У Чернівцях освятили молитвою Алею пам’яті героїв АТО

У Жовтневому парку Чернівців посадили 36 дерев червоного дуба. Стільки бійців з Чернівецької області загинули на Сході України. “Ці дерева повинні нагадувати всім, що вже хтось лежить в могилі за нас”, — сказав у молитовному слові архиєпископ Чернівецький і Кіцманський УПЦ КП Онуфрій. Повідомляє буковинський кореспондент РІСУ Наталія Фещук.

— Кожне дерево носитиме ім’я воїна, — розповіла одна із волонтерок. — Це ідея волонтерів, громадськості, нам дуже допомогли студенти та школярі.

Хлопці та дівчата з необхідним інвентарем розташувалися біля кожного дерева. Їм допомагали рідні загиблих. Всім батькам, дружинам, дітям, родичам тих, хто загинув від рук терористів, був вручений сертифікат вічної слави і пошани за підписом міського голови Олексія Каспрука, де значаться настуні слова: “Від вдячної громади Чернівців в пам’ять про велику самопожертву, справжній патріотизм, синівську відданітсь Україні, високий зразок виконання військового та громадянського обов язку, героїзм, щирість, вірність, людяність у день закладення Алея пам’яті героїв АТО в парку «Жовтневий»”.

Незважаючи на офіційну назву, люди називають цю доріжку Алеєю слави. Палюче сонце, сотні людей і рідні героїв у чорному… Емоцій стримати не міг ніхто. Було видно, що для родичів бійців – це дуже важливо, бо це пам’ять про того, кого з ними вже немає. Не могла стримати сліз, саджаючи дерево пані Валентина, мама загиблого героя Юрія Кушніра – десантника з м. Хотин.

Як і ще така молода мама, а також сестра загиблого Костянтина Лук’янюка із Глибоцького району, хлопцю було всього 22 роки…

Урочисте закладення Алеї розпочали із молитви за загиблих. Кожен із отців звернувся до людей з невеликим молитовним словом.

— Алея, ці дерева повинні вчити нас пам’ятати. Коли ми проходитимемо цією доріжкою, повинні вчити дітей, що це зроблено в пам’ять не про безіменних героїв, а конкретних людей, які віддали за нас і за Україну своє життя, — сказав архиєпископ Чернівецький і Кіцманський Онуфрій УПЦ КП. – Багато хлопців, які ще і вирости не встигли, не встигли стати дорослими, а вже їх немає… Але цей день має залишитися у нашій пам’яті не лише як якоюсь урочистою пам’ятною акцією. Це наш прямий обов’язок перед тими, хто загинув: доглядати ці дерева. А самим жити так, аби у кожне своє слово вкладати зміст і конкретну дію”.

— Чи потрібні ці дерева душам загиблих? – звернувся вікарій Буковинський Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ отець Валерій Сиротюк. — Певно, що ні. Ці дерева потрібні нам, живим. Сьогодні тут дуже багато молодих людей. Тому хотів би звернутися до них: ця Алея повинна нас вчити не лише пам’ятати, а й єднати – у нашому патріотизмі і незламності.

— У кожного з нас у житті є свої цінності, якими ми живемо, — зауважив отець Марек Дроздзік, настоятель римо-католицької церкви Воздвиження Всечесного Хреста. — Хтось живе тільки грошима чи іншими матеріальними речами. А ті, хто загинув на Сході, мали найбільшу цінність, яку дарував Бог – життя, і віддали його. Цінуйте своє життя і живіть так, аби воно було наповнене.