег з України та Росії, дійшли висновку, що початок східнослов’янської державності необхідно виводити від першого дипломатичного визнання її на міжнародному рівні. Як наголошується у підсумковій Резолюції конференції, «Така подія в історії Києворуської держави мала місце 1150 років тому, коли у червні 860 р., після тижневої облоги столиці Візантійської імперії – Константинополя флотом русів на чолі з князем Оскольдом Київським, було укладено мирний договір. Цей договір уперше пов’язав Русь і Візантію узами міждержавних відносин, а також спричинив до започаткування дипломатичних, торгівельних та міжкультурних зносин на шляху «із варяг у греки», хрещення київського князя Оскольда та початкового поширення християнства на Русі.
Усе це засвідчує, – відзначається у Резолюції, – що Київська Русь задовго до появи на Півночі династії Рюрика сформувалась як повноцінна самостійна держава. З часів князя Оскольда почався поступовий процес не лише поширення християнських світогляду, цінностей та культури, але й долучення Київської Русі до візантійсько-християнської цивілізації.
Не випадково від походу князя Оскольда на Царгород давньоруський літописець виводить початок Київської Русі і її державності. «Повість минулих літ» відзначає, що саме з цього часу “начася прозивати Руська земля”. І саме з цієї події давньоруські літописці вели хронографічний відлік у своїх літописах: «Отсель начнем і числа положим». Це свідоцтво вітчизняного літопису є вагомим підтвердженням історичної та політичної важливості походу 860 р. і досягнутих дипломатичних домовленостей для міжнародного утвердження первісної Київської Русі як повноправної незалежної держави та початку її поступової християнізації», - йдеться у Резолюції Міжнародної наукової конференції82.
Окрім наукових конференцій у Санкт-Петербурзі та Чернігові, у 2010 р. було проведено наукові читання з нагоди 1150-річчя Оскольдового Хрещення Русі в Ужгородській Українській богословській академії ім. свв.. Кирила і Мефодія Української Православної Церкви. За результатами наукового і богословського обговорення означеного питання Вченою радою УУБА було прийнято рішення звернутись до Священного Синоду УПЦ з ініціативою про відзначення у 2012 р. 1150-річчя заснування першої Київської Митрополії за часів князя Оскольда та звернутись до Комісі з питань канонізації УПЦ про канонізацію князя Оскольда-Миколая як першого київського князя-християнина і мученика за віру, з часу мученицької загибелі якого від рук язичників у 2012 р. сповнюється 1130 років.
28 червня 2011 р. під головуванням Митрополита Київського і всієї України Володимира, у Синодальному залі Київської Митрополії відбулося робоче засідання Священного Синоду Української Православної Церкви. Як записано у Журналі засідання № 49, на Синоді було заслухано «інформацію Його Блаженства, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України про відзначення у наступному 2012-му році 1150-річчя заснування Київської Митрополії». За результатами обговорення, рішенням Синоду УПЦ було ухвалено:
1. Благословити проведення у 2012 р. в м.Києві урочистих заходів з нагоди відзначення 1150-річчя заснування Київської Митрополії;
2. Для організації урочистих заходів створити Синодальну Комісію у складі 13 осіб.
Таким чином, у 2012 р. вперше за останні 80 років у Києві відбудуться загальноцерковні урочистості з нагоди Оскольдового Хрещення Русі та заснування Київської Митрополії. Оскільки до революції традиційно Церквою прийнято було цю подію відзначати 15 липня на свято Покладання Ризи Божої Матері у Влахерні, то і в 2012 р. було б логічно вказані святкування провести саме у цей день. Це відповідало б усталеній церковній традиції, що має вже досить давнє коріння.
Використані джерела та література:
62 Повесть временных лет. – Л., 1926. – Т. 1. – С. 21.
63 Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью // ПСРЛ. – 1862. – Т. 9. – С. 9.
64 Прот. Лев Лебедев. Вказ. праця. – С. 165-166
65 Архиеп. Митрофан Белоцерковский. Вказ. праця.; Лопарев Х. М. Старое свидетельство о положении ризы Богородицы во Влахернах в новом истолковании применительно к нашествию русских на Византию в 860 г. // Византийский временник. — 1895. — Т. 2. – С. 581-620
66 Архим. Макарий (Веретенников). Вказ. праця.
67 Архиепископ Филарет (Гумилевский). Исторический обзор песнопевцев и песнопения Греческой Церкви. – Чернигов, 1864. – С. 343-348.
68 Лопарев Х.М. Там само.
69 Лопарев Х.М. Там само.
70 Архиеп. Митрофан Белоцерковский. Там само.
71 Києво-Печерський Патерик / Репринт. вид. 1931 р . — К., 1991. — С. 6.
72 Лихачев Д. С. Успенский собор Московского кремля : Материалы и исследования. – М., 1985. – С. 18-19
73 Киевлянин. — 1866. — 12 мая; Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – СПб., 1890. – Т. II. – С. 296; Захарченко М. М. Киев теперь и прежде. – К., 1888. – С. 152; Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности. – К.; СПб, 1900 г. – С. 162-163; Епископ Евлогий (Пацан). Начало христианизации Руси при князьях Оскольде и Дире // Труды Киевской Духовной Академии. - 2008. — № 9. – С. 253; Шумило С.В. Там само. – С. 89-97
74 Шумило С.В. Там само. – С. 92-95
75 Захарченко М.М. Киев теперь и прежде. – К., 1888. – С. 152; С.Ф.Т. Историческое описание Киевского Пустынны-Никольского монастыря. – К., 1902 г. – С. 17-19; Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности. – К.- СПб, 1900 г. – С. 162-163; Шумило С.В. Там само. – С. 96-97.
76 Энциклопедический словарь. Издатели Брокгауз и Ефрон. – СПб., 1890. – Т. II. – С. 296.
77 Обращение Православных Братств Украины по случаю 1150-летия Оскольдова Крещения Руси // Русский Вестник. — 2010. — № 7 (791). – С. 14.
78 Предтеча крещения Киевской Руси // Церковная православная газета. – 2010, август. - № 15-16 (265-266). – С. 20-21; Павленко С. Князь Оскольд несправедливо забыт // Голос Украины, №168 (4918). - 2010, 10 сентября; 1150 лет христианизации Руси: в Киеве возрождают память о князе Аскольде // Русская линия. сетевой журнал. URL (дата обращения: 30.07.2010); В Киеве прошла презентация книги "Князь Оскольд и христианизация Руси" // День, №124-125 - 2010, 16 июля. (URL); Пата Л. Из Киева, а не из Новгорода // Полит.ua. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010); В Україні цього року відзначається 1150-річчя Хрещення Русі князем Оскольдом // УНІАН-Релігії. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010); Відбулась презентація книги та прес-конференція на тему «1150-річчя з часу першого Аскольдового Хрещення Русі» // Православ’я в Україні. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010); Видання книги «Князь Оскольд і християнізація Русі» Сергія Шумила стала основою для подальшого дослідження даної теми на міжнародному рівні // Православ’я в Україні. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010).
79 Концерт, посвященный 1150-летию Аскольдового Крещения Руси - впервые в Киеве // УНІАН-Релігії. сетевой журнал. URL (дата обращения: 25.10.2010); Если» не ты, то кто? // Православие в Украине. сетевой журнал. URL (дата обращения 01.11.2010).
80 Историки предложили установить празднование «Дня Древней Руси» // Русская линия. сетевой журнал. URL (дата обращения 05.11.2010);
Ученые предлагают ввести в России, Украине и Беларуси всенародный государственный праздник - "День Древней Руси" // Портала-Credo.Ru. сетевой журнал. URL (дата обращения 04.11.2010); В Украине может появиться еще один государственный праздник. Исторический // Фраза. сетевой журнал. URL (дата обращения 04.11.2010); 25 июня станет днем Древней Руси // БалтИнфо. сетевой журнал. URL (дата звернення 01.11.2010р.).
81 В Чернигове завершилась международная научная конференция к 1150-летию первого крещения Руси князем Оскольдом // Факты, газета. – 2010, 20 ноября. URL (дата обращения: 20.11.2010); Антоненко П. Київську Русь хрестили ще за часів князя Оскольда // Слово Просвіти. – 2010, 15 грудня; Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років // Богословська освіта і наука в Україні. сетевой журнал. URL (дата звернення 24.11.2010р.); В Чернигове прошла конференция, посвященная христианизации Киевской Руси // Русская народная линия. сетевой журнал. URL (дата звернення 06.12.2010р.); Международная научная конференция «Начало христианизации в Киевской Руси во времена князя Оскольда: 1150 лет» // Русский вестник, № 09.12.2010 (URL).
82 Резолюція конференції “Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда” // УНІАН-Релігії. сетевой журнал. URL: http://religions.unian.net/ukr/detail/5433 (дата обращения: 24.11.2010).
Сергій ШУМИЛО