На території Михайлівського Золотоверхого монастиря, розташованого на Володимирській гірці (вул. Трьохсвятительська, 8), тривають археологічні дослідження залишків мурованої брами з надбрамною церквою XII століття.
Про це повідомляє Вечірній Київ.
Ця пам’ятка, вперше вивчена у 1998–1999 роках експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна, досі не має офіційного охоронного статусу.
За даними Департаменту охорони культурної спадщини, споруда має довжину 10,82 м (без апсиди — 8,65 м) і ширину 8,4 м. Товщина стін варіюється: 1,5 м у західній частині, 1,2 м у східній, 1 м в апсиді та 0,53 м у внутрішній стіні проїзду. У західній стіні є перегородка шириною 0,75 м, що утворює дві камери, ймовірно, для сходів на другий поверх. Східна стіна проїзду має масивний прямокутний пілон, а діаметр апсиди становить 2,7 м.
Фундаменти глибиною від 0,7 м на заході до 2,3 м на сході виконані з бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з піском. Вони складаються з двох окремих конструкцій, не пов’язаних між собою, а їхня ширина сягає 2,3 м. Стіни зведено з плінфи (28–29,5 × 20–21 × 3,5–5,5 см) низької якості на цем’янковому розчині з глиняною домішкою.
У проїзді збереглася шиферна плита шириною 75 см із заглибленням для підп’ятника воріт. Церква була оздоблена фресками, графіті та світлим тиньком, а обабіч брами виявлено сліди дерев’яної огорожі. Існує гіпотеза, що споруда слугувала в’їзною брамою одного з монастирів у «місті Ізяслава Святополка» і спочатку була дерев’яною.
Залишки пам’ятки музеєфіковано, а матеріали досліджень зберігаються в Інституті археології НАН України та Державному історико-архітектурному заповіднику «Київ стародавній».
За словами директорки Департаменту охорони культурної спадщини Марини Соловйової, об’єкт зберіг значну частину своєї структури, фрагменти фресок, графіті та кубики смальти, що свідчать про можливу мозаїчну ікону над воротами.
Наразі пам’ятка не має охоронного статусу, але Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» подав документи для її включення до державного реєстру. Дослідження тривають у співпраці з Інститутом археології, а пам’ятку планують інтегрувати до музейного простору ДІАЗ «Стародавній Київ». Фахівці також вивчають суміжні об’єкти монастиря для їхнього подальшого дослідження та включення до культурного ландшафту.
Наприкінці червня 2025 року залишки брами оглянули представники Центру консервації, заступник генерального директора заповідника «Стародавній Київ» Роман Маленков та науковий співробітник Інституту археології Віталій Козюба, що стало ще одним кроком до збереження цієї унікальної пам’ятки.