Трійця – Бог Єдиний, джерело любові та духовної сили
Про свято Трійці, яке у 2007 році всі християни святкують 27 травня, у матеріалі Олександра КОЗЛОВСЬКОГО („Укрінформ”)
„… щоб єдине були, як єдине і Ми” (Івана 17:22)
Будь-якому явищу людина завжди намагалася дати свої більш-менш чіткі визначення, обмежити його певними рамками. Проте поняття „Бог” і справжній Всевишній Бог – це зовсім різні речі. Бо не можна дати визначення Тому, що не можливо втиснути в людське суб’єктивне розуміння – неможливо обмежити безмежне. „Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки”, – говорить Бог у Своєму Слові. Тому є речі, які ми маємо сприймати на віру, повністю довірившись Святому Письму і вченню Церкви.
З історією і значенням свята Трійці та п’ятидесятниці нас знайомить прес-секретар Київської Патріархії, архимандрит Євстратій (Зоря).
– Отче Євстратію, свято Трійці ще називають п’ятидесятницею. Відомо, що п’ятидесятниця – це юдейське свято Шавуот. Якого значення воно набуло для християн в новозавітні часи?
– Свято Трійці ще називається п’ятидесятницею, тому що воно святкується на п’ятидесятий день після Воскресіння Христового. Воно пов’язане із старозавітним юдейським святом, так само, як і новозавітна Пасха пов’язана із Пасхою старозавітною. Бо у п’ятидесятий день після виходу народу ізраїльського із Єгипту, Бог на горі Синай дарував людям Закон. І так само в п’ятидесятий день після Воскресіння Христового сталося народження Церкви. Тому цей день, день Святої Трійці, день п’ятидесятниці, також називають і днем народження Церкви. Бо в цей день на апостолів, на учнів Христових зійшов Дух Святий, той Дух, який обіцяв Христос ще перед Своїми стражданнями в Гетсиманському саду: „Краще для вас буде, коли Я піду до Отця і прийде Утішитель – Дух істини, якого пошлю від Отця”. І ось, коли Господь вознісся на небеса, він послав Свого Святого Духа на учнів і апостолів.
– Як свідчить Святе Письмо, учні Христа почали активну проповідь Євангелії тільки після сходження на них Духа Божого, коли утворилася Церква. Тож яка роль відведена Церкві в нашому спасінні?
– У старозавітні часи благодать Божа діяла на людину зовнішньо, а після сходження Святого Духа вона почала діяти з середини, внутрішньо – в самій людській природі. Не просто ззовні допомагати людині бути праведною, але даючи саму силу виконувати Закон Божий, оновлюючи, очищаючи людину від гріхів, зберігаючи її від зла. Для того, щоб проповідувати Слово Боже, мало мати тільки знання, так би мовити, бути підготовленим теоретично. Необхідно також мати ще й внутрішню силу – Дух Божий, який зійшов на учнів у день п’ятидесятниці.
Для того, щоб людина мала можливість до спасіння, Господь сотворив Церкву, бо Церква є тіло Господнє. В Священному Письмі сказано, що Христос – Глава Церкви, а всі ми – її тіло. І як звичайне людське тіло єднається плоттю і кров’ю, так само і тіло церковне єднається плоттю і кров’ю Христовими. Тими кров’ю і плоттю, якими ми причащаємося в таїнстві євхаристії і через це ми освячуємося – для цього, власне, і потрібна Церква, щоби ми, люди грішні, люди недосконалі, поєднуючись із святим і досконалим Главою Церкви Господом нашим Ісусом Христом, самі набували собі цих якостей: святості, досконалості, довершеності і наближалися тим самим до Нього.
– Чому п’ятидесятниця також називається святом Трійці?
– Цього дня завершилося Божественне одкровення про те, що Бог є Троїчний – Він – Отець, Син і Дух Святий. Не три Боги, а Один у трьох Особах. Дух Святий зійшов на учнів і апостолів у вигляді вогненних язиків, як про це написано в Книзі Діянь. Вони почали проповідувати різними мовами так, що багато тих прочан, які прийшли на свято до Єрусалиму з різних країв землі, почули проповідь Євангелії мовою тієї місцевості, з якої вони були. Це чудо Господь зробив для того, щоб апостоли могли швидше донести Благу Вість до жителів різних країв землі.
Одкровення про Святу Трійцю є також підтвердженням того, що Християнське вчення має Божественне походження. Бо вчення про те, що Бог Один, але в Трьох Особах, є вченням таємничим, містичним, таким, яке відкривається не через логічні побудови, а через віру. Бо людина не може пояснити цього і навести якісь звичайні логічні аналогії. Але тільки, коли людина очищає своє серце, вона вірою, за словами Господніми – „Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”, – починає розуміти це містичне вчення. І тому що воно незрозуміле звичайному людському розуму, відповідно розум і не міг би вигадати його – бо воно є Божественне.
Вчення про Трійцю тісно пов’язане із вченням про те, що Бог є любов. Властивість любові мати об’єкт, на який ця любов виливається, бо якщо немає об’єкту, немає кого любити, тоді немає й самої любові. І відповідно, якщо ми кажемо, що Бог є любов, як записано про це у Святому Письмі, то з необхідністю маємо говорити і про те, що Бог є Трійця. Бо якщо Він є любов, то Він має любити когось. А кого Він буде любити, якщо буде в Одній Особі. Світ? Але ж тоді Бог стає залежним від світу, а світ є творінням. А ми знаємо, що Бог є самодостатнім, він має джерело Свого буття у Самім Собі. Тому ця любов має бути в Ньому внутрішня, відповідно ця любов – між особами Пресвятої Трійці. А любов до світу – це вже ознака вияву цієї любові, бо любов не може замикатися сама в собі – вона прагне благодіяння.
Це велике, радісне й багатогранне свято: Свято п’ятидесятниці, День Святої Трійці, День народження Церкви. В цей день ми святкуємо і завершення Божественного откровення про Бога як про Святу Трійцю. Також цього дня ми впевнюємося в тому, що Бог є дійсно любов, що Він все зробив для нашого спасіння. І тепер від кожного з нас залежить, чи приймаємо ми ці великі дари, чи готові ми ці можливості, що дав нам Господь, використати для спасіння повною мірою у своєму повсякденному житті, щоби досягнути Царства Небесного, до якого кличе Він кожного з нас через Євангеліє, через Свою Церкву.
Господь, як той люблячий отець з відомої притчі про блудного сина, стоячи на дорозі, виглядає нас, як Своїх улюблених дітей і чекає, коли ж ми повернемося з далекої країни, де ми, на жаль, часто марнуємо своє життя і таланти – все те, що Він дав нам у великій кількості для того, щоб ми мали все необхідне для нашого спасіння.
