Чернівецький костел став Малою Базилікою. Цей титул римо-католицький храм Воздвиження Всечесного Хреста отримав до свого 200-ліття, яке урочисто відзначив 19 липня
Він очолив святкову Службу Божу у співслужінні із Архиєпископом Мечиславом Мокшицьким, главою конференції римо-католицьких єпископів та десятками священиків.
Разом із парафіянами молилися і представники інших Церков, а також заступник голови Чернівецької ОДА Іван Рибак, міський голова Олексій Каспрук, посол Сейму Республіки Польща Ян Дзєдзічак, Генеральний Консул РП у Вінниці Кшиштоф Свідерек, а також гості із Франції, Польщі та України.
Безперечно, що ювілей знаної чернівецької святині не міг обійтися лише однією урочистістю. Напередодні у Червоній залі ЧНУ ім. Ю. Федьковича відбулася науково-практична конференція на тему «Римо-католицька парафія в Чернівцях: історія заснування, розвиток та подальші перспективи діяльності», де виступили знані чернівецькі історики, зокрема, Олександр Масан та Ганна Скорейко. А сестра Ельжбета Слємп, RM, підготувала доповідь на тему «Cестри Францисканки Родини Марії в Чернівціях в період 1884-1945.».
Одразу після урочистої Святої Меси і почесні гості, і всі чернівчани були запрошені на парафіяльний фестин, а згодом — на духовний концерт за участю артистів Чернівецької обласної філармонії.
Його Ексиленція П’єро Маріні під час спілкування із журналістами відзначив, що це дуже висока нагорода для храму і всієї його громади. Варто зауважити, відтепер, після отримання такого титулу, святиня має буде відчиненою для людей впродовж дня.
Чернівецький костел Воздвиження Всечесно Хреста функціонував у місті завжди, навіть у радянські часи він не був зачинений. Неймовірно багато подій пам’ятають ці старовинні стіни. Взяти хоча б одну з них – кількарічної давності, коли під час візиту до Чернівців відомий європейський політик, син Карла фон Габсбурга, останнього імператора Австро-Угорщини, Отто фон Габсбург побував у цьому костелі на Богослужінні. А якщо перенестися у дуже далеке минуле, то ці стіни пам’ятають Святі Меси, які служив перший настоятель костелу отець Вінцен Христоф Кекерт, котрого вважають кращим проповідником і котрий досконало грав на цитрі. Тут, у столиці Буковини, у 1866 році в цьому храмі встановили орган, який отримав дві відзнаки – у Відні та Парижі як найкращий за тембром орган у всій Європі. І саме на стіні цього храму зберігся найстаріший на Західній Україні сонячний годинник, який до сьогоднішнього дня показує місцевий час, що відрізняється від загальноєвропейського на 44 хвилини. А ще всередині храму – оригінальні фрески, вітражі і аж сім вівтарів. Ця чернівецька святиня – найвідвідуваніша туристами.
Сама історія римо-католицького храму Воздвиження Всечесного Хреста розпочинається з часу входження Буковини до складу Австрії у 1774 році. За розпорядженням австрійського імператора Йосифа II у 1787 році, під час його перебування в Чернівцях, розпочато зведення мурованого, костелу.
Чернівецький історик Ігор Чеховський у книзі «Чернівці – місто зустрічі культур і релігій» писав: «Та попри підтримку з боку самого монарха, зокрема й фінансову, будівництво затягнулося майже на три десятиліття, і його постійно супроводжували якісь нещастя. Впродовж цього часу вежа двічі обвалювалася, а сам костел 1790 року потерпів від пожежі. Багатостраждальну вежу в черговий раз знищила пожежа 1866 року, після чого її було відбудовано, але змінено форму даху. 29 липня 1814 року костел нарешті було освячено під титулом Воздвиження Святого Хреста».
У 1909-1910 роках костел був добудований, а саме пресвітерій, бокові нефи та захристія. Головний вівтар освячний у 1910 році Львівським архиєпископом Йосифом Більчевським. Власне, з того 1910 року костел жодного разу конструктивно не ремонтувався — аж до цього часу, коли кілька років тому у храмі було розпочато генеральну реконструкцію. Нинішній настоятель костелу отець Марек Дроздзік розпочав її завдяки допомозі і парафіян, і добродіїв з-за кордону. Приміром, у 2012-му новою мідною бляхою було перекрито дах, і вже майже рік триває реконструкція внутрішньої передньої частини храму. Працюють майстри-реставратори зі Львівщини під керівництвом Миколи Толочка.
В історії цієї чернівецької святині свій слід залишило немало отців, які були не лише священиками, а й визначними особистостями – зі своїми переконаннями, поглядами, уподобаннями. І найперше тут слід згадати наступника першого настоятеля отця Кекерта — священика Антона Кунца. На противагу своєму попереднику, він дотримувався погляду, що Католицька Церква, як «державна церква Австрії» потрібна і у суспільному житті, і поряд з місцевою Православною Церквою необхідна її неписана керівна присутність. Тому вже у 1829 році він настояв встановити в центрі Чернівців на Рінгплац (нині Центральна площа) скульптуру Діви Марії «Пієта». А пізніше, навпроти православного кафедрального собору, також за його вказівкою, була встановлена статуя св. Яна Непомука. Сьогодні на одній зі стін, у лівобічній частині храму, можна бачити меморіальну дошку з барельєфом отця Йосефа Шміда – одного з найавторитетніших парохів упродовж всієї двохсотлітньої історії костелу Воздвиження, котрий очолював громаду з 1893 року і до самої смерті у 1921-му. Уродженець Буковини, він володів чи не всіма мовами краю.
Вже невдовзі громада костелу Воздвиження Всечесного Хреста планує видати книгу, куди ввійдуть фрагменти і великої парафіяльної історії, і життєписи священиків, котрі тут працювали, і найурочистіші миті з відзначення 200-ліття костелу вже у статусі Малої Базиліки. А напам’ять про відвідини цього храму архиєпископи П’єро Маріні та Мечислав Мокшицький отримали у подарунок картини із зображенням чернівецького костелу. Гість з Ватикану зауважив, що відвідував Україну ще у 2001 році разом із Папою Іваном Павлом II, але тоді не мав такої можливості познайомитися з Україною так добре, як зараз.
Одразу після ювілею костел знову повернеться до свого щоденного життя. І це не тільки Святі Меси, хрестини чи вінчання, праця з молоддю і дітьми.
Це також і продовження масшабної реставраційної роботи всередині храму, адже до ювілею вдалося відновити лише передню частину храму. Бо після отримання титулу Малої Базиліки, безумовно, храм захоче відвідати немало паломників звідусіль.