Календарна реформа, яка цьогоріч розпочалася у двох із трьох найбільших конфесіях України, несе інтригу непережитої ситуації, бо такі зміни є суттєвим викликом навіть для набагато усталенішого та міцнішого суспільства, ніж наше, та ще й під час війни. Буде непросто, а часом і непередбачливо.
Джерело: Радіо Свобода
Олександр Гаврош
Старші люди, як відомо, значно консервативніші за молодь. І 19 грудня чи 7 січня для них і надалі будуть не звичайними датами. Так що цілком, можливо, що ми опинимося у ситуації двох святих Миколаїв, народжень Ісуса та Великоднів навіть в одних і тих же родинах.
Сприйняти ці життєві реалії з теологічного погляду можна хіба з усміхом.
Ще пікантніша ситуація виникла на Закарпатті, де, за винятком римо-католиків і реформатів, абсолютна більшість ще цього року відзначала найбільші християнські свята за юліанським календарем. Але з осені ці 80% вірян області розбилися відразу на три церковні календарі.
Українська православна церква Московського патріархату, яка є найбільшою конфесією в краї, залишилася на старому календарі. Мукачівська греко-католицька єпархія (МГКЄ), яка не входить до складу Української греко-католицької церкви, перейшла в своїй масі на григоріанський календар, який сповідують католики світу. І нарешті парафії Православної церкви України, які тут не такі чисельні, але динамічно розвиваються, перейшли на новоюліанський календар.
Безперечно, що це робить ситуацію кардинально інакшою, ніж раніше, і змусить багатьох чіткіше визначати свою конфесійну приналежність. Бо якщо раніше ти міг понести святити паску до найближчої церкви, то зараз це може не спрацювати, бо Великдень там святкуватимуть в іншу неділю, ніж ти.
І якщо православні закарпатці просто продемонстрували єдність зі своїми одновірцями по всій Україні, то греко-католики пішли на очевидний розрив. І рішення це не є дивним, якщо проаналізувати політику керівництва Мукачівської греко-католицької єпархії, яке завжди прагнуло відособитись від УГКЦ. Зараз з’явилася чудово нагода цю розмежувальну лінію провести наочно.
Тож календар став зручним інструментом під шляхетним приводом стати «такими, як решта католиків».
Однак таке рішення, за яким більше вгадуються політичні мотиви, ніж інтересів вірників, не буде легким.
Бо ж греко-католики на Закарпатті в меншості. За даними самої єпархії, їх близько 300 тисяч, себто лише четвертина населення області. Православних удвічі більше. Греко-католики є в меншості і в більшості населених пунктів. Значна частина парафій – у переважній меншості, коли до невеличкого храму в неділю збираються кілька десятків людей. (Як-от, у чотиритисячному селі Порошкові на Перечинщині).
Рішення святкувати всі свята окремо від православної більшості призведуть до непростих життєвих колізій. Адже якщо рік тому сільська громада була єдиною за святковим столом чи роботою в полі, то тепер такої єдності не буде. Там, де греко-католиків більше, там їм ситуацію буде переносити легше. А де їх невеличка група (а таких малочисельних парафій на Верховині більшість), їм доведеться вельми контрастувати зі своїми односельчанами.
УПЦ і УГКЦ цю ситуацію пом’якшило новоюліанським календарем, якого дотримуються більшість східних церков. Адже якщо для католицького світу головним святом року є Різдво, що переросло вже в цілу святкову індустрію під гаслом «Merry Christmas and Happy New Year!», то для православних ключовим празником є Великдень, коли навіть ті, хто до церкви не заходив протягом року, несуть святити до храму кошик з писанками, ковбасами та вином.
Тому паски всі три наймасовіші конфесії України і надалі святкуватимуть разом. Тож міжконфесійний поділ в конкретних поселеннях не буде настільки помітний у побуті.
А закарпатські греко-католики вперше опиняться в меншості і на Різвдо, бо УПЦ МП тримається старого календаря, і на Великдень, коли до московських православних приєднаються ще й вірні української помісної православної церкви (ПЦУ).
Це вельми очевидно проявиться вже наступного року, коли католики святкуватимуть Великдень наприкінці березня, коли ще в горах на Закарпатті лежить сніг, а православні аж на початку травня, як уже все зацвіте чи й відцвіте.
Закарпаття конфесійно дуже перемішане. Дуже мало населених пунктів, де би жили вірники виключно одного віросповідання. І якщо реформати-кальвіністи та римо-католики здавна ведуть відособлений спосіб життя, оскільки є здебільшого іншої національності (угорці, словаки, німці), то українське населення по селах живе однією громадою. А Закарпаття найбільш сільська область України, в містах проживає лише третина жителів.
Окрім всього іншого, Великдень закарпатські греко-католики будуть зустрічати у несвятковій загальній ситуації, коли українське суспільство, державні інституції, мас-медіа будуть звично працювати, а віряни триматимуть суворий піст. Погодьтесь, психологічно важко насолоджуватися святом, коли більшість не святкує.
Розумніше було би Мукачівській греко-католицькій єпархії йти шляхом реформи календаря разом з ПЦУ та УГКЦ, які прийняли новоюліанський календар (григоріанський з існуючою тепер Пасхалією). Однак політична мотивація відокремлення переважила.
Без сумніву, це призведе до того, що якась частина вірників Мукачівської греко-католицької єпархії перейде чи повернеться до православних, якщо з різних причин їм так так зручніше. Виграє Православна церква України, бо якщо раніше частина вірників, які не хотіли святити паску в московських церквах, несли свої кошики до греко-католицьких храмів, тепер зможуть ходити до церков ПЦУ, які вже постали у всіх райцентрах та в багатьох селищах краю.
Подальше роздроблення вірян призведе до ще більшого знецерковлення. Коли замість одного свята, виникає кілька альтернативних, вони втрачають свою сакральність.
Вихід для парафій Мукачівської греко-католицької єпархії міг би полягати в тому, аби дозволити самим громадам обирати зручний для них церковний календар. Але кажуть, що новоюліанський, за яким відтепер житимуть більшість українців, керівництво не благословляє.
Цікаво, що в історії цієї єпархії вже був приклад переходу на григоріанський календар. Тоді його насильно провадила під час Першої світової війни угорська влада разом із переходом із кирилиці на латинку. Це викликало несприйняття в простих вірян і стало однією з причин переходу до православ’я.
Щойно упав угорський режим після програної війни, як Мукачівська греко-католицька єпархія відкинула і «католицький» календар, і латинський алфавіт.