Журналісти-католики не є апологетами і не мусять боронити Церкву в кожному аспекті. Вони є апологетами правди, мають служити правді.
Наше життя і покликання – це Божий дар, люди є братами і сестрами в Божій Родині. Якщо ми хочемо бути добрими, то мусимо працювати над собою. Мало ходити до церкви і знати катехизм. Треба пізнавати свою віру і нею жити. Інколи бути християнином – це дуже складна справа, що може вести до мучеництва. Іноді перед нами є вибір – зробити те, до чого кличе Бог, або щось, що вигідно нам. У теплій залі після сніданку легко сказати, що ми, звичайно ж, виберемо Боже. У колі однодумців легко бути героєм. Але, якщо виходити в світ і працювати в звичайному світському ЗМІ, тоді цей вибір стає значно складнішим.
Для того, щоб зробити правильний вибір, необхідно готуватися, не варто надіятися, що якщо буде нагода, то ми вчинимо правильно. До великого вибору треба серйозно готуватися, намагатися бути добрими і втілювати Божу науку в нашому щоденному житті. Ми не будемо готові на мучеництво, якщо не готуватимемося духовно. Я нікому не бажаю мучеництва, але коли прийде складна ситуація, коли треба зробити вибір, треба бути загартованими. Ми проживемо життя належно, якщо будемо працювати. Треба поглиблювати своє розуміння християнства, практикувати молитву, піст і милостиню.
Журналісти-католики не є апологетами і не мусять боронити Церкву в кожному аспекті. Вони є апологетами правди, мають служити правді. Журналісти-католики мають бути добрими професіоналами. Це означає не лише добре написати чи зробити гарний репортаж, але старатися вчити церковну і всесвітню історію Немає нічого нового під сонцем, і те, що ми переживаємо зараз в Україні, вже було, і історія це зафіксувала. Якщо журналісти хочуть представляти певну ситуацію – як, де, коли, чому щось сталося і що це означає – то мусять бути обізнані глибше, а для цього необхідно над собою попрацювати – вивчати мистецтво, літературу, особливо класичну. Тоді написані твори досі актуальні, адже людська природа не міняється, і щоб її розуміти, треба знати що вже було.
Крім технічних навиків, журналістові треба мати ширину і глибину знання. Пам’ятаючи, який вплив на життя суспільства має преса, журналісти мають не лише представляти правду, але й бути мудрими, а це здатність бачити широко, так як це бачить Бог. Щоб пізнати проблеми в широкому контексті, треба мати мудрість, яку ми набуваємо, вивчаючи минуле, мистецтво, літературу – усі здобутки людського духа. Усі події, що відбуваються довкола, треба бачити очима мудрої людини, розуміти контекст і представити його читачам і глядачам в такий спосіб, щоб вони задумувалися.
Не варто ділити людей на інтелігенцію і «селюхів», треба шанувати читача – писати для всіх людей, і хай кожен сприймає як хоче.
Треба вміти говорити правду – це не лише розум чи здібність – це християнська чеснота. Мета не в тому, щоб просто сказати правду, а важливо застановити і поправити. Сказати, що хтось дурний і тим образити – це не штука, а сказати, щоб дурний захотів стати мудрим – це штука. Журналісти повинні не лише повідомити, а пояснити і допомогти. Тут має бути второпність – це чеснота, яка допомагає нам досягнути мети в найкращий можливий спосіб. Ваша мета – допомогти людям, а як це робити, то це треба вирішити.
Те, що ви вирішили об’єднатися – це дуже добре. Ви творите громаду, а це практична громадянська клітина, і ви можете багато зробити, працюючи спільно. Сьогодні зібрані люди одного покрою – журналісти – але треба старатися відчути спільність з усіма людьми – з тими, про кого і для кого пишете – на підставі віри, знання, людяності і мудрості. Адже цій громаді ви служите. Я зараз говорю до кількох десятків, а ви сягаєте тисяч людей – треба пам’ятати про людей і бути солідарними із ними. Не бути осторонь, а бути духовно і практично з ними. Це творить громадянське суспільство, до якого ми стремимо.