Т

Тавaф (tawaf) – «обхід», обрядове ходіння навколо Ка’аби (див.) під час хадджу чи ’умри (див.).

Тагaра (taharah) – «чистота». Загалом позначає омовіння перед молитвою (вуду’, гусль чи тайаммум).

Тайaммум (tayammum) – «омовіння» піском або сухою землею, яке здійснюється в разі відсутності достатньої кількості води.

Такбiр (takbir) – «звеличення», промовляння слів Аллагу Акбар – Аллах Найвеличніший!

Талaк (talaq) – «розлучення».

Тaуба (tawbah) – «звернення [до Бога]», тобто каяття.

Та’увiль (tauwil) – «тлумачення», загалом визначається як алегорична інтерпретація внутрішніх смислів (батин) Корану. Іноді протиставляється тафсіру (див.), проте у багатьох ранніх екзегетів (напр., ат-Табарі, пом. 923 року) Т. і тафсір мають однакове значення.

Таухiд (tawhid) – «єдність», визнання Єдинобожжя.

Тафсiр (tafsir) – «пояснення». Означає коментар до Корану – як до окремого айату (див.), так і до усього Писання, зазвичай історико-філологічний або переказаний від самого Пророка чи перших двох поколінь мусульман. Інколи протиставляється таувілю (див.).